Постанова 4854 № 420/12914/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/12914/20 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 29.01.2021 року; Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року по справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,- В С Т А Н О В И В: Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 24 750 грн., та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 044,45 грн. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач у 2019 році зобов`язаний був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Проте в порушення вимог Закону у вказаний період відповідач не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві на одній вакантній посаді, що свідчить про наявність безумовних підстав для нарахування адміністративно-господарських санкцій та, оскільки відповідач самостійно санкції не сплачує, ці санкції та пеня, нарахована Фондом у зв`язку із затримкою їх сплати, підлягають стягненню в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено. Суд стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 24750 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят) грн., та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1044 (тисяча сорок чотири) грн. та 45 коп. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були виконані вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач створив робочі місця для осіб з інвалідністю, своєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб даної категорії, відповідачем не надано, а тому доводи позивача про порушення відповідачем вимог Законом України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" є обґрунтованими. В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що ст.ст. 18, 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», положеннями наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 передбачено працевлаштування осіб з інвалідністю як на спеціально створюваному робочому місці так і на звичайне робоче місце, звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу та з відкриттям вакантної посади. При цьому, відповідачем створено робочі місця, склад найманих працівників є стабільним та робочі місця не є вакантними. На кожній з посад може працювати особа з інвалідністю, адже робота не пов`язана із ризиком для здоров`я та не вимагає підвищених вимог до стану здоров`я працівника. Отже, всі десять робочих місць хоча і не є спеціально створеними, однак створені з урахуванням можливості працевлаштування на них осіб з інвалідністю та передбачають працевлаштування на них осіб з інвалідністю. У відзиві на апеляційну скаргу Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано, що 18.09.2020 року відповідачем подано до ООВ ФСЗІ звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, вх.№5532. За даними звіту середньооблікова кількість штатних працівників роботодавця у 2019 році становила 10 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 495 тис. грн.; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - нуль, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2019 рік - нуль. Враховуючи, що за даними звіту у 2019 році відповідач не виконав норматив щодо працевлаштування на роботу 1 особи з інвалідністю, на думку позивача, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника, з урахуванням пені за затримку їх сплати, у загальному розмірі 25 794,45 грн. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 7, 9, 10 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 20 Закону України від 21.03.1991 року №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкція щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за №117/13384 (яка діяла на момент виникнення спірних прававовідносин). Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. Таким чином, обов`язок інформування центр зайнятості виникає у підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі виникнення та наявності вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України від 21.03.1991 року №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Аналіз наведених правових норм показав, що на суб`єктів господарювання покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас, працевлаштування осіб з інвалідністю може відбуватись за зверненням про прийняття на роботу безпосередньо до суб`єкта господарювання чи за рахунок направлень державною службою зайнятості на підставі наявної у службі інформації на попит робочої сили осіб з обмеженими можливостями. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, самостійно працевлаштовувати осіб на роботу чи надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. Разом з цим, як вірно встановив суд першої інстанції, підставою для звернення до суду із цим позовом стала інформація у звітності про не забезпечення відповідачем працевлаштування особи з інвалідністю на 1 робочому місці за 2019 рік. Виконання відповідачем обов`язку з інформування про наявність попиту на робоче місце особи з інвалідністю відповідачем не підтверджено, у 2019 році суб`єкт господарювання не повідомляв державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування особи з інвалідністю. Доводи відповідача про можливість виконання особою з інвалідністю обов`язків за наявними посадами, не підтверджує вжиття суб`єктом господарювання заходів щодо працевлаштування таких осіб та інформування в установленому порядку про наявність відповідних посад. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не виконано вимоги Закону №875-XII щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю та не надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування вказаних осіб, колегія суддів погоджується із обґрунтованістю адміністративного позову та наявністю підстав для його задоволення. Також, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду у приведених апелянтом справах, оскільки обставини між даними справами не є подібними. Враховуючи наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло