Постанова 4852 № 201/8711/20(2-а/0203/94/2020)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 201/8711/20(2-а/0203/94/2020) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 р. (суддя Казак С.Ю.) в адміністративній справі №201/8711/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Лобастова Дмитра Євгеновича, Комунального підприємства "Міськавтопарк", Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Лобастова Дмитра Євгеновича, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 270427796 до повідомлення серії ІД № 00177175 від 11 серпня 2020 р. про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, закривши провадження у вказаній адміністративній справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. Позивач також просив суд зобов`язати Комунальне підприємство «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради видалити інформацію про правопорушення у реєстрах обліку правопорушень, зафіксоване 27.07.2020 з чеку серії ІД № 00177175 о 15 год. 51 хв. 16 сек. за автомобілем марки Jaguar, державний номер НОМЕР_1 , та стягнути з інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Лобастова Дмитра Євгеновича та Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради штраф у розмірі 265 грн. 63 коп., кошти за евакуацію транспортного засобу у розмірі 875 грн. і за послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 150 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступні доводи: - невідповідність обставини паркування автомобіля з порушенням Правил дорожнього руху; - відсутність ідентифікаційних ознак технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис; - винесення спірної постанови без розгляду справи про адміністративне правопорушення. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 р., ухваленим в порядку письмового провадження, у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем. Посилаючись на порушення норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнивши позов. Скаржник вказує, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за відсутності відзиву на позовну заяву, без будь-яких доказів та пояснень відповідача. Доводи позивача судом першої інстанції залишено без уваги. З фотофіксації, яка наявна в матеріалах справи, не вбачається, що інспектор з паркування вимірював відстань від місця розташування дорожнього знаку «Зупинку заборонено» до місця зупинки транспортного засобу за допомогою рулетки. Також відсутні докази того, що автотранспортний засіб позивача знаходився в зоні дії дорожнього знаку 5.41.1 «Пункт зупинки автобуса». Позивач наполягав на тому, що транспортний засіб не створював перешкод дорожньому руху, однак суд першої інстанції не надав правової оцінки діям інспектора щодо тимчасового затримання автомобіля позивача. Всупереч наявному офіційному тлумаченню положень частини 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які надані Конституційним Судом у рішення від 26.05.2015 у справі № 5-рп/2015, відповідач здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу. На думку позивача, правомірність спірної постанови відповідачем не доведена. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Інспекція вважає доводи скаржника такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки: 1) доказом вчинення позивачем порушення правил паркування є фотофіксація шляхом створення зображень транспортного засобу позивача, на яких зафіксовано дату порушення, місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта, географічні координати, час вчинення порушення. Фотофіксація здійснена на підставі статті 14-3 КУпАП та, у відповідності до статті 283 цього ж Кодексу, розміщена на вебсайті (ipkp.dniprorada.gov. ua), тому є належним та допустимим доказом. З матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що транспортний засіб розташовано ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки транспортних засобів, відтак інспектором з паркування правильно кваліфіковано адміністративне правопорушення; 2) ідентифікаційні ознаки технічного засобу, яким здійснювалась фотофіксація, зазначені у спірній постанові та повідомленні у відповідності до статті 283 КУпАП. Підтвердженням правомірності використання технічного засобу є Експертний висновок Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Вимога про зазначення у постанові про накладення адміністративного стягнення ідентифікаційних ознак технічного транспортного засобу, яким здійснювалась фотофіксація, частина 3 статті 283 КУпАП не містить; 3) замір відстані розташування автомобіля позивача здійснено за допомогою геодезичної фібергласової рулетки РГ-30м-13, яка відповідає вимогам технічної документації виробника та ДСТУ, що підтверджується свідоцтвом про повірку; 4) оскільки фотофіксація обставин порушення здійснена за відсутності суб`єкта правопорушення, інспектором з паркування у відповідності до статті 279-1 КУпАП було на лобовому склі транспортного засобу позивача розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД № 00177175. За приписами частин 2, 3 статті 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього ж Кодексу. Крім того, до компетенції інспектора з паркування не належить повноваження зі складанню протоколу; 5) тимчасове затримання автомобіля позивача здійснено у відповідності до статті 265-4 КУпАП у зв`язку із тим, що його розміщення суттєво перешкоджало дорожньому руху. Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради також заперечила проти стягнення витрат на правничу, які, на його думку, не відповідають критерію розумності. У судовому засіданні представник скаржника та представник Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, відповідно. Інші учасники процесу, повідомлені у спосіб, визначений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії РАП №270427796 від 11.08.2020 до повідомлення серії ІД №00177175, винесеною в порядку, передбаченому ст.ст.142, 2791-2794 КУпАП, позивача, як власника транспортного засобу JAGUAR XF 3.0 д/н НОМЕР_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн., за фактом порушення вимог пп.«е» п.15.9 Правил дорожнього руху в частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 30 м від дорожнього знаку зупинки маршрутних транспортних засобів з обох боків. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірної постанови. Суд виходив з того, що фотознімки обставини події правопорушення відповідають вимогам ст.142 КУпАП та підтверджують факт зупинки транспортного засобу, який належить позивачу, з порушенням вимог пп.«е» п.15.9 Правил дорожнього руху, що з огляду на положення пп.«е» п.2 ч.3 ст.2654 КУпАП утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а також було підставою для евакуації транспортного засобу та поміщення його на спеціальний майданчик відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.2654 КУпАП. Суд також відхилив доводи позивача про те, що у повідомленні інспектором не зазначено ідентифікаційних ознак технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, оскільки повідомлення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не є предметом оскарження, а його складання здійснено з дотриманням вимог ч.4 ст.279-1, ч.ч.2-4 ст.283 КУпАП та містить передбачені вказаними статтями відомості. Скаржник стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у розгляді справи в порядку письмового провадження, без участі сторін, внаслідок чого позивач позбавлений права у прийнятті участі у судовому засіданні та наданні пояснень. Як вбачається з матеріалів справи, предметом пред`явленого позову є постанова про накладення адміністративного стягнення (а.с.10). Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.37). Розділом 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені особливості розгляду окремих категорій термінових справ, до яких віднесено справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Статтею 268 цього Кодексу визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Таким чином, зазначено процесуальною нормою встановлено обов`язок суду призначити справу з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності до розгляду у судовому засіданні, повідомити учасників справи про місце, день і час його проведення та наділяє учасників процесу правом прийняті участь у судовому засіданні або неприбуття у судове засідання. Призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції позбавив сторін права бути присутніми при розгляді справи, у зв`язку з чим останні позбавлені можливості надавати пояснення, ставити питання один одному, надавати докази на обґрунтовувати своїх вимог та заперечень. За приписами пункту 3 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Зважаючи на те, що апеляційна скарга позивача обґрунтована наведеним вище порушенням норм процесуального права, оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 цього ж Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині. Вирішуючи спір по суті пред`явлених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного: Як вбачається зі змісту спірної постанови, 27 липня 2020 р. о 15 год 51 хв транспортним засобом JAGUAR XF 3.0 д/н НОМЕР_1 здійснено зупинку, стоянку, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху в районі будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Соборний, вул. Володимира Вернадського, 1, чим порушено вимоги підпункту е) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, в частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 30 м від дорожнього знаку зупинки маршрутних транспортних засобів з обох боків, та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП (а.с.12). При прийнятті зазначеної постанови інспектор з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Лобастов Д.Є. керувався положеннями статей 279-1-279-4 КУпАП. Підпунктом «е» пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху встановлена заборона зупинки транспортного засобу ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків. Підпунктом «е» пункту 2 частини 3 статті 265-4 КУпАП визначено, що розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків. Таким чином, для встановлення обставини події, як складової адміністративного правопорушення, необхідно визначити, чи був позивачем зупинений автомобіль ближче 30 метрів від дорожнього знаку такої зупинки. Незважаючи на те, що у спірній постанові зазначено про порушення позивачем підпункту е) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, описання способу визначення інспектором з паркування цієї відстані постанова не містить. Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради до суду апеляційної інстанції надана «Доказова база по адміністративному правопорушенню» - фото матеріали, отримані під час фотозйомки правопорушення, експертний висновок Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України № 04/03/02-2668 від 31.07.2019 (об`єкт експертизи планшетний персональний комп`ютер), свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 7-054-20 від 10.03.2021 р. (рулетка геодезична фібергласова). Згідно частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зважаючи на допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у розгляді справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, зазначені документи прийняті судом апеляційної інстанції в якості письмових доказів у справі. За результатами дослідження фото матеріалів, отриманих під час фотозйомки правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що останні також не містять фіксування обставини виміру відстані від автомобіля позивача до дорожнього знаку « 5.41.1». - зупинка маршрутних транспортних засобів. Доводи Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про очевидність порушення позивачем підпункту е) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху колегія суддів вважає неспроможними, оскільки ознакою, що характеризує зовнішній прояв проступку (об`єктивна сторона адміністративного правопорушення), визначено законодавцем у числовому виразі одиниці виміру метрах, яка підлягає виміру. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів скоєння позивачем порушення підпункту е) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП, тому спірна постанова визнається судом апеляційної інстанції протиправною. Позивачем також пред`явлено позовну вимогу про зобов`язання Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради видалити інформацію про правопорушення у реєстрах обліку правопорушень. Колегія суддів зазначає, що способом відновлення порушеного права особи у справах про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є її скасування, як це передбачено пунктом 3 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, адміністративний позов ОСОБА_1 не містить обгрунтування зазначеної позовної вимоги, у тому числі, не вказано у яких саме реєстрах і яка конкретно інформація про правопорушення має бути видалена. Крім того, скасування спірної постанови нівелює усі наслідки, пов`язані з її прийняттям. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Адміністративний позов містить вимогу про визнання протиправними дій інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Лобастова Дмитра Євгеновича. В обґрунтування позову зазначено про безпідставність затримання транспортного засобу, оскільки позивачем не вчинялось правопорушення, а транспортний засіб не створював значні перешкоди дорожньому руху. Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу в обґрунтування правомірності вчинених інспектором з паркування дій по тимчасовій затримці автомобіля посилається на приписи частини 2 статті 265-4 КУпАП, відповідно до яких тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що положеннями частини 3 статті 265-4 КУпАП передбачено, що для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів; 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома); 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками; 4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту; 5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці; 6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху. Підставою для тимчасового затримання транспортного засобу позивача зазначено порушення підпункту е) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, яке охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП. Однак, відсутність доказів скоєння позивачем зазначеного правопорушення виключає можливість тимчасового затримання його транспортного засобу. Зважаючи на наведені обставини колегія суддів дійшла висновку про задоволення наведеної позовної вимоги. Позивач також просив стягнути з інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Лобастова Дмитра Євгеновича та Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради штраф у розмірі 265 грн. 63 коп., кошти за евакуацію транспортного засобу у розмірі 875 грн. і за послуги зберігання транспортного засобу у розмірі 150 грн. Колегія суддів звертає увагу, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята 11 серпня 2020 р., застосований штраф 510 грн., проте як позивачем здійснена сплата 255 грн. 27 липня 2020 р., тобто до винесення постанови і в іншій сумі. Відтак, у задоволенні позову про стягнення штрафу у розмірі 255 грн. слід відмовити за їх безпідставністю. Щодо понесених витрат за евакуацію транспортного засобу 875 грн. та 150 грн. за його зберігання. Колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено жодного обґрунтування пред`явлення до Комунального підприємства «Міськавтопарк» позовних вимог в порядку адміністративного судочинства України, оскільки останнє не є суб`єктом владних повноважень. Докази того, що це підприємство у спірних правовідносинах виконує делеговані владні управлінські функції матеріали справи не містять. Слід також зазначити, що адміністративний позов, який складений адвокатом, містить численні посилання на ЦПК України, який не підлягає застосуванню при розгляді адміністративних справ. Разом з тим, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем суми підлягають відшкодуванню Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, оскільки за своєю правовою природою вони мають характер матеріальної шкоди, яка була завдана позивачеві внаслідок вчинення протиправних дій суб`єктом владних повноважень - інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Лобастовим Д.Є. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції 2102 грн. ( а.с. 35) та судового збору за подачу апеляційної скарги 3153 грн., які підлягають відшкодуванню. Також позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 5000 грн, суді апеляційної інстанції 3000 грн. Частинами1-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях у справі "Баришевський проти України", у справі "Гімайдуліна і інших проти України", у справі "Двойних проти України", у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. На підтвердження понесених позивачем судових витрат матеріали справи містять: договір про надання правової допомоги № 2502/20-02 від 01.10.2020, акт наданих послуг від 02.10.2020, квитанція до прибуткового касового ордеру № 001 від 02.10.2020. Колегія суддів звертає увагу, що договір про надання правової допомоги було укладено після направлення адміністративного позову до суду, тому заявлені витрати на попереднє опрацювання матеріалів, підготовки процесуальних документів до суду першої інстанції відшкодуванню не підлягають. Разом з тим, колегія суддів вважає, що витрати, понесені у зв`язку із участю адвоката у судових засіданнях при розгляді апеляційної скарги 31.03 та 13.04.2021 мають бути відшкодовані у загальній сумі 1000 грн., що є співмірним затраченому адвокатом часу та виконаної роботи з представництва інтересів скаржника у суді. Доказів понесення витрат на складання апеляційної скарги та відповіді на відзив матеріали справи не містять, тому перевірка обґрунтованості клопотання скаржника про розподіл цих витрат, колегією суддів не здійснюється. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2020 р. в адміністративній справі №201/8711/20 скасувати та ухвалити нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Лобастова Дмитра Євгеновича по тимчасовому затриманню транспортного засобу JAGUAR XF 3.0 д/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 270427796 від 11 серпня 2020 р. Зобов`язати Інспекцію з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради повернути ОСОБА_1 оплачені ним витрати по евакуації транспортного засобу у розмірі 875 грн. та витрати по зберіганню транспортного засобу у розмірі 150 грн. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42403446, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75 м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору на суму 2102 (дві тисячі сто дві) грн. та 3153 (три тисячі п`ятдесят три) грн. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42403446, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75 м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати послуг з правничої допомоги на суму 1000 (одна тисяча) грн. У задоволенні решти позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 квітня 2021 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий