Постанова 4851 № 537/898/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 р.Справа № 537/898/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дерев`янка Олега Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Предоляк О.С., м. Кременчук, по справі № 537/898/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дерев`янка Олега Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з Крюківського районного суду м.Кременчука з позовом до інспектора роти № 2 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дерев`янка Олега Миколайовича (далі по тексту інспектор, відповідач), в якому просив суд скасувати постанову Інспектора лейтенанта 1 батальйону роти №2 патрульної поліції в м. Кременчук Департаменту патрульної поліції Деревянко О.М., серії ЕАК № 2134332 від 20.02.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1020 гр за ч.5 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Гагаріна, 4, в м. Кременчук, щоб не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху іншим учасникам руху, прибираючи з проїзної частини своє авто та відповідно прибираючи з проїзду перешкоди іншим учасниками дорожнього руху, у зв`язку із поганим самопочуттям, здійснив вимушену зупинку на місці позначеному дорожнім знаком 5.38 місце зупинки в поєднанні зі знаком 7.17 інваліди, не маючи посвідчення інваліда та не перевозячи осіб з інвалідністю. Про вказані обставини повідомив патрульним поліцейським, однак останні ніяким чином не відреагували та склали оскаржувану постанову, у зв`язку з чим, він покинув свій автомобіль та звернувся до Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги № 2, який знаходився поруч, де йому була надана екстрена медична допомога, що підтверджується відповідною довідкою. Після чого, 14.03.2020 він поштою отримав постанову від 20.02.2020, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1020 грн. Вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом про її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.11.2020 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Дерев`янка Олега Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2134332 від 20.02.2020, винесену інспектором роти № 2 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дерев`янком О.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП. Провадження у справі закрито. На зазначене рішення Інспектором роти № 2 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Дерев`янко Олегом Миколайовичем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.11.2020 по справі № 537/898/20, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав про помилковість висновків суду першої інстанції щодо оцінки доказів правопорушення в діях позивача, за якими оскаржувана постанова від 22 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото та відеозапис, а фотознімок та відеозапис з відеореєстратора, встановленого на патрульному автомобілі, надані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не можуть вважатися належними доказами у справі, Пояснив, що в п. 6 оскаржуваної постанови серії ЕАК № 2134332 від 20.02.2020, відповідно до ст. 283 КУпАП міститься посилання на технічний засіб, яким проводилось фото-відеофіксація правопорушення, вчиненого позивачем («відеофіксація ві01023»), про що було також вказано у відзиві на адміністративний позов. Із вказаного відеозапису вбачається, що 20.02.2020 під час несення служби працівниками поліції було виявлено транспортний засіб під керуванням позивача, який здійснив зупинку на місці для водіїв з інвалідністю, позначеного дорожнім знаком 5.38 «місце для стоянки» в поєднанні з дорожнім знаком 7.17 «інваліди» розділу 33 ПДР України, що також підтверджується фотознімком, на яких вбачається, що парковочне місце на якому припаркував свій транспортний засіб позивач, позначено дорожнього розміткою 1.30 розділу 34 ПДР України. Також повідомив, що на місці зупинки ТЗ позивача, в порядку ст. 279 КУпАП, інспектор представився, повідомив водію про порушення ним Правил дорожнього руху, водієві було повідомлено про розгляд справи, а також роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитись з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користування юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу. Письмових пояснень водій на місці розгляду справи не надавав, жодних клопотань не заявляв, в усних поясненнях водій не заперечував відсутність у нього відповідних документів, які б надавали йому право здійснювати зупинки у вказаному місці; жодних доказів в порядку ст. 268 КУпАП на підтвердження наявності у водія інвалідності або використання транспортного засобу для обслуговування осіб з інвалідністю на місці розгляду справи водієм надано не було. З огляду на викладене, зазначив, що оскаржувана постанова складена у відповідності до вимог ст.283 КУпАП, а тому скасуванню не підлягає. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, згідно з постановою серії ЕАК № 2134332 від 20.02.2020 року, водій ОСОБА_1 22.02.2020 о 09 год. 52 хв., в м.Кременчуці по вул. Гагаріна, 4, керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку на місці позначеному дорожнім знаком 5.38 «місце зупинки» в поєднані зі знаком 7.17 «інваліди» не маючи посвідчення інваліда та не перевозячи осіб з інвалідністю, чим порушив п. 33 ПДР України, у зв`язку з чим притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про її скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фотознімок та відеозапис з відеореєстратора, встановленого на патрульному автомобілі, надані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не можуть вважатися належними доказами у справі, оскільки оскаржувана постанова від 22 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото та відеозапис. Закриваючи справу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції, посилаючись на приписи п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, дійшов висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. За приписами абз.3 ч.2 ст.16 Закону України Про дорожній рух водій зобов`язаний вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку. Відповідно до п.8.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно з п.8.4 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені. Знак 5.38 "Місце для стоянки" застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Табличка 7.17 "Особи з інвалідністю" означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил. Таким чином, відповідно до пп. ґ п.8.4 розділу 8, наказовий дорожній знак 5.38 з табличкою 7.17 позначає місця стоянки транспортних засобів, призначених для автомобілів із розпізнавальним знаком Водій з інвалідністю. За приписами ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ст. 31 Закону України Про Національну поліцію полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно з ч.2ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. За приписами ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, яким зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ч.1-3 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч.1 ст.74 КАС України). Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На підтвердження вчинення позивачем порушення п. 33 ПДР України відповідачем надано до матеріалів справи відеозапис з відеореєстратора, встановленого на патрульному автомобілі та копію фотознімку, на яких зафіксовано перебування транспортного засобу Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 на місці, позначеному дорожнім знаком 5.38 «місце зупинки» в поєднані зі знаком 7.17 «інваліди» із увімкненою аварійною сигналізацією. При цьому, в оскаржуваній постанові серії ЕАК № 213432 від 20.02.2020, в п. 9 "До постанови додається", зазначено лише комбінацію букв та цифр - "ві01023", з чого неможливо, без зазначення додаткових характеристик, ідентифікувати технічний засіб, про який йде мова в постанові, в разі, якщо вказані реквізити (ві01023) дійсно належать технічному засобу, яким було здійснено відеозапис. Відомості щодо іншого технічного засобу, яким було здійснено відеозапис, що додано до матеріалів справи, а саме з відеореєстратора, про який зазначено вище, оскаржувана постанова не містить. Разом з тим, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статтей 73, 74 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, як зазначає позивач в обґрунтування відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП, він здійснив вимушену зупинку на місці позначеному дорожнім знаком 5.38 місце зупинки в поєднанні зі знаком 7.17 інваліди у зв`язку з різким погіршенням самопочуття, тобто з незалежних від нього причин. Так, відповідно до п.1.10 Закону України «Про правила дорожнього руху» вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Тобто, як вбачається з аналізу наведеної норми, однією з характеристик визначення зупинки як вимушеної є стан учасника дорожнього руху. На підтвердження наведених вище обставин (погіршення самопочуття) позивачем надано до суду копію довідки Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги від 20.02.2020 № А/8160/100, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 надана бригадою екстреної медичної допомоги № Амб допомога за діагнозом: Гиперт. б-нь ІІ ст., ЕКГ контр. При цьому, відповідачем на спростування вказаних обставини не надано жодних пояснень чи будь-яких доказів, зокрема запису з нагрудної камери поліцейського під час здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення, дослідивши який можна було б пересвідчитися у правдивості наведених позивачем обставин або спростувати їх. Також, колегія суддів наголошує про наявність процесуального обов`язку відповідача, передбаченого частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Враховуючи вищевикладене у колегії суддів відсутні підстави вважати, що позивач здійснив зупинку на місці позначеному дорожнім знаком 5.38 місце зупинки в поєднанні зі знаком 7.17 інваліди не вимушено. Доказів протилежного до суду не надано. Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, наданих відповідачем відеозаписів в якості доказу. З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що наданий відповідачем відеозапис з відеореєстратора не фіксує вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим не може вважатися доказом порушення ОСОБА_1 п. 33 ПДР України. Інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до матеріалів справи не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вчинення ОСОБА_1 порушення п. 33 ПДР України не підтверджено належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕАК № №2134332 від 20.02.2020 є неправомірною та підлягає скасуванню. Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17, від 19.02.2020 по справі № 524/1284/17, від 02.12.2019 по справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч.5ст.242 КАС України. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.. Керуючись ст. ст. ч.4 ст. 229, ч.4 ст. 241, ст. ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дерев`янка Олега Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.11.2020 по справі № 537/898/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова