Ухвала КАС ВС № 600/705/20-а

УХВАЛА 14 квітня 2021 року м. Київ справа № 600/705/20-а адміністративне провадження № К/9901/11272/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним наказу, В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, у якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення кадрової комісії №1 від 02 квітня 2020 року №40 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», яким позивача визнано таким, що не пройшов атестацію; визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Чернівецької області від 28 квітня 2020 року №224-К про звільнення його з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Чернівецької області; поновити на займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2020 року. Позов обґрунтовано тим, що його протиправно звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) та Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), оскільки зазначені норми законів, на думку позивача, суттєво погіршують його становище та обмежують реалізацію його законних прав та інтересів в частині трудових прав, гарантій незалежності прокурора та мають дискримінаційний характер. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, в позові відмовлено. 29 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року. Заявник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов. Предметом спору є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурора та наказу про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, висловлені у справах №№802/651/16-а, 817/3397/15, 817/3431/14, 817/860/16, 815/1554/17, а також у справі №2340/4648/18. Перевіряючи доводи заявника про протиправність рішення відповідачів щодо його звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII на виконання пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, з посиланням на висновки Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначених ОСОБА_1 постанов Верховного Суду, судом касаційної інстанції встановлено, що обставини наведених ним прикладів справ не є подібними до спірних правовідносин. Так, у справі №802/651/16-а предметом спору було рішення органу місцевого самоврядування про звільнення особи із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, а у справі №817/3397/15 вирішувався спір щодо правомірності звільнення працівника міліції з органів внутрішніх справ у 2015 році. У справі №817/3431/14 висновок Верховного Суду стосується правомірності звільнення особи з публічної служби на підставі Закону України «Про очищення влади» за процедурою очищення влади (люстрації), із застосуванням заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація). Справи №817/860/16 та №815/1554/17 стосуються правовідносин, що виникли у зв`язку зі звільненням працівників з органів прокуратури у 2016-2017 роках на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII і у цих спорах суди надавали правову оцінку виключно питанню щодо змін в організації роботи структурних підрозділів, зокрема, щодо складу новоутворених відділів та їхніх правових статусів. Натомість у цій справі вирішувався спір щодо правомірності рішення комісії, яким позивача визнано таким, що не пройшов атестацію, через що і саме з цих підстав його звільнено з органів прокуратури. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди досліджували питання безпосередньо пов`язані з самою процедурою проходженням прокурором атестації, зокрема, суди встановили, що на виконання вимог пунктів 9, 10 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ позивачем подана заява за встановленою формою Генеральному прокурору про переведення його на посаду прокурора та про намір пройти атестацію. Проте у визначений день позивач на іспит не з`явився та заяву про перенесення його дати не подав. Ураховуючи те, що факт неявки на іспит позивачем не спростовано і поважних причин, за яких ОСОБА_1 не міг подати відповідну заяву про його відкладення, останній не вказав, суди дійшли висновку про правомірність рішення кадрової комісії. Зазначений факт має оціночний характер і вплинув на наслідки розгляду цієї справи. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про неправомірність відхилення його клопотання судом апеляційної інстанції, направленого електронною поштою, з посиланням на висновки Верховного Суду у справі №2340/4648/18, оскільки у цій справі суд касаційної інстанції висловив правову позицію щодо направлення документів через підсистему «Електронний суд», що не є тотожним направленню документів електронною поштою. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, наведення окремих цитат з рішень Європейського суду з прав людини, суб`єктивних тверджень позивача про відсутність підстав для його звільнення та неповного з`ясування обставин справи судами, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише посилання заявника на висновки Верховного Суду, висловлені в інших справах, за відсутності вмотивованих аргументів, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. За таких обставин, Верховний Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним наказу повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур