Ухвала КАС ВС № 600/326/21-а

УХВАЛА 27 червня 2022 року м. Київ справа № 600/326/21-а адміністративне провадження № К/990/15016/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №4 від 24 листопада 2020 року №80 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», яким її визнано такою, що не пройшла атестацію; визнати протиправним та скасувати наказ керівника Чернівецької обласної прокуратури від 28 грудня 2020 року №1144-к про звільнення її з посади прокурора Чернівецької місцевої прокуратури Чернівецької області, яку вона обіймала на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 , та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 грудня 2020 року; поновити її на посаді прокурора Чернівецької місцевої прокуратури Чернівецької області або на рівнозначній посаді та стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2020 року. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. 13 червня 2022 року ОСОБА_1 утретє звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, з пропуском строку на касаційне оскарження. Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурора та наказу про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги заявник, зокрема, указав на незастосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, сформовані у постановах Верховного Суду у справах №№815/1554/17; 802/651/16-а та 817/3397/15. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник лише зазначила про постанови Верховного Суду, проте не указала норми щодо яких Судом висловлено відповідний висновок та не конкретизувала в чому саме полягає її неправильне застосування судами, обмежившись посиланням на практику Європейського суду з прав людини у контексті ознак щодо якості закону, відсутність реорганізації в органах прокуратури та обов`язок державного органу вжити заходів щодо максимального забезпечення гарантій працівників. Крім того, у справах №№802/651/16-а та 817/3397/15 предметом спору було звільнення державного службовця з посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та поліцейського з органів поліції, а у справі№№ 815/1554/17 вирішувався спір щодо правомірності звільнення працівника з органів прокуратури безпосередньо у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, без проведення атестації відповідно до Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ). Тобто обставини, зазначених заявником прикладів справ є відмінними від спірних правовідносин, і висновки щодо застосування норм, сформовані Верховним Судом у зазначених справах, не мають впливу на вирішення цього спору. Інші доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства та незгоди з організацією процедури проведення атестації, Заявник зазначає про неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій і фактично не погоджується з оцінкою доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку і виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права. Лише загальні посилання на невідповідність судових рішень висновкам Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного строку. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко