Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/59/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/59/21 пров. № А/857/5971/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 260/59/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції - Плеханова З.Б., час ухвалення рішення - 17.02.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення - 17.02.2021 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) Грицищук Михайла Петровича, яким просить:1. Відкрити провадження у справі.2. Адміністративний позов задовольнити повністю.3. Скасувати Постанову головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Закарпатській області Грицищука Михайла Петровича від 15.04.2019 року ВП №51489712 про стягнення виконавчого збору у розмірі 8356 гривень з ОСОБА_1 . Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка з 2006 року проживала у приміщенні будівлі АДРЕСА_1 . , яке вона звільнила 07 липня 2016 року у зв`язку з прийняття Ужгородським міськрайонним судом відповідного рішення по справі № 308/5503/15-ц, а також сплатила кошти за користування приміщенням., що підтверджує Актом прийому передачі від 07.07.2016 року. Однак 23 грудня 2020 року позивачка поштою отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2020 року, винесену при примусовому виконанні постанови № 51489712 від 15.04.2019 року. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 51489712, позивачка з`ясувала, що 24.12.2016 року відповідачем на підставі заяви стягувача - КЕВ м. Мукачеве та виконавчого листа № 308/5503/15, виданого 04.052016 року було відкрито виконавче провадження № 51489712, де надано строк для самостійного виконання рішення суду до 01.07.2016 року. Отже, державний виконавець згідно вимог ЗУ "Про виконавче провадження" мав право та зобов`язаний був винести постанову про стягнення виконавчого збору на наступний день після закінчення строку наданого ним для самостійного виконання, а саме: 02 липня 2016 року. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 260/59/21 позовні вимоги задоволено повністю. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2016 року боржником виконана не була, а також не була оскаржена до суду, а тому 15.04.2019 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яку того ж дня надіслано сторонам виконавчого провадження. Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 260/59/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що головним державним виконавцем, у якого перебував на виконанні виконавчий лист щодо позивача-боржника допущено порушення вищевказаних норм, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про виселення з приміщення не була направлена належним чином та не отримана боржником -позивачем, що унеможливило добровільно виконати рішення суду та скористатися наданими йому як учаснику виконавчого провадження правами. Дані обставини не спростовані відповідачем, а матеріали виконавчого провадження ВП № 51489712 не містять доказів рекомендованого направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та отримання божником. Внаслідок допущеного порушення позивач як боржник не зміг скористатися наданим йому правом добровільного виконання рішення суду , не зміг надати , в тому числі Акт про виконання рішення суду. Розглядаючи спір, апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 21 червня 2016 року КЕВ м. Мукачево подав до Ужгородського МВ ДВС заяву про прийняття до виконання виконавчий лист по справі № 308/5503/15-ц про усунення перешкод в користуванні майном та виселення з приміщення будівлі АДРЕСА_2 та просять стягнути судові витрати у розмірі 243 грн.60 копійок. 24 червня 2016 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51489712 з примусового виконання виконавчого листа 308/5503/15-ц, в якій зазначено наступне:

1. Відкрити виконавче провадження. 2.Боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до 01.07.2016 року та о 10-00 годині 01.07.2016 року з`явитись і надати підтверджуючі документи щодо виконання рішення суду за адресою в м. Ужгороді, вул. Заньковецької,10, 2-ий поверх, каб. № 3.

3. При невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

4. Копію постанови направити сторонам виконавчого провадження та органу або посадовій особі , яка видала документ. 5.Постанова може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

6. Сторони мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження , унесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за ідентифікатором доступу. 24 червня 2016 року був виготовлений лист на адресу боржника та стягувача "Про надіслання копії постанови про відкриття виконавчого провадження", на якому стоїть штамп " 01 липня 2016 року". 20.04.2017 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області Грицищук М.П. винесена у ВП № 51489712 Постанова про накладення штрафу, в якій вказано: 1."станом на 20.04.2017 року рішення суду не виконано, що підтверджується Актом державного виконавця від 20.04.2017 року Керуючись ст.ст. 63,75 ЗУ "Про виконавче провадження"" за невиконання рішення суду накласти на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.

2. Зобов`язати боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання.

6. Копію постанови направити боржнику.

7. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена . 22.03.2019.2020 головний державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області Грицищук М.П. виготовив лист "Про призначення виконання" , яким вказав адресата КЕВ м. Мукачево та зазначив, що 15 квітня 2019 року о 10-00 годині відбудеться примусове виконання виконавчого листа № 308/5503/15 за адресою м. Ужгород, вул. Другетів,87.Стягувачу КЕВ м. Мукачево з`явитися до органу ДВС з метою подальшого виходу на місце виконання рішення суду. 15.04.2019 року головний державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області Грицищук М.П. склав "Акт державного виконавця", в якому вказав, що стягувач у відповідності до листа від 22.03.2019 року не з`явився і відповідно до п.4 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу. Даний акт підписав Грицищук М.П. та в графі "особи, що були залучені до проведення виконавчих дій" зазначено " ОСОБА_3 " та підпис. 15.04.2019 року головний державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області Грицищук М.П. у ВП № 51489712 виніс Постанову про стягнення виконавчого збору , де вказав, що рішення суду не виконано і на підставі ст. 3,27,40 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнути з боржника ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 8356 грн. Постанова є виконавчим документом. Строк пред`явлення до виконання три місяці. 15.04.2019 року головний державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області Грицищук М.П. у ВП № 51489712 виніс Постанову про повернення виконавчого документу стягувачу До вищевказаних постанов від 15.04.2019 року на адреси боржника та стягувача є супровідні листи без номерів , без вказівок на скількох листах та без зазначення в них про які саме постанови йдеться. 17.12.2020 року головний державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області Грицищук М.П. виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63918718 про примусове виконання Постанови № ВП № 51489712 про стягнення виконавчого збору в розмірі 8356 грн., яку направив боржнику ОСОБА_4 супровідним листом № 110241 від17.12.2020 року. 17.12.2020 року головний державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області Грицищук М.П. виніс Постанову ВП № 63918718 про арешт коштів боржника. 23 грудня 2020 року ОСОБА_4 подала до відповідача заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 51489712. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 124 Конституції України судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно із п. 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до Закону №1404-VIII від 02 червня 2016 року. Статтею 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що прийняття державним виконавцем певного процесуального акту, який має індивідуальний та самостійний характер, підпадає під поняття "виконавча дія". Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою виконавчий збір є додатковою законодавчою санкцією за невиконання боржником судового рішення в добровільному порядку, а також своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до реального виконання рішення в межах, пропорційних до суми фактично стягнутих сум. Відповідно до ч. 3 ст.28 Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 №606-ХІУ (в редакції, що діяла на момент відкриття провадження) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Згідно Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відповідно до п. 3.7.1. Розділу ІІІ якої (в редакції від 18 січня 2016 року) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону. Тобто, постанова про стягнення виконавчого збору може бути винесена лише під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Колегія суддів зазначає, можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору лише під час першого надходження виконавчого документу, тобто фактично на стадії відкриття провадження, передбачено і в Законі України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02 червня 2016 року (в редакції від 28 серпня 2018 року). Зокрема, згідно із ч. 4 ст. 27 даного Закону державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). При цьому, винесення постанови про стягнення виконавчого збору повторно або ж на іншій стадії виконавчого провадження законодавством не передбачено. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та шостої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно із частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка відображена у постановах від 28.01.2015 у справі № 3-217-14 та від 15.11.2016 у справі № 21-5597а15, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки боржник ОСОБА_4 не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, був позбавлений права добровільно виконати рішення, і крім того, позивач самостійно добровільно виконала рішення суду 07 липня 2016 року, що підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення від 07.07.2016 року ( а.с.11). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 229, 230, 241, 243, 287, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 260/59/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 14.04.2021 року