Постанова 4856 № 120/2129/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2129/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Л.О. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 14 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення майнової шкоди, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення майнової шкоди. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги з урахуванням додатково наданих письмових пояснень зазначено, що внаслідок противоправної бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури на виконання вимог ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (Закон №1697-VII) позивач позбавлений можливості здійснення перерахунку призначеної йому відповідно до Закону №1697-VII пенсії. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VII, та вказано на порядок виконання цього рішення до врегулювання Верховною Радою України вказаного питання на законодавчому рівні: частина двадцята статті 86 Закону не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції. У зв`язку із визнанням неконстутиційними положень ч.20 ст.86 Закону №1697-VII позивач вважає, що у період з 01.03.2018 по 01.01.2020 йому було неправомірно не виплачено пенсію у загальній сумі 427983,99 грн і тим самим завдано матеріальну шкоду, яка має бути відшкодована державою. Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII. 05.03.2020 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_1 №18/66 ПФ вих.-20 від 07.02.2020, а також виплату різниці в пенсії за минулий час, як це передбачено ч.20 ст.86 Закону №1697-VII. Рішенням №905090153660 від 06.03.2020 ОСОБА_1 відмовлено в проведені перерахунку пенсії за вислугу років з більшого заробітку з урахуванням наданої довідки, відповідно до ст.86 Закону №1697-VII. Обґрунтовуючи вказану відмову, пенсійний фонд вказав, що право на перерахунок пенсії виникає за зверненнями, що надходять починаючи з 13.12.2019, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12.2019 (дата прийняття рішення Конституційним Судом №7-(ІІ)р/2019). Вважаючи, що відбулось порушення прав та законних інтересів позивача, внаслідок якого позивач має право на стягнення з Державного бюджету України на його користь майнової шкоди в сумі 427983,99 грн у виді недоотриманої пенсії, завданої прийняттям закону, який визнано неконституційним та протиправною бездіяльністю органів державної влади, ОСОБА_1 звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач заявляючи позовну вимогу про відшкодування майнової шкоди, завданої, на його думку, внаслідок незаконної бездіяльності органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, не заявляє в даному адміністративному позові вимогу про визнання такої бездіяльності протиправною. При цьому, у спірний період положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VII були чинними, а отже підлягали застосуванню. За встановлених обставин відсутні підстави вважати, що виплата пенсії позивачу здійснювалась не відповідно до закону, внаслідок чого позивачу була б завдана майнова шкода. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII (Закон №2136-VIII) закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно з ч.1 ст.97 Закону №2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку. У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2000 №1-31/2000 зазначено, що додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. У абзаці 2 пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, зазначено, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, рішення Конституційного Суду від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 не може бути застосовано до спірних правовідносин в контексті наявності правових підстав для списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача 427983,99 грн майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, що завдана законом, який визнано неконституційним, оскільки на час виплати позивачу пенсії, а саме в період з 01.03.2018 по 01.01.2020 положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VII були чинними та втратили чинність лише з 13.12.2019. Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України (ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Відповідно до ч.1 ст.1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Згідно ст.25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Водночас відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Згідно з пунктом 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відноситься відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки у період з 01.03.2018 по 01.01.2020 положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VII були чинними та втратили чинність лише з 13.12.2019, відсутні підстави вважати, що стосовно позивача допущено протиправні дії щодо виплати йому пенсії у неналежному розмірі, внаслідок чого йому завдана майнова шкода. Крім того, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, позивач заявляючи позовну вимогу про відшкодування майнової шкоди, завданої, на його думку, йому внаслідок незаконної бездіяльності органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, не заявляє в даному адміністративному позові вимогу про визнання такої бездіяльності протиправною. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.