Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/16255/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/16255/20 Суддя (судді) першої інстанції: Калініченко О.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектора батальйону № 2 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Гнатьєв Дмитро Олександрович, про скасування постанови, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектора батальйону № 2 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Гнатьєв Дмитро Олександрович, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2843406 від 18 липня 2020 року, винесену інспектором батальйону № 2 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Гнатьєвим Дмитром Олександровичем, про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Позов обґрунтовано тим, що 18.07.2020 року інспектором Гнатьєвим Д.О. було протиправно винесено постанову серії ЕАМ № 2843406, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення п. 8.4 ПДР України. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04 січня 2021 року адміністративний позов - задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2843406 від 18 липня 2020 року, винесену інспектором батальйону № 2 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Гнатьєвим Дмитром Олександровичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн. та закрито справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення не передбачає внесення до неї даних про технічний засіб, за допомогою якого відбувалось здійснення фото або відеофіксації. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що невідворотність адміністративної відповідальності залежить більшою мірою від роботи працівників, уповноважених притягати до відповідальності, відтак з наданого відповідачем відеозапису вбачається факт порушення позивачем правил зупинки транспортного засобу на вимогу дорожніх знаків. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2020 інспектором Гнатьєвим Д.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2843406, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.4 Правил дорожнього руху України (а.с. 2). Підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало те, що 18.07.2020 року о 23 год 46 хв. водій автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Садова (в напрямку від вул. Погранична до просп. Центрального) на перехресті з вул. Чкалова у місті Миколаїв проігнорував вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив рух не зупинившись перед знаком, чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки всупереч вимогам статті 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У силу вимог пункту 8.4 Правил дорожнього руху дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки; знаки пріоритету; заборонні знаки; інформаційно-вказівні знаки; знаки сервісу; таблички до дорожніх знаків. Зокрема, знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Частиною першою статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг становить собою окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною першою статті 121 КУпАП. При цьому, колегія суддів враховує, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП). Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Так, згідно оскаржуваної постанови, 18.07.2020 року водій автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Садова (в напрямку від вул. Погранична до просп. Центрального) на перехресті з вул. Чкалова у місті Миколаїв проігнорував вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив рух не зупинившись перед знаком, чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху України. У даному випадку, для підтвердження порушення позивачем п. 8.4 Правил дорожнього руху, відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення тощо. Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Тобто, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Вказане спростовує твердження апелянта про відсутність закріплення нормами чинного законодавства умов щодо зазначення у постанові про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась фіксація такого правопорушення. При цьому, надані відповідачем карта-схема місця події, фото перехрестя із виділеними дорожніми знаками 2.2 не підтверджують наявності у діях позивачу факту вчинення позивачем правопорушення. З огляду на вказане, колегія суддів звертає увагу про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною першою статті 121 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем п. 8.4 Правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено дану відеофіксацію. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 337/346/17 та від 19 лютого 2020 року у справі № 524/1284/17. При цьому, судом першої інстанції вірно зауважено, що з відеозапису « 2020_0718_234227_1» неможливо встановити, що правопорушення вчинено саме позивачем, адже автомобіль, що рухається порушуючи вимоги знаку 2.2 Правил дорожнього руху, ідентифікувати не вбачається за можливе. Крім того, на час винесення судом першої інстанції, окрім зазначеного відеозапису у матеріалах справи були відсутні інші докази, що встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, та винність позивача у його вчиненні. Таким чином, оскільки суть адміністративного правопорушення, що передбачена частиною першою статті 122 КУпАП, яка викладена відповідачем в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2843406 від 18 липня 2020 року, не підтверджується належними та допустимими доказами, тому оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню. За правилами вимог частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук