Постанова 4824 № 372/2191/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2998/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Київ Унікальний номер 372/2191/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Соколової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі», на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області, ухваленого 1 грудня 2020 року в приміщенні суду під головуванням судді Кравченка М.В.,- ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про користування електричною енергією. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що між сторонами укладено договір від 01.02.2001 про користування електричною енергією побутовим споживачем. Проте відповідач неналежно виконує зобов`язання за укладеним сторонами договором користування електричною енергією. Споживач здійснювала часткову оплату рахунків, що підтверджується особовою карткою споживача, а останній платіж проведено у 2018 році, що доводить визнання ОСОБА_1 заборгованості та унеможливлює застосування строків позовної давності. Заборгованість відповідача перед товариством на день звернення до суду склала в розмірі 5 550 грн. 86 коп. З огляду на викладене, просило стягнути з ОСОБА_1 5 550,36 грн. заборгованості та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору. Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 1 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції товариство подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою надану особову картку споживача, в якій відображено всі нарахування оплати та загальний баланс особового рахунку боржника за весь період виникнення заборгованості. Також з вказаної картки вбачається, що ОСОБА_1 постійно користується електричною енергією, що підтверджується зміною показників, проте оплати за їх споживання не містить. Також судом не надано оцінки тому, що на час звернення до суду з позовом відповідачем заяви про розірвання договору про користування електричною енергією та/або документів, підтверджуючих наявність пільг не надходило. Просило звернути увагу також на подані товариством до апеляційної скарги докази, а саме, результати зчитування з електронної системи, згідно яких ОСОБА_1 здійснювала споживання електричної енергії, показники якої передавала при оплаті з рахунку. Також просило врахувати те, що 15.04.2015 відповідачу було вручено попередження про відключення, після чого споживач періодично здійснювала оплату за електроенергію. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.. 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не подано. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення зобов`язання сплатити визначені позовом кошти. Крім того, позовна заява та додані до неї докази містять ряд розбіжностей, зокрема в частині ідентифікації особи відповідача, що унеможливило достовірне встановлення судом першої інстанції обставин, які б могли бути покладені в основу судового рішення та які б свідчили про наявність достатніх правових і фактичних підстав для покладення на відповідача в судовому порядку обов`язку сплати передбачених позовом коштів. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999р. (далі Правила КЕЕН), і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживача правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року №562 (далі Методика). Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальник має право, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Відповідно до пп.1 ч. 3 ст. 58 цього Закону споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Відносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються положеннями статті 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року, чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до п.п. 1.1 договору позивачем взято на себе зобов`язання постачати відповідачу електричну енергію відповідно до умов договору, а відповідач взято на себе зобов`язання оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни передбачені договором. Пунктом 31 договору передбачено, передбачено, що споживач з правилами користування електричною енергією ознайомлений. Відповідно до п. 20 Правил користування електричною енергією для населення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357 та п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року, які діяли протягом виникнення заборгованості, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюється згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунку побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Відповідно до п. 21 ПКЕЕН знімання показів засобів обліку проводиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем, щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Якщо знімання показів проводиться побутовим споживачем, електропостачальник (електророзподільне підприємство) мас право контролювати правильність знімання показів засобів обліку побутовим споживачем. До заяви додається особова картка споживача, в якій відображено всі нарахування, оплати та загальний баланс особового рахунку Боржника за весь період виникнення заборгованості. Крім того, з огляду особової картки споживача вбачається, що остання постійно користується електричною енергією, що підтверджується зміною показників, проте оплати за її споживання не здійснює (належним чином завірена копія особової картки споживача додається). 11.06.2018 року набрали чинності Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №

312. Відповідно до п. 1.1.1 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ ці правила регулюють взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачами (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією. Виходячи з приписів статей 6, 526, 626-631 ЦК України укладений договір є обов`язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, звертаючись з позовом до суду, товариство вказувало, що між сторонами укладено договір № 594042 від 01.02.2001 про користування електричною енергією побутовим споживачем. Проте, як вбачається з доданої копії договору № 594042 від 01.02.2001 року про користування електричною енергією побутовим споживачем, вказаний договір ОСОБА_1 не підписаний, про що свідчить відсутність особистого підпису в графі «Споживач», разом з тим там зазначено прізвище « ОСОБА_2 », а в самому договорі, в графі, де зазначається прізвище та ініціали споживача електричної енергії містяться виправлення, які виконані очевидно у різний спосіб, однак жодним чином не посвідчені. Від імені споживача будь-які підписи будь-якої особи відсутні. Під час розгляду справи в суді першої інстанції не було доведено суттєву обставину, на якій ґрунтується позов, а саме факт укладення між сторонами договору щодо споживання електричної енергії. А тому, доводи апеляційної скарги про наявність підстав вважати договір зі споживачем ОСОБА_1 укладеним немає. При цьому, як вірно вказав суд у своєму рішенні, правові підстави позову визначені таким чином, що вимоги ґрунтуються саме на, начебто, невиконанні умов договору відповідачем як споживачем, а не споживанні ним послуг, наприклад, без укладення договору. Такі правові підстави не узгоджуються із фактично встановленими обставинами справи, а під час розгляду справи позивачем не змінювались підстави і предмет позову. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з наданого разом з позовом особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення до суду з позовом склала 5550,36 грн. (ас.7-8). Однак, як встановлено вище, факт укладення договору між сторонами залишився недоведеним, відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що факт невиконання відповідачем умов договору є невстановленим. З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги позивачем додано результати зчитування з електронної системи, згідно яких ОСОБА_1 здійснювала споживання електричної енергії, показники якої передавала при оплаті з рахунку. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, представник товариства до позовної заяви результати зчитування з електронної системи не надав. У позовній заяві не вказано, що представник товариства не мав змоги надати відповідні докази разом з позовною заявою. Надалі будь - яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання останній не подавав. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Виходячи з викладеного, апеляційний суд не приймає зазначені докази на стадії апеляційного розгляду, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості прийняти зазначені документи до уваги як належні та допустимі докази. Що ж до доводів апеляційної скарги про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи, вони, також, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки не є обов`язковими підставами для скасування судового рішення та не призвели до неправильного вирішення справи по суті. Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів позивачем, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, не доведені належними та допустимими доказами та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, понесені позивачем судові витрати в силу ст. 141 ЦПК України до стягнення не підлягають. В зв`язку з тим, що ціна позову в справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі» залишити без задоволення. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 1 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: