Постанова 4824 № 755/799/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/5194/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 755/799/21 08 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Заришняк Г.М. - Музичко С.Г. при секретарі - Климчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Рогового Миколи Володимировича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року, постановлену під головуванням судді Марфіної Н.В., за заявою представника позивача про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович про виділ частки із спільного майна та звернення стягнення на майно,- в с т а н о в и в: У січні 2021 року ТОВ «ФК «Геліос» звернулося до суду із позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович про виділ частки із спільного майна та звернення стягнення на майно. Разом із позовом ТОВ «ФК «Геліос» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, в межах суми у розмірі 45 398 157,83 грн. та оголошення заборони вжиття будь-якими особами, будь-яких заходів, спрямованих на відчуження, у тому числі, передачу в оренду, в заставу чи в користування, наступних транспортних засобів: - автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель G 63 AMG, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 . - автомобіль марки LEХUS, модель LX 570, номер шасі НОМЕР_9, номер двигуна НОМЕР_4 , 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 . - автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SL 400, номер кузова НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 . Заяву про забезпечення позову обґрунтовував тим, що на примусову виконанні знаходиться виконавчий лист №2-2725/2011 виданий Дніпровським районним судом м. Києва 23.05.2013 року про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 45 411 984,35 грн. Стягувачем у виконавчому провадженні №63571975 є ОСОБА_2 . Понад сім років рішення суду залишається не виконаним боржником майже в повному обсязі, а саме в частині 45 398 157,83 грн. При цьому, в межах виконавчого провадження з`ясовано, що під час перебування відповідача ОСОБА_2 у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_1 набуто три лекові автомобілі, які зареєстровані на ім`я відповідачки ОСОБА_1 . Предметом позову у даній справі є виділ Ѕ частки з кожного автомобіля на звернення стягнення на ці частки в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед позивачем. Представник позивача наголошував, що в межах виконавчого провадження було з`ясовано, що подружжям набуто у власність кілька об`єктів нерухомості на території Обухівського району Київської області у зв`язку із чим позивачем 18.12.2020 року було подано позов про виділ частки зі спільного майна та звернення на них стягнення. Однак, вже 21.12.2021 року відповідачка ОСОБА_1 здійснила перереєстрацію права власності на об`єкти нерухомості, відчуживши майно за договорами дарування на користь сина відповідачів. Більше того, під час триваючого виконавчого провадження при наявності арешту на рахунках боржника відповідач ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів зі свого рахунку в АТ «Банк Січ» на відкритий у банку Швейцарії рахунок в сумі 50 0000,00 дол. США. Таким чином, боржник вживає не лише заходів з ухилення від виконання рішення суду, а й спільно з відповідачкою ОСОБА_1 вживає прямі й умисні заходи спрямовані на приховування набутого у шлюбі майна та заходи із перешкоджання вчиненню дій виконавцем в ході примусового виконання рішення суду. Зважаючи на вище зазначені обставини, враховуючи те, що протягом семи років рішення суду не виконується, а також те, що очевидним є факт того, що подружжя має достатні статки, але не має наміру виконувати рішення суду, у зв`язку із чим все майно, яке набувається подружжям у шлюбі, реєструється не за боржником ОСОБА_2 , а за його дружиною відповідачкою ОСОБА_1 , представник вважає, що реєстрація права власності на все майно набуте за час перебування у шлюбі, за ОСОБА_1 , здійснюється саме з метою ухилення боржником від виконання рішення суду. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель G 63 AMG, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 . Накладено арешт на автомобіль марки LEХUS, модель LX 570, номер шасі НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_4 , 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 . Накладено арешт на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SL 400, номер кузова НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 . В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Роговий М.В. просив ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року та залишити заяву про забезпечення позову без розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом не було враховано, що у боржника ОСОБА_2 знаходиться майно, яке належить йому на праві особистої приватної власності та на яке накладено арешт в межах виконавчого провадження. За рішенням суду з боржника стягуються кошти в рахунок погашення боргу, що підтверджується звітами про здійснення відрахувань та виплат. Вказував на те, що не підтверджені доказами доводи позивача про те, що у відповідача відсутнє майно, за рахунок якого можна виконати рішення суду. Також не підтверджені доводи позивача про те, що боржником вчиняються дії щодо відчуження свого майна, та ухилення від виконання рішення суду. Крім того, вказував на те, що позивачем не було визначено вартість майна, та не надано доказів, що майна, яке було арештоване в межах виконавчого провадження за своєю сукупною вартістю не буде достатньо для забезпечення виконання рішення суду. Звертав увагу, що сума стягнення не відповідає фактичному залишку несплаченої суми по рішенню суду. Акцентував увагу суду на тому, що автомобілі, на які накладено арешт, зареєстровані у власність ОСОБА_1 05 січня 2021 року та згідно шлюбного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є особистою власністю ОСОБА_1 та не є спільним майном. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, є безпідставними та необґрунтованими. В судовому засіданні представник ТОВ «ФК «Геліос» адвокат Архіпов О.Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, про причинки неявки суду не повідомили, тому колегія суддів вважала можливим проводи розгляд справи у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, накладаючи арешт на автомобілі, що зареєстровані за відповідачкою, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виділ часток зі спірних автомобілів та звернення на них стягнення у погашення боргу ОСОБА_2 перед позивачем є предметом даного спору, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (частина 3 ст. 150 ЦПК України) Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогами про виділення 1/2 частки в об`єктах нерухомого майна, а саме: автомобілямарки MERCEDES-BENZ, модель G 63 AMG, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 ; автомобілямарки LEХUS, модель LX 570, номер шасі НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_4 , 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 ; автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель SL 400, номер кузова НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 та звернути стягнення на таку частку в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, стягнутої на підставі виконавчого листа № 2-2725/2011, шляхом продажу 1/2 частки об`єктів нерухомого майна з публічних торгів за ринковою вартістю, що буде визначена у ході виконавчого провадження. Реєстрація права власності на спірні автомобілі за відповідачкою ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями облікових карток транспортних засобів, які станом на 26.11.2020 року зареєстровані за ОСОБА_1 . Оскільки виділ часток зі спірних автомобілів та звернення на них стягнення у погашення боргу ОСОБА_2 перед позивачем є предметом спору, відповідачка ОСОБА_1 має об`єктивну можливість розпорядитися автомобілями на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у справі докази, зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову, в зв`язку з чим дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано, що у боржника ОСОБА_2 знаходиться майно, яке належить йому на праві особистої приватної власності та на яке накладено арешт в межах виконавчого провадження, оскільки питання наявності іншого майна у боржника не є обставинами, які суд має досліджувати під час вирішення питання про забезпечення позову предметом якого виділ частки із спільного майна та звернення стягнення на майно. Доводи апеляційної скарги про те, що не підтверджені доказами доводи позивача про те, що у відповідача ОСОБА_2 відсутнє майно, за рахунок якого можна виконати рішення суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони стосуються обґрунтованості позову, тоді як судом обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було визначено вартість майна, та не надано доказів, що майна, яке було арештоване в межах виконавчого провадження за своєю сукупною вартістю не буде достатньо для забезпечення виконання рішення суду, колегія суддів відхиляє оскільки вони стосуються обґрунтованості позову, та не свідчать про помилковість висновків суду щодо забезпечення позову. Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що автомобілі, на які накладено арешт, зареєстровані у власність ОСОБА_1 05 січня 2021 року та згідно шлюбного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є особистою власністю ОСОБА_1 та не є спільним майном, оскільки на підтвердження таких доводів представником ОСОБА_1 не надано жодного доказу, при цьому, факт реєстрації автомобілів 05.01.2021 року спростовується копіями облікових карток транспортних засобів, які станом на 26.11.2020 року зареєстровані за ОСОБА_1 . За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства, підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рогового Миколи Володимировича залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 09 квітня 2021 року. Головуючий: Судді