Постанова 4824 № 369/13857/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 369/13857/17 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2193/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Пінкевич Н.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 06 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., при секретарі - Максюк І.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Шепелєва Олександра Андрійовича в інтересах Громадської організації садове товариство «Оленівка - 2» на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року у справі за позовом Громадської організації садове товариство «Оленівка-2» до ОСОБА_1 , міськрайонного управління Держгеокадастру Києво-Святошинського району та м. Ірпеня Головного управління Держгеокадастру в Київській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Громадська організація «Садове товариство «Масив Оленівка» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання невідповідною нормам закону технічну документацію та зобов`язання вчинити дії,- В С ТА Н ОВ И В : У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , міськрайонного управління Держгеокадастру Києво-Святошинського району та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру в Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання невідповідною нормам закону технічну документацію та зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що громадській організації СТ «Оленівка-2» було передано у постійне користування земельну ділянку. Членам садового товариства в свою чергу були передані земельні ділянки безоплатно у власність. Відповідач є членом СТ «Оленівка-2» і власником земельних ділянок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (об`єднана) загальною площею 0,1199га та земельної ділянки АДРЕСА_3 площею 0,0151 га. Земельна ділянка АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 межує через вуличний проїзд з земельною ділянкою АДРЕСА_4 (власник ОСОБА_2 ), з протилежного боку - АДРЕСА_6 ( ОСОБА_6 ). Вказав, що влітку 2004 року відповідач самовільно переніс межі земельної ділянки 0,1199 га на вуличний проїзд шляхом забудови паркану під кутом на 90 гр. з продовженням уздовж дороги до закінчення її межі та їх завершенням на об`їзній дорозі загального користування товариства за проектними межами земельної ділянки АДРЕСА_3 , чим здійснив захват частини вуличного проїзду та дороги. Внаслідок таких дій була суттєво звужена ширина проїзду, змінено планування та рельєф дороги загального користування та місцевості вцілому, оскільки вуличні проїзди є рівні та прямолінійні, однакової ширини - 6 м. Тому забудова на ньому споруди з бетону, яка виступає на дорогу на третину її ширини та ще й перпендикулярно, виглядає вкрай вичурно. Відповідачу неодноразово пропонувалось в добровільному порядку усунути всі порушення, але він постійно відмовлявся. На чергову вимогу, лише в 2015 році відповідач надав державний акт на право власності на земельну ділянку з фактично новими межами. Вказав, що за його замовленням було проведено геодезичну зйомку на місцевості та виготовлення кадастрового плану меж земель загального користування та виявив невідповідність меж земельних ділянок відповідача, внаслідок чого ширина проїзду звузилась з 6 м до 3,45 м, а площа земельної ділянки АДРЕСА_3 взагалі збільшилась удвічі. При з`ясуванні обставин отримання земельних ділянок у власність, ним було встновлено, що в 2012 році відповідач виготовив технічну документацію за договором з ТОВ «Агрогео-Груп» та отримав чотири нових межових знаки. На підставі цієї документації були внесені зміни до бази ДЗК з неправильними координатами. Також відповідач в 2012 році замовив технічну документацію в ТОВ «Геодезист» і отримав п`ять межових знаків. Виготовлена вищевказана технічна документації ТОВ «Агрогео-Груп» є неправомірною, незаконною, сфальсифікованою, виготовлена з численними грубими порушеннями чинного законодаства. Тому встановлення на цій межі паркану є неправомірним та незаконним. Оскільки у добровільному порядку відповідач не усуває порушення, тому право товариства є порушеним і підлягає судовому захисту. 11 травня 2018 року позивачнадав уточнену позовну заяву та остаточно просив суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні частиною вуличного проїзду та об`їзної дороги загального користування шляхом знесення самовільно збудованого на них паркану з приведенням меж належних йому земельних ділянок АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5229 у стан, який існував до порушення у відповідності до Генплану проекту організації та забудови території колективних садів підприємствами і організаціями Києво-Святошинського району Київської області, а також визнати договір між ОСОБА_1 на відновлення меж належної йому на праві власності земельної ділянки 0,1199 га у садовому товаристві та фіктивним товариством «Агрогео-Груп» від 18 вересня 2012 року, яке у своїй незаконній діяльності використовувало код ЄДРПОУ, що належав іншій юридичній фірмі, фіктивну печатку, ліцензію, інші реквізити - нікчемним правочином і виготовлену за ним технічну документацію із землеустрою недійсною, також просив зобов`язати державного кадастрового реєстратора усунути наслідки нікчемного правочину шляхом виключення із бази ДЗК відомостей, внесених на підставі виготовленої техдокументації фіктивною юридичною особою ТОВ «Агрогео-Груп». Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, 26 серпня 2020 року керівник ГО СТ «Оленівка - 2» Шепелєв О.А. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду від 8 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до частини першої статті 35, пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельної ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Згідно зі статтями 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За змістом частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок повинні дотримуватися правил добросусідства та не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. За змістом частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів. Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У пункті 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом ГО «Садове товариство «Масив Оленівка» (т.1 а.с. 160) та власником земельних ділянок за АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , посилався на те, що відповідач самовільно переніс межі земельної ділянки АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 - 3222484200 :03:003:5013 на вуличний проїзд шляхом забудови паркану під кутом на 90 гр. з продовженням уздовж дороги до закінчення її межі та їх завершенням на об`їзній дорозі загального користування товариства за проектними межами земельної ділянки АДРЕСА_3 - 3222484200:03:003:5229, чим здійснив захват частини вуличного проїзду та дороги, суттєво звуживши ширину проїзду. Як вбачається з висновку земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30 серпня 2019 року, межі фактичного землекористування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484200:03:003:5013 не відповідає межам землекористування, яке визначене для такої земельної ділянки даними з Державного земельного кадастру, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484200:03:003:5229, надати висновок експертом не уявилося можливим. Встановлено, що фактичний порядок користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5229 за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, - відповідає правовстановлюючим документам. Також експертом встановлено, що згідно відомостей з Державного земельного кадастру, відстань між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5231( ОСОБА_2 ) становить з одного боку - 5,48 м (на 0,52 м менше від 6 м), а з іншого боку 6,85 м (на 0,85 м більше від 6 м). Судом встановлено, щоданий висновок не містить підтвердження того, що технічна документація відповідача складена з грубим порушенням законодавства, паркан, який просив знести позивач, встановлений не на межі земельної ділянки відповідача. Також з висновку експертизи не вбачається, що звуження ширини проїзду відбулось саме за рахунок самовільного захоплення та вставлення відповідачем паркану. Разом з цим, судом встановлено, що при розгляді справи позов Громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка» до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування, знесення самочинно збудованого паркану та приведення земельної ділянки в стан, що існував до порушення, встановлено, що ОСОБА_2 встановила паркан із зайняттям частини дороги загального користування. Так, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року зобов`язано ОСОБА_2 привести земельну ділянку - дорогу загального користування, що проходить вздовж меж земельних ділянок АДРЕСА_7 (згідно генплану с/т «Масив Оленівка»), за адресою: АДРЕСА_3») в стан, який існував до порушення, шляхом знесення самочинно збудованого паркану встановленого на вказаній дорозі загального користування. Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Відтак, судом встановлено, що звуження проїзду земельного користування виникло у зв`язку з встановленням паркану ОСОБА_2 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про знесення паркану, виключення з бази даних відомостей про право відповідача на земельну ділянку та про визнання договору та технічної документації нікчемною, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх вимог, щодо фіктивності товариства, вчинення товариством або відповідачем незаконних дій, використання підробних документів, печаток, тощо, представник позивача обмежився лише власними поясненнями цих обставин без надання належних та допустимих доказів таким обставинам. Судом встановлено, що у порушення ст.ст. 76, 77 ЦПК України, позивачем надано копії документів, на яких містяться самовільні дописи, домальовки представника позивача, на копіях не вбачається підписів та печаток установ, організацій, підприємств, які мають міститься в оригіналах документів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ГО «СТ «Масив Оленівка» є особою, що здійснює розпорядження земельними ділянками, що знаходяться на її території, вирішує питання організації охорони території, здійснює контроль за правилами внутрішнього розпорядку, здійснює контроль за дотриманням правил забудови такої території. Пунктом 10 Статуту СТ «Масив Оленівка» передбачено, що основним завданням садового товариства є вирішення загальних питань з благоустрою територій, організації водопостачання, електрифікації, будівництву під`їзних доріг, а також вирішення всіх інших питань товариства. Такі ж повноваження містяться і в новій редакції Статуту товариства, затвердженого загальними зборами масиву садового товариства «Оленівка» 11 травня 2003 року та зареєстрованого Малютинською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області 23 рудня 2003 року. Пунктом 25 Статутупередбачено й порядок вирішення цивільно-правових спорів, що виникають між членами садових товариств. Спори між колективними членами масиву та масивом вирішуються судом. Взаємовідносини садового товариства «Оленівка - 2», відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Статуту садового товариства «Оленівка - 2» з масивом, тобто з ГО «СТ «Масив Оленівка», в структуру якого входить останнє (самостійно вирішуються усі питання щодо ведення господарської діяльності), окрім вирішення обов`язкових загальних питань масиву. Згідно із частиною четвертою статті 35 ЗК України до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГО СТ «Оленівка-2» в даному випадку не є належним позивачем у справі, оскільки питання щодо благоустрою територій, організації водопостачання, електрифікації, будівництву під`їзних доріг, а також вирішення всіх інших питань товариства, належить до компетенції ГО СТ «Масив Оленівка». Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини щодо виключення із бази ДЗК відомостей, внесених на підставі виготовленої техдокументації фіктивною юридичною особою ТОВ «Агрогео-Груп»про земельні ділянки ОСОБА_1 , оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи. Судом встановлено, що при реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 , Державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені належним чином здійснена перевірка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідності до поданих документів. Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо призначення у справі додаткової або повторної експертизи, оскільки питання про призначення у справі судової експертизи вирішується судом лише за наявності відповідного клопотання сторін, поданих з дотриманням норм ЦПК України, проте, матеріали справи не містять будь-яких клопотань про призначення додаткової або повторної судової експертизи. Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги, що ГО СТ «Масив Оленівка» не є правоздатним, не має повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, які видані садовим товариствам, в тому числі і ГО СТ «Оленівка-2», оскільки ці доводи спростовуються вищенаведеними обставинами, крім того, як вбачається з Постанови Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 369/11929/15-ц за позовом Громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка» до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування, знесення самочинно збудованого паркану та приведення земельної ділянки в стан, що існував до порушення, Верховний Суд дійшов висновку, що «ГО «СТ «Масив Оленівка» є юридичною особою, що здійснює розпорядження земельними ділянками, що знаходяться на її території, вирішує питання організації охорони території, здійснює контроль за правилами внутрішнього розпорядку, здійснює контроль за дотриманням правил забудови такої території в інтересах членів товариства, і ці висновки обґрунтовані судом з посиланням на пункт 10 Статуту ГО «СТ «Масив Оленівка», яким передбачено, що основним завданням садового товариства є вирішення загальних питань з благоустрою територій, організації водопостачання, електрифікації, будівництву під`їзних доріг, а також вирішення всіх інших питань товариства. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що у ГО «СТ Масив Оленівка»,якюридичноїособи, якаоб`єднуєусвоїйструктуріісадоветовариство«Оленівка-2», членами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутнє право на звернення до суду із вказаним позовом, й про те, що товариство не надало будь-яких доказів самовільного захвату земель загального користування ОСОБА_2 є по своїй суті суперечливими й безпідставними, оскільки таке право на звернення до суду з зазначеним позовом доведено ним статутними положеннями, наданими суду». Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним позивачем щодо вимог про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні частиною вуличного проїзду та об`їзної дороги загального користування шляхом знесення самовільно збудованого на них паркану з приведенням меж належних йому земельних ділянок АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5229 у стан, який існував до порушення у відповідності до Генплану проекту організації та забудови території колективних садів підприємствами і організаціями Києво-Святошинського району Київської області, є не ГО СТ «Оленівка-2», а ГО «СТ Масив Оленівка». Проте, як пояснив в судовому засіданні представник ГО «СТ Масив Оленівка», з таким позовом до ОСОБА_1 ГО «СТ Масив Оленівка» не звертається. Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду відповідають обставинам справаи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Шепелєва Олександра Андрійовича в інтересах Громадської організації садове товариство «Оленівка - 2» - залишити без задоволення. Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлений 12 квітня 2021 року. Головуючий Судді