Постанова 4811 № 443/383/20

Справа № 443/383/20 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І. Провадження № 22-ц/811/3705/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П., без участі сторін розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : В березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.06.2018 року у розмірі 38519 грн. 56 коп. та судові витрати в розмірі 2102 грн. В обґрунтування поданого позову покликається на те, що ОСОБА_1 08.06.2018 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Стверджує, що банк забезпечив відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором та не сплатив суму кредиту, внаслідок чого станом на 04.03.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 38519,56 грн., яка складається із: 35049,82 грн. заборгованості за кредитом, в тому числі: 31386,27 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту та 3663,55 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 2370,60 грн. заборгованості за нарахованими відсотками; 1099,14 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Заочним рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.06.2018 рок у розмірі 31386 (тридцять одна тисяча триста вісімдесят шість) грн. 27 коп. (заборгованість за поточним тілом кредиту). Стягнуто з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» (адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, будинок № 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) сплачений судовий збір у розмірі 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог оскаржив позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Підписавши заяву, відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчила, що згідна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Також звертає увагу, що в день підписання анкети заяви, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено усіма умовами кредитування з використанням кредитної картки. У зв`язку з укладенням кредитного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Workd Black Edition» на яку встановлено кредитний ліміт 33000 грн. Зазначає, що відповідач визнав кредитний договір та погодився з його умовами, оскільки активував картку, користувався карткою, знімав кредитні кошти, частково погашав заборгованість. Звертає увагу, що відповідач не оспорював факт ознайомлення з умовами кредитного договору. Зазначає, про своє право на отримання від відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів у загальному розмірі 35049,82 грн., яка складається з поточного тіла кредиту та простроченого тіла кредиту. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають правовій позиції викладеній в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), постановах Верховного суду від 29.07.2020 по справі №753/10779/16-ц, від 23.01.2018 по справі №755/7704/15-ц, від 26.09.2018 по справі №159/2146/15-ц, від 22.07.2020 по справі №189/2109/18. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати просить стягнути з відповідача. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 01 квітня 2021 року, є дата складення повного судового рішення 12 квітня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає до частково задоволення із наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд виходив з тих обставин, що позивачем не доведено наявність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Окрім цього, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки строк погашення такої заборгованості сторонами не узгоджено. З такими висновками колегія суддів не погоджується в частині відмови в задоволенні позову щодо сятгнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та погоджується з висновками суду в іншій частині, з наступних підстав. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Суд встановив, що ОСОБА_1 08 червня 2018 року підписано Анкету-заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 14), відповідно до умов якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанку» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання та договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 04.03.2020 року становить 38519,56 грн., яка складається із: 35049,82 грн. заборгованості за кредитом, в тому числі: 31386,27 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту та 3663,55 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 2370,60 грн. заборгованості за нарахованими відсотками; 1099,14 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Представник АТ КБ «Приватбанк» до доказів долучив також паспорт споживчого кредиту, що має підпис відповідача, а також витяг із тарифів обслуговування преміальних кредитних карток, який не відписаний відповідачем. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно п. 2.1.1.2.4.Умов та Правил надання банківських послуг, строк кредиту становить 20 років. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі. Отже, для підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими і простроченими відсотками позивач АТ КБ «ПриватБанк» має надати суду належні та допустимі докази щодо виду картки, наданої позичальникові. Відповідно до статей 12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «Приват Банку» від 08.06.2018 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Заява - анкета, що підписана відповідачем не містить також посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Натомість, АТ КБ «Приват Банк» не надав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу кредитної картки, здійснивши нарахування відсотків виходячи з відсоткової ставки 3,1% та 6,2% на місяць, з наданням суду Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Platinum» «MC World Black Elite, «World Elite», «Infinite», «Visa Signature» та Паспорту споживчого кредитування, які не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, щодо типу виданої відповідачеві кредитної картки. Так, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Platinum» «MC World Black Elite, «World Elite», «Infinite», «Visa Signature» містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ КБ «Приват Банк», що не має правового значення для вирішення даного спору, а Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо використання кредитних карт «Platinum», «MC WorldElite», «Wisa Infifite» та «MC World» порядок та умови використання яких не є тотожними. При цьому, в Паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем ОСОБА_2 08 червня 2018, зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 23 червня 2018 року та умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими і простроченими відсотками у розмірі 35049,82 грн., оскільки нарахування такої заборгованості не підтверджено належними доказами у зв`язку з чим колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків за користування кредитом. При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредитування, в якому було погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування відсотків, оскільки в Паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем, зазначено види кредитних карт «Platinum», «MC WorldElite», «Wisa Infifite» та «MC World» з різними відсотковими ставками, в той час як АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів щодо типу виданої відповідачу кредитної картки. Крім того зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 23 червня 2018 року та умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. При цьому, слід зазначити, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Приват Банку» відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «Приват Банку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приват Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приват Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення про відмову в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками прийшов до правильних висновків, оскільки відповідач не підписував жодного документа, яким було б передбачено нарахування йому процентів за користування кредитними коштами, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розмір. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Цим самим касаційний суд прийшов висновку про укладеність кредитного договору в силу вимог закону, та, як наслідок, врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З наданого позивачем розрахунку вбачається наявність заборгованості за кредитом, яка слідуючи розрахунку заборгованості є простроченою заборгованістю та становить 35049,85 грн. (31386,27 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту та 3663,55 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту), це ті кошти, які були надані позивачем у розпорядження відповідачка та використані останнім без їх повернення, відтак висновки суду першої інстанції про відмову в стягненні частини заборгованості за тілом кредиту, а саме 3663,55 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту не ґрунтуються на законі. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У Постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обставин за яких у суду першої інстанції та колегії суддів були б відсутні підстави для застосування зазначеної позиції, апеляційним судом не встановлено, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Крім цього, підстав щодо необхідності відступити від відповідних висновків чи застосування інших позивач не наводить. Враховуючи вище наведене, колегії суддів приходить висновку про наявність для стягнення з відповідача частину заборгованості за кредитом, а саме: 3663,55 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, яку суд першої інстанції не стягнув. В решті рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» не оскаржується, в зв`язку з чим судом апеляційної інстанції не перевіряється. Із врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про скасування рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 3663,55 грн. заборгованості за кредитом та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення таких вимоги та залишення в силі оскаржуваного рішення в іншій частині. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 3663,55 грн. заборгованості за кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.06.2018 рок у розмірі 3663,55 (три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 55 коп. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). В решті рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в розмірі 284,01 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник