Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 163/2665/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 163/2665/20 пров. № А/857/6852/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., за участю секретаря судового засідання Юник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 березня 2021 року (головуючий суддя Чишій С.С., м. Любомль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил 3035/20500/19 від 29.01.2020,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з позовом до Волинської митниці Держмитслужби в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 3035/20500/19 від 29 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ознаками ч.4 ст.481 МК України. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 03 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку та просить таке скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що не виконання обов`язку відповідачем, щодо надсилання зазначеного відзиву позивачу фактично позбавило останнього ознайомитись з позицією відповідача, надати свої письмові заперечення шляхом подачі відповіді на відзив та порушило право на захист позивача. Окрім того, квитанції які додані до матеріалів справи не підтверджують надсилання саме відзиву із додатками, оскільки не містять будь-якої інформації щодо змісту відправлення, а також відповідачем не додано описів вкладення до цінних листів відповідно до п. 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, які б підтверджували надсилання зазначених документів. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції зазначено, що безпідставними є твердження про те, що ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення митних правил жодним чином не повідомлялась, жодні застереження, листи, протоколи на її адресу не надходили, оскільки зазначені обставини спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням № 481/10/03-70-00 від 28 грудня 2019 року, яке надіслано рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 4302520544080. Додатково, суд вказує, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 4302520544080, що міститься у матеріалах справи, повідомлення № 481/10/03-70-00 від 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримала особисто 20 січня 2020 року. Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови, на думку суду, у Волинської митниці Держмитслужби були дані про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи про порушення митних правил, будь-які заяви чи клопотання з приводу процедури розгляду справи від неї не надходили. Однак, обставина повідомлення ОСОБА_1 шляхом вручення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 4302520544080 не відповідає дійсності, зважаючи на наступне. Так, ОСОБА_1 не отримувала жодних повідомлень про розгляд митної справи, а за зазначеним трек-номером неможливо відстежити зазначене відправлення, оскільки такої інформації за даними відстеження поштових відправлень Укрпошти не має. При цьому, оскільки позивач не отримувала жодних повідомлень та документів від Волинської митниці Держмитслужби, у неї є всі підстави вважати, що підпис на рекомендованому повідомленні, яким підтверджується сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення митних правил - було підроблено. Так, в межах аналогічних справ щодо скасування постанов про порушення митних правил (справи №163/1100/20, №163/1286/20, №163/1288/20) було виявлено що підпис ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні, на яке відповідач посилається в якості доказу - було підроблено, у зв`язку з чим було заявлено відповідну почеркознавчу експертизу (ухвала по справі №163/1288/20 від 29.01.2021). Однак, через відсутність можливості ознайомитись з матеріалами справи про порушення митних правил, а також невиконання відповідачем свого обов`язку щодо направлення відзиву разом із доданими до нього документами позивачу, у останнього була відсутня можливість дослідити зазначене повідомлення для заявлення почеркознавчої експертизи. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 526 Митного кодексу України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Постановою КМУ від 05.03.2009 р. №270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Крім того, відповідно до принципу рекомендацій №. К. (91) 1 Комітету - Міністрів Ради Європи державам - членам стосовно адміністративних санкцій, окрім сформульованих у резолюції (77) 31 принципів справедливо адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватись такими принципами: особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; вона або її представник інформується стосовно характеру доказів зібраних у справі проти неї: вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона грунтується. Отже, особі, яка притягується до відповідальності має бути обов`язково повідомлено про день та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також роз`яснено відповідні права та обов`язки. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної зокрема в постановах від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/19, від 21 листопада 2019 року у справі №826/5857/16, та від 24 жовтня 2018 року у справі № 320/4759/16-а, повідомленням позивача про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, відповідно до наведених положень Митного кодексу України є обов`язковою умовою правомірності прийнятої митним органом постанови. Таким чином апелянт вважає, що неповідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи про порушення митних правил є грубим порушенням норм процесуального права та є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови про порушення митних правил. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ОСОБА_2 № UA/17/0031/18 від 03 листопада 2018 року за межі митної території України 04 листопада 2018 року через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС автомобілем з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_3 , уповноваженого ОСОБА_1 дорученням на представництво її інтересів у справах, що стосуються використання Книжки A.T.A., в митному режимі «тимчасове вивезення» відповідно до Конвенції про тимчасове ввезення» (укладеної у Стамбулі 26 червня 1990 року) за межі митної території України вивезено товар «Виставкові матеріали» загальною вагою 1110 кг та вартістю 351 євро, власник якого ФОП ОСОБА_1 . Особою, відповідальною за дотримання законів та регуляторних актів країни митної території вивезення та країни митної території ввезення за ОСОБА_2 № UA/17/0031/18, є ФОП ОСОБА_1 . Термін дії ОСОБА_2 № UA/17/0031/18 та гранична дата безмитного зворотного ввезення товару до 02 листопада 2019 року. 24 грудня 2019 року інспектор Волинської митниці Держмитслужби склав щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 3035/20500/19 за ознаками ч.4 ст.481 МК України. В протоколі зазначено, що ФОП ОСОБА_1 перевищила строк тимчасового вивезення за межі митної території України за ОСОБА_2 № UA/17/0031/18 товару «Виставкові матеріали» загальною вагою 1110 кг. та вартістю 351 євро більше ніж на двадцять діб. 29 січня 2020 року в.о. начальника Волинської митниці Держмитслужби Туман Н.В. винесла оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.4 ст.481 МК України, відповідно до змісту протоколу № 3035/20500/19 і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень. Розглядаючи спір суд першої інстанції, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до п.(а) ст.1 Конвенції про тимчасове ввезення (укладеної у Стамбулі 26 червня 1990 року) (далі - Конвенція) «тимчасове ввезення» означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (утому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання. Згідно з ч.2 ст.2 Конвенції, не впливаючи на положення Додатка Е, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру. Частиною 1 статті 7 Конвенції визначено, що товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, повинні бути вивезені у визначений термін, визнаний достатнім для досягнення мети тимчасового ввезення. Цей термін обумовлюється окремо у кожному Додатку. Відповідно до ст.113 МК України тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Згідно із ч.1 ст.114 МК України митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України. Частиною 1 ст.116 МК України встановлено, що строк тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у зазначений митний режим. У відповідності до ч.1 ст.120 МК України митний режим тимчасового вивезення завершується шляхом реімпорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перевищила встановлений Волинською митницею строк тимчасового вивезення товару «Виставкові матеріали» загальною вагою 1110 кг та вартістю 351 євро за межі митної території України за ОСОБА_2 № UA/17/0031/18 більше ніж на двадцять діб. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції,що не заслуговують на увагу твердження представника позивача, що ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення митних правил жодним чином не повідомлялась, жодні застереження, листи, протоколи на її адресу не надходили, через що під час розгляду справи про порушення митних правил грубо порушено права ОСОБА_1 , оскільки вона була позбавлена права подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватись правничою допомогою захисника, давати усні і письмові пояснення, подавати докази, доводи, міркування та заперечення. Згідно із ст.498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Частинами 1, 4 ст.526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. В матеріалах справи є адресоване ОСОБА_1 повідомлення № 481/10/03-70-00 від 28 грудня 2019 року, згідно якого 24 грудня 2019 року відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 3035/20500/19 за ознаками ч.4 ст.481 МК України, який надсилається для ознайомлення, із зазначенням про розгляд справи 29 січня 2020 року. Повідомлення надіслано рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 4302520544080, яке особисто отримане ОСОБА_1 20 січня 2020 року. Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови у Волинської митниці Держмитслужби були дані про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи про порушення митних правил, будь-які заяви чи клопотання з приводу процедури розгляду справи від неї не надходили. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, оскільки під час розгляду протоколу, винесення оскаржуваної постанови і накладення на позивача адміністративного стягнення суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; доказів, за яких позивач міг би бути звільнений від адміністративної відповідальності, та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачену ч.4 ст.481 МК України, стороною позивача у межах розгляду зазначеної справи надано не було; відповідачем під час розгляду справи про порушення митних правил в повній мірі з`ясовано обставини, визначені ч.4 ст.481 МК України. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 березня 2021 року по справі № 163/2665/20 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін