LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857159/9552/25

від 08.07.2026 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року у справі № 159/9552/25 провадження № 2-а/163/11/26 залишити без змін

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 159/9552/25 пров. № А/857/32122/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Кушнір В.О., за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року (головуючої судді Гайдук А.Л., ухвалене в порядку письмового провадження в м. Любомль) у справі № 159/9552/25 провадження № 2-а/163/11/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6425220 від 28 грудня 2025 року та закрити провадження у справі. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Серед іншого вказує, що його швидкість руху на дорозі поза межами населеного пункту була орієнтовно 69 км/год, а побачив дорожній знак населеного пункту (хоча навколо не було жодних будинків, були лише лісові насадження), він одразу почав знижувати швидкість до 50 км/год., тобто в межах дорожнього знаку їхав зі швидкістю в районі 50 км/год. Також зазначає, що Trucam знаходився у руках інспектора і більше того, під час фіксації інспектор фактично швидкими кроками йшов йому назустріч, тому вимірювання в такий спосіб швидкості прямо суперечить закону та спотворює його результати, а отже не може тягнути за собою правових наслідків, які порушують права громадян. Суд першої інстанції знехтував сталою судовою практикою Восьмого апеляційного адміністративного суду щодо прямої законодавчої заборони утримання приладу фіксації швидкості в руках, аналогічні правові висновки робилися адміністративними апеляційними судами. Окремо зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив його доводи щодо дощової погоди та підвищеної вологості, фактично переклавши обов`язок доказування на позивача, водночас саме відповідач як суб`єкт владних повноважень мав довести, що фіксація швидкості здійснювалася за належних погодних умов, прилад працював у відповідному режимі, а отриманий результат є достовірним. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України. Згідно частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 28 грудня 2025 року поліцейський 2 взводу 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Семенюк Володимир Костянтинович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6425220 про те, що 28.12.2025 року о 13 годині 37 хвилині в м. Ковель по автомобільній дорозі Р-15 «Ковель-Володимир-Шептицький-Жовква» ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год в межах населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.49, при дозволеній швидкості руху 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху, що встановлено вимірювальним приладом «Trucam 000698», чим порушив п.12.4. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Не погодившись із даною постановою про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду щодо її скасування. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотримання вимог чинного законодавства. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (стаття 53 Закону №3353-XII). Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.51 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.52 «Кінець населеного пункту». Згідно частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до положень підпунктів 3, 8, 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься серед інших вказана частина 1 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення Правил дорожнього руху (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення. Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Згідно статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Таким чином, у відповідності до положень КУпАП працівником поліції розглянуто справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення та, враховуючи характер вчиненого правопорушення, відповідно до статті 283 КУпАП, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України). Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а). Колегія суддів зазначає, що правомірність використання працівниками поліції технічного приладу вимірювання швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер TС000698, підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34203, чинного до 24 червня 2026 року, відповідно до якого за результатом повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20, серійний номер TС000698, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, при цьому діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі: +-2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с. 43). Також правильність використання приладу вимірювання швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер TС000698, виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку № 04/04/02/-15478/ВН від 18.09.2024, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES, визначеного п. 5.2 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 (у режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 (у режимі ECB, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт) (а.с. 37). Відповідно до сертифікату перевірки типу від 26.12.2018 № UA.TR.001 241-18 Rev.0 технічний засіб TruCam LTI 20/20 відповідає типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту (а.с. 44). Можливість використання даного приладу як в ручному, так і в автоматичному режимі підтверджується посібником користувача даного приладу, доданим відповідачем додатком до відзиву. Судом встановлено, що на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме факту перевищення ОСОБА_1 встановлених обмежень швидкості руху транспортного засобу зафіксованого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam серійний номер ТС000698, підтверджується відеофіксацією з приладу TruCam (диск із відео на аркуші справи 32), фотознімком (аркуш справи 34). В оскаржуваній постанові від 28.12.2025 є посилання на технічний засіб, яким здійснювалось вимірювання швидкості - Tru cam ТС 000698 (аркуш справи 9). Отже, колегія суддів дійшла висновку, що згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCAM», спроможний робити фото- та відеозйомку, тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі. Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що його швидкість руху на дорозі поза межами населеного пункту була орієнтовно 69 км/год, а побачивши дорожній знак населеного пункту, він їхав зі швидкістю в районі 50 км/год, оскільки як вбачається з долученого до матеріалів справи фотознімку, отриманого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер TС000698, курсор приладу чітко наведений на автомобіль марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 28.12.2025 13:11:21, АД Р15-4км., швидкість 81 км/год., при максимально дозволеній 73 км/год., поміряна дистанція: 151,5 метра (а.с. 34), а зазначення в оскаржуваній постанові відомостей про рух транспортного засобу 73 км/год в межах населеного пункту є на думку колегії суддів помилковим, адже наведеними і долученими доказами до матеріалів справи підтверджено швидкість позивача 81 км/год., при максимально дозволеній 73 км/год. Перевіряючи вплив зазначеного порушення вчиненого працівником поліції під час складення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6425220, згідно з яким при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Застосовуючи наведений підхід при вирішенні цієї адміністративної справи, суд вважає, що невідповідність швидкості, що зазначена у оскаржуваній постанові є формальним порушенням, і не може впливати на досліджувані правовідносини та кінцевий висновок про наявність достатніх підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто, формальне порушення не може мати наслідком скасування правильного по своїй суті оскаржуваного рішення. Суд апеляційної інстанції також враховує, що вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 використовується у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року № 1314-VIІ. Прилад TruCam LT1 20/20 є засобом вимірювальної техніки. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Колегія суддів також зазначає, що відповідачем було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП, а відповідно до матеріалів адміністративної справи позивач не заперечував перевищення ним дозволеної швидкості руху автомобіля в населеному пункті, однак серед інших висловлювань вказував про незначну суму штрафу. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що саме спосіб тримання працівником патрульної поліції приладу вимірювання швидкості, у сукупності з його рухом назустріч керованому ним транспортному засобу створили умови для викривлення даних вказаного приладу в сторону збільшення його показників, оскільки з представлених відеоматеріалів слідує, що позивачем не було долучено до постанови будь яких письмових клопотань, зауважень та заяв стосовно дій працівника поліції щодо швидкого кроку назустріч його транспортного засобу, також позивачем не надано доказів подання скарги в органи Національної поліції України на дії працівників поліції. Водночас, колегія суддів встановила, що будь-яких порушень при використанні приладу TruCam інспектором патрульної поліції, на які посилається позивач, допущено не було, адже на фото і відео, які додані до відзиву, зазначено локацію автомобільної дороги Р15-4км., дату вчинення правопорушення, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу та чітко видно державний номерний знак автомобіля, яким керував позивач НОМЕР_1 (аркуш справи 34), а тому суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника. Щодо доводів позивача про неправдивість показників приладу TruCam з огляду на погодні умови колегія суддів такі відхиляє, адже технічний засіб лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 навіть за наявності несприятливих погодніх умов має відповідний режим зйомки «Режим погоди», за якого лазер визначає швидкості лише тих цілей, які знаходяться в зоні, де погода не впливає на вимірювальні властивості лазера. Цілі повинні бути на відстані більше 61 метра. Згідно Розділу 8 «Захист від вологи та пилу» посібника користувача приладу TruCam технічний засіб є герметизованим, що забезпечує захист при експлуатації в польових умовах. Він захищений від пилу та легкої вологи. Крім того доданим відеозаписом з нагрудної камери поліцейського судом встановлено, що погодні умови під час фіксації порушення 28.12.2025 о 13 год. 11 хв. є ясними і дозволяють належним чином провести фіксацію вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 . Щодо решти доводів апелянта, такі не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності, будь яких порушень при використанні приладу TruCam інспектором патрульної поліції судом не встановлено, тому колегія суддів вважає, що позивач керуючи транспортним засобом марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 81 км/год в межах населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.49, при дозволених 50 км, а тому спірна постанова серії ЕНА № 6425220 від 28.12.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку, яка містить посилання на доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, а саме покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam. Отже, в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 537/1214/17, від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження, оскільки вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 122 КУпАП доведена в повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Доводи апелянта із посиланням на позиції Другого апеляційного адміністративного суду, П`ятого апеляційного адміністративного суду, Восьмого апеляційного адміністративного суду, Шостого апеляційного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року у справі № 159/9552/25 провадження № 2-а/163/11/26 залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк В.О. Кушнір Повний текст постанови складено 13.07.2026

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»