Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3491/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3491/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року позивач, Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення №0009945433 від 21.10.2019 Головного управління ДПС у Черкаській області. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій за невиконання обов`язку щодо своєчасної сплати ЄСВ прийнято відповідачем після відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосування санкцій під час дії мораторію заборонено безвідносно до часу вчинення порушення. 03 лютого 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. В обґрунтування власної правової позиції відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду, а також вказує, що аналогічна позиція була викладена Об`єднаною Палатою Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 2340/4157/18. 05 лютого 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18. 01 березня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача про поновлення провадження у справі з огляду на набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18 від 16 вересня 2020 року. Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення. Представник відповідача у відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав правову позицію контролюючого органу, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, а також висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції. Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго» та введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю громадян, авторської винагороди. 21 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено рішення №0009945433 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені до відокремленого підрозділу позивача «Драбівський район електричних мереж» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», за яким до структурного підрозділу застосовано штраф у розмірі 116190,3 грн. за період з 21.06.2019 року до 17.10.2019 року та нараховано пеню у розмірі 19968,45 грн., всього у сумі 136158,75 грн. Вважаючи рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що встановлена нормою абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19.01.2013) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як було встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Черкасиобленерго» перебуває у судовій процедурі банкрутства, порушеній згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник цей спір, контролюючим органом до відокремленого структурного підрозділу позивача застосовано штрафні санкції та нарахована пеня у відповідному розміру за невиконання/неналежне виконання зобов`язань щодо сплати єдиного внеску. При цьому, обставини щодо невиконання/неналежного виконання зобов`язань щодо сплати єдиного внеску, так само як і розмір застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені, позивачем не заперечувались. 19 січня 2013 року набрав чинності Закон № 4212-VI, яким Закон № 2343-ХІІ, викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212-VI (цим пунктом розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212-VI, доповнено згідно із Законом від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Такий зміст пункту 1-1, однак, не означає, що він поширює дію тільки на справи, які розглядаються господарськими судами. Інше суперечило б суті закону як нормативно-правового акта, який обов`язковий для всіх учасників суспільних відносин, поведінку кого він регулює, а також для всіх суб`єктів правозастосування. Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму в Законі № 2343-ХІІ в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, регулювалися нормами статей 1 і

12. Так, згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 цього Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 12 цього ж Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Не змінилося правове регулювання правового режиму мораторію на задоволення вимог кредиторів Законом № 2343-ХІІ в редакції Закону № 4212-VI, чинній з 19 січня 2013 року. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 19 Закону № 2343-ХІІ (в редакції Закону № 4212-VI), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Абзацами третім, четвертим частини третьої цієї статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Окремо в частині п`ятій цієї статті міститься застереження, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів. Постановою від 23 жовтня 2019 року, ухваленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі № 2340/4157/18 за позовом ПАТ «Черкасиобленерго» до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення (вимоги про сплату боргу (недоїмки)), скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, а в позові відмовлено. Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи № 2340/4157/18 полягає в тому, що встановлена нормою абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19.01.2013) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання боржника (зобов`язання, які виникли після цієї дати). Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таке тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак, стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосування норми до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 580/251/19, від 05 грудня 2019 року у справі № 2340/4909/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 2340/4992/18. Також, колегія суддів наголошує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 826/3106/18 (до розгляду якої було зупинено провадження у даній справі), колегія суддів вказала: «За такого правового регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.». Відтак, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18, колегія суддів вважає, що застосування до ПАТ «Черкасиобленерго» штрафних санкцій та нарахування пені згідно з рішенням від 21 жовтня 2019 року №0009945433 є правомірним, а відтак, правові підстави для його скасування відсутні. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 12 квітня.2021 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Суддя В.О. Аліменко, Н.В. Безименна