Постанова 4855 № 320/5857/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5857/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., за участю секретаря Кірієнко Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Фастівтепломережа" до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Фастівтепломережа" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Комунальне підприємство "Фастівтепломережа" Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом до Головного управління ДПС України у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0011025704 від 03.03.2020 Головного управління Державної податкової служби у Київській області. Позивач вважає, що висновок податкового органу про наявність податкового боргу з податку на додану вартість за попередні періоди є безпідставними та необґрунтованими, а тому він не мав правових підстав для застосування до товариства штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Комунальним підприємством "Фастівтепломережа" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення задоволення позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст.75 у порядку п.п. 76.3 ст. 76 та ст. 102 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області - Івановою Світланою Володимирівною проведено камеральну перевірку платника комунальне підприємство "Фастівтепломережа". Результати перевірки оформлено актом № 296/10-36-57-05/05387624 від 10.10.2019, який позивач отримав поштою 17.10.2019. В акті перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість передбачена ст. 126 Податкового кодексу України. Головним управлінням Держаної податкової служби у Київській області відповідно до акту № 296/10-36-57-05/05387624 від 10.10.2019, та на підставі п. п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, и. 76.3 ст. 76, статей 102, 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за затримку сплати грошового зобов`язання нараховано позивачу штраф у розмірі 183 399,31 грн. за платежем податку на додану вартість, про що складено податкове повідомлення-рішення № 0051865704 від 05.11.2019. Податкове повідомлення-рішення №0051865704 від 05.11.2019 було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (скарга №10- 07/431 від 26.11.2019). 27.01.2020 Державна податкова служба України частково задовольнила скаргу позивача в частині застосування штрафу в розмірі 1947,60 грн. (лист №3299/6/99-00- 08-05-05-06 від 27.01.2020). 10.03.2020 позивач отримав від відповідача нове податкове повідомлення-рішення №0011025704 від 03.03.2020 про нарахування штрафу у розмірі 181 451,71 грн. на підставі акту №296/10-36-57-05/05387624 від 10.10.2019. Позивач не погоджуючись із висновками щодо порушення позивачем податкового законодавства, які викладені в акті № 296/10-36-57-05/05387624 від 10.10.2019, та із застосуванням штрафу за порушення терміну сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 181 451,71 грн., нарахованого у податковому повідомленні-рішення № 0011025704 від 03.03.2020, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовні вимоги виходячи з того, що позивачем не спростовано наявність порушення термінів сплати (перерахування) грошових зобов`язань згідно із судовим рішенням про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.06.2015 у справі № 810/5991/14, а тому висновки камеральної перевірки з питань порушення термінів сплати з податку на додану вартість, викладені в акті від 10.10.2019 № 296/10-36-57-05/05387624 є обґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення від 03.03.2020 № 0011025704 складено згідно вимог чинного законодавства. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та доданою до нього розрахунку штрафних санкцій, відповідач нарахував позивачу штраф за несвоєчасну сплату податку на додану вартість за період починаючи з 01.05.2012 по 01.05.2013 та визначено кількість днів прострочення сплати грошового зобов`язання, що складає більш як 1669 днів, тобто згідно ст. 203 ПК України штраф нараховано за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, які виникли за податковими деклараціями починаючи з березня 2012 року по березень 2013 року. Відтак, позивач зазначив, що враховуючи дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020, яким до позивача застосовані штрафні санкції, а також дати граничних строків сплати грошових зобов`язань (з 30.04.2012 по 30.04.2013), оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом поза межами 1095 днів, що відображено в даному податковому повідомленні-рішенні (кількість днів прострочення сплати грошового зобов`язання більш як 1669 днів), тому у відповідача відсутні правові підстави для нарахування штрафу на загальну суму 181 451,71 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями ст. 21 ПК України визначено обов`язки посадових осіб та контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України. Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). У пункті 54.1 статті 54 ПК України зафіксовано, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в установлені строки. Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 57.3 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлені граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що в силу положень ст. 102, ст. 114 ПК України штраф за порушення норм законів з питань оподаткування нараховується не пізніше закінчення 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової звітності та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. В той же час, судом першої інстанції не враховано, що з розрахунку штрафних санкцій, який додано до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідач нарахував позивачу штраф за несвоєчасну сплату податку на додану вартість за період починаючи з 01.05.2012 року по 01.05.2013 року (кількість днів прострочення більш як 1669 днів) згідно судового рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.06.2015 у справі № 810/5991/14, тобто без дотримання строків давності, визначених ст, 102, ст. 114 Податкового кодексу України, з порушенням 1095-денного строку як граничного терміну сплати вказаного податку до бюджету. В рішенні суду першої інстанції зазначено, що відповідно до довідки?Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходи у Київській області від 17.10.2014 та розрахунку податкової заборгованості КП «Фастівтепломережа», останнє станом на 15.10.2014 мало податкову заборгованість в сумі 3 761 203,50 грн. за період з лютого 2012 по вересень 2014 року. Також, вказано, що відповідно ж до інтегрованої картки платника податку джерелом виникнення боргу є судове рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.06.2015 № 810/5991/14, та згідно якого не були сплачені в терміни визначені суми грошового зобов`язання. Водночас, колегія суддів зазначає про обґрунтованість тверджень апелянта, що судом першої інстанції не встановлено граничні терміни сплати грошових зобов`язань, які відображені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні та не враховано те, що судове рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.06.2015 у справі № 810/5991/14 не є джерелом виникнення грошового зобов`язання. В контексті наведених вище норм п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 57.3 ст. 57 ПК України, вбачається, що грошове зобов`язання обчислюється платником податків самостійно, і зазначається у податковій декларації, або визначається контролюючим органом (в тому числі штрафні санкції) у податковому повідомленні - рішенні, сплачується в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, в рішенні суду першої інстанції зазначено про порушення термінів сплати (перерахування) грошового зобов`язання згідно із судовим рішенням про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.06.2015, що є джерелом виникнення податкового зобов`язання. Колегія суддів вказує на помилковість такого висновку суду першої інстанції, позаяк судове рішення не породжує грошове зобов`язання з податку на додану вартість, яке визначається платником податків самостійно у податковій декларації або контролюючим органом (в тому числі штрафні санкції) у податковому повідомленні - рішенні, та не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України. Крім того, колегія суддів вказує на розрахунок штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким визначено період прострочення зобов`язання, а в графі дата операції вказано початок прострочення зобов`язання з 01.05.2012 по 01.05.2013, та визначено кількість днів прострочення сплати грошового зобов`язання, що складає більш як 1669 днів. Зокрема, в податковому повідомленні-рішення № 0011025704 від 03.03.2020 відображено, що відповідачем нараховано штраф з урахуванням судового рішення про розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу від 24.06.2015 у справі № 810/5991/14 Суд апеляційної інстанції вказує, що з розрахунку податкової заборгованості КП «Фастівтепломережа» вбачається, що останнє станом на 15.10.2014 мало податкову заборгованість в сумі 3761203,50 грн. за податковими деклараціями за період з лютого 2012 по вересень 2014 року, зокрема за лютий 2012 року (№ 9012928119 від 19.03.2012), за березень 2012 року (№ 9020223934 від 19.04.2012), за квітень 2012 року (№ 9027011005 від 16.05.2012), за травень 2012 року (№ 9034346490 від 18.06.2012), за червень 2012 року (№ 9041896952 від 19.07.2012), за липень 2012 року (№ 9049478614 від 16,08.2012), за серпень 2012 року (№ 9056858163 від 19.09.2012), за вересень 2012 року (№ 9064966193 від 22.10.2012), за січень 2013 року (№ 9008267431 від 20.02.2013), за лютий 2013 року (№ 9014557723 від 20.03.2013), тому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 у справі № 810/5991/14 стягнуто з позивача податкову заборгованість в сумі 3761203,50 грн. Таким чином, відповідачем нараховано штраф за несвоєчасну сплату податку на додану вартість за поданими позивачем податковими деклараціями строк сплати яких настав в період з 30.04.2012 по 30.04.2013, визначивши кількість днів прострочення сплати грошового зобов`язання, що складає більш як 1669 днів, тобто згідно з ст. 203 ПК України штраф нараховано за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, які виникли за податковими деклараціями, починаючи з березня 2012 року по березень 2013 року. Положенням статті 102 Податкового кодексу чітко визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Таким чином враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 29.01.2019 по справі № 820/495/18, від 02.10.2018 у справі № 820/3543/17, від 05.06.2018 по справі № 824/760/17-а, від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17. З розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0011025704 від 03.03.2020 вбачається, що контролюючий орган нарахував позивачу штраф за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, строк сплати якого настав в період з 30.04.2012 по 30.04.2013, тобто поза межами граничного строку, визначеного статтями 102, 114 ПК України. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що у контролюючого органу не було достатніх правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0011025704 від 03.03.2020, оскільки штраф за несвоєчасну сплату податку на додану вартість застосовано безпідставно з огляду на пропуск, встановленого ПК України 1095 денного строку давності для нарахування податкових зобов`язань. Таким чином, доводи позивача про неправомірність дій та рішення контролюючого органу в межах спірних правовідносин знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що, на переконання колегії суддів, є достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2021. Доводи апеляційної скарги свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк містять аргументовані доводи щодо неповного з`ясування обставини справи судом першої інстанції та порушення норм матеріального права. Викладене у сукупності свідчить про наявність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та позовних вимог Комунальне підприємство "Фастівтепломережа" до Головного управління ДПС України у Київській області та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011025704 від 03.03.2020. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи. Оцінюючи наявність підстав для розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2721,78 згідно платіжного доручення № 123 від 21.07.2020, та за подання апеляційної скарги 4 082,67 грн. згідно платіжного доручення № 24 від 26.01.2021. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то на користь Комунального підприємства "Фастівтепломережа" слід стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6 804,45 грн. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Фастівтепломережа" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Фастівтепломережа" до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 - скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0011025704 від 03.03.2020 Головного управління Державної податкової служби у Київській області. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби у Київській області (03680, м. Київ-151 вул. Народного ополчення, 5а) на користь Комунального підприємства "Фастівтепломережа" (08500, Київська область, м. Фастів, вул. С. Палія, 9) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 804,45 (шість тисяч вісімсот чотири) грн. 45 коп. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 12.04.2021