Постанова 4851 № 520/11279/2020

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 р. Справа № 520/11279/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020, по справі № 520/11279/2020 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради третя особа Департамент земельних відносин Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Харківську міську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передати земельну ділянку у власність. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківської міської ради, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зобов`язати Харківську міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не створено умов для можливості підготовки матеріалів для винесення питання стосовно погодження технічної документації на розгляд пленарного засідання сесії міської ради, оскільки земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні значно перевищує площу земельної ділянки, на якій позивачем набуто право власності па домоволодіння. Оскільки Департаментом земельних відносин Харківської міської ради не було отримано доказів від позивача з приводу невідповідностей в документах, які було повернуто на доопрацювання, апелянт зазначав про відсутність ознак допущеної Харківською міською радою бездіяльності. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання Харківської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою є доцільним, оскільки, відповідачем вже було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 28.05.2020 та надано відповідь з роз`ясненнями наявних невідповідностей в документах, які було повернуто на доопрацювання. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, 28.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Харківської міської ради із заявою про безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,1000 га відповідно до наданої технічної документації із землеустрою. Департамент земельних відносин Харківської міської листом від 19.06.2020 № М-6-19744/1-20.08-31 надав позивачу відповідь, у якій повідомив про направлення документів на доопрацювання у зв`язку із наявністю невідповідностей, а саме земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні значно перевищує площу земельної ділянки, на якій позивачем набуто право власності па домоволодіння та на підставі інформації, наявної в акті обстеження земельної ділянки № 512/20 від 20.03.2020, відповідно до якого Департаментом територіального контролю Харківської міської ради вивчається питання правомірності реєстрації права власності на житловий будинок літ. «А-1» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, площа земельної ділянки, яка зазначена в наданій заяві, у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у витязі з Державного земельного кадастру на земельну ділянку №НВ-6312366052020 від 27.01.2020 та в технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 21.11.2019 (інвентаризаційна справа 20421119) суттєво відрізняється від площі земельної ділянки, яка зазначена в правовстановлюючих документах, а саме у свідоцтві про право на спадщину за заповітом №4-1161 від 14.05.1991, договорах купівлі-продажу: №3-3319 від 10.10.1997, №2-1219 від 16.08.2001. Не погодившись із такою відповіддю відповідача позивач звернулась до суду із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем заява позивача належним чином не розглянута, відповідне рішення не прийнято, з огляду на що наявні підстави зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, особи, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів. Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Виходячи із порядку розгляду даної категорії питань Земельним кодексом України визначено, що відповідний орган місцевого самоврядування розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. При цьому, положеннями ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Під час пленарного засідання після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради приймається рішення, крім випадків, передбачених цим Законом. До загального складу сільської, селищної, міської ради при встановленні результатів голосування включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Відтак, за результатами розгляду заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Харківською міською радою повинно прийматися відповідне умотивоване рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову в його затвердженні. Так, позивач звернулась до Харківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надавши технічну документацію із землеустрою, що була розроблена та погоджена відповідно до акту погодження меж земельної ділянки від 16.11.2019. Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33486117 від 30.09.2019 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 106,1 кв.м (житлова площа 56.8 кв.м), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі від 27.01.2020 за № НВ-6312366052020. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надана позивачу Департаментом земельних відносин Харківської міської ради відповідь, оформлена листом від 19.06.2020 № М-6-19744/1-20.08-31, не є належним рішенням щодо розгляду заяви ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації для передачі земельної ділянки, оскільки не є рішенням, яке прийняте на пленарному засіданні ради. Таким чином, слід дійти висновку, що відповідачем заява ОСОБА_1 належним чином не розглянута, відповідного рішення із дотриманням вимог Земельного кодексу України не прийнято. За наведених обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отже, апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі № 520/11279/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов