Постанова 4851 № 480/1565/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 р. Справа № 480/1565/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 (суддя В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 ) по справі № 480/1565/20 за позовом ОСОБА_1 до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі по тексту - відповідач), в якій з урахуванням уточнень позовних вимог визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мовчан Галини Іванівни № 60943642 від 25.02.2020 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних постанови про відкриття виконавчого провадження № 60943642 від 08.01.2020 року, відкритого на підставі виконавчого листа № 818/678/17 виданого 10.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 86 040,00 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 08.01.2020 року державним виконавцем Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60943642 стосовно примусового виконання виконавчого листа, виданого 10.12.2019 року Сумським окружним адміністративним судом по справі № 818/678/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної казначейської служби України кошти в сумі 86 040,00 грн. (а.с. 5). В подальшому, 25.02.2020 року державним виконавцем Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою постановив внести зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державної казначейської служби України ( вул. Бастіонна, б м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) грошові кошти в сумі 86040,00 грн. сплачені Державною казначейською службою України згідно платіжного доручення від 23.10.2018 № 3208 за наступними реквізитами: платник Державна казначейська служба України, код 37567646, банк платника: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, отримувач: АТ КБ «Приватбанк», код 14360570, банк отримувача: АТ КБ «Приватбанк», код банку 305299, рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: відшкодування моральної шкоди, згідно виконавчого листа виданого Сумським окружним адміністративним судом 02.11.2017, отримувач: Пипко Віктор Васильович к/р НОМЕР_3 , сплачена сума 86040,00 грн. (а.с. 6). Не погодившись з даною постановою державного виконавця, позивач звернувся з позовною заявою до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення прав або інтересів позивача оскаржуваною постановою старшого держаного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 60943642 від 25.02.2020 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, оскільки дана постанова сама по собі не визначає прав та обов`язків позивача, а лише вносить додаткові відомості щодо стягувача та боржника в автоматизовану систему виконавчого провадження. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності. Конституційний Суд України в пп.3.6 п.3 Рішення від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст. У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Також вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав або інтересів позивача на момент його звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Так, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення Аксу проти Туреччини [Aksu v. Turkey] пункт 50; Берден [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; Тенасе проти Молдови [Tгnase v. Moldova]). Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації. Таким чином, враховуючи положення зазначених норм законодавства, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкту владних повноважень саме її прав, свобод або законних інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту. Судовим розглядом встановлено, що предметом спірних правовідносин є постанова старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мовчан Галини Іванівни № 60943642 від 25.02.2020 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних постанови про відкриття виконавчого провадження № 60943642 від 08.01.2020 року, якою було внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме, зокрема, додатково зазначено місцезнаходження стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача, а також реквізити стягувача, на які підлягають стягненню грошові кошти з ОСОБА_1 . Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, фактично не погоджується з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 60943642 від 08.01.2020 року. При цьому, як встановлено матеріалами справи, позивачем було оскаржено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60943642 від 08.01.2020 року до суду. Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року по справі № 480/649/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 року, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степенко Юлії Ігорівни від 08.01.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 60943642. В даному рішенні суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.01.2020 ВП № 60943642, відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення прав або інтересів позивача оскаржуваною постановою старшого держаного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 60943642 від 25.02.2020 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, оскільки дана постанова сама по собі не визначає прав та обов`язків позивача, а лише вносить додаткові відомості щодо стягувача та боржника в автоматизовану систему виконавчого провадження. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що в порушення п.2 ч.11 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 відповідачем оскаржуваною постановою не внесено всіх необхідних відомостей до постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.01.2020, оскільки означене (за його наявністю) не впливає на законність оскаржуваної постанови. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 16.01.2020, постанови про стягнення виконавчого збору від 16.01.2020, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.02.2020 на адресу ОСОБА_1 не направлялись, внаслідок чого не оскаржувалися, оскільки означені доводи виходять за межі предмету спору у справі, що розглядається. Також колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта щодо не надання відповідачем під час розгляду справи відзиву на позов, оскільки відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення ч.1 ст. 2, ч.1, 3 ст. 7, ч.1 ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів " не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи, що відповідачем належним чином доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі № 480/1565/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко