Постанова 4851 № 520/1781/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 р. Справа № 520/1781/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, по справі № 520/1781/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі управління реєстрації місця проживання треті особи Служба у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради , ОСОБА_4 , Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про скасування рішень, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі по тексту - Меркулова М.І. в інтересах ОСОБА_2 , позивач-1), ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач-2), ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , позивач-3) звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі Управління реєстрації місця проживання (далі по тексту - Департамент реєстрації ХМР в особі управління реєстрації місця проживання, відповідач), треті особи: Служба у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 ), Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (далі по тексту УСЗН адміністрації Холодногірського району ХМР), в якому просить суд: - скасувати рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та зобов`язати відповідача здійснити реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; - скасувати рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та зобов`язати відповідача відновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилались на незаконність рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 з підстави відсутності письмової згоди іпотекодержателя, оскільки житловий будинок за місцем реєстрації в іпотеці не перебував та звернення про реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_2 за адресою проживання ОСОБА_1 , яка її матір`ю, є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Також вважає протиправним рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі заяви власника, оскільки зазначені особи власникам житла не були та зняття їх з реєстрації за нормами Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні 1382-ІV та положень Правил реєстрації може бути здійснено органом реєстрації місця проживання виключно за рішенням суду. Вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що однією із сторін у справі є суб`єкт владних повноважень, а характер спору не є приватно-правовим. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року по справі 520/1781/21 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі управління реєстрації місця проживання, треті особи: Служба у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_4 , Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про скасування рішень. Позивач - 2, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження. В обґрунтування вимог апеляційної скарги із посиланням на ст.ст.19, 25 КАС України зазначила, що в даному випадку спір має публічно-правовий характер, оскільки виник внаслідок неправильного застосування суб`єктом владних повноважень норм Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання від 11.12.2003 року № 1382-ІV та положень Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМ України від 02.03.2016 року

207. Посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного суду від 16.05.2018 року у справі 337/2535/2017 вважає помилковим через відсутність на її переконання майнового спору про право користування житловим приміщенням та неподання власником житла будь-яких цивільних позовів щодо припинення користування його житлом. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Зі змісту позовної заяви та додадних до неї матеріалів судом першої інстанції зроблено висновок, що спірні відносини стосуються права користування позивачами будинком за адресою: АДРЕСА_1 , отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на нерухомість, а вимоги до відповідача щодо реєстрації місця проживання осіб, є по суті своїй похідними від них. Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив того, що спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. Колегія суддів зазначає, що предметом оскарження у спірних правовідносинах є, зокрема, рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 із зобов`язанням відповідача здійснити таку реєстрацію. Як вбачається зі змісту позовної заяви та наявних в матеріалах справи документів фактичною підставою для відмови у реєстрації місця проживання від 17.11.2020 року, за наслідками звернення ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , Управлінням реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради зазначено неподання особою відповідно до абз. 2 п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 207 необхідних документів, а саме: письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника у разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності, що суперечить абз. 16 п.18 Правил. Також позивачами оскаржується рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 із зобов`язанням відповідача відновити реєстрацію їх місця проживання за вказаною адресою. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Вимогами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Колегією суддів встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.10.2004 року ОСОБА_5 придбала у власність житлових будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 З наявного в матеріалах справи договору іпотеки від 24.04.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 178, вбачається, що предметом договору є передача належної на праві власності будівлі ОСОБА_5 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в забезпечення своєчасного повернення отриманої по договору позики в розмірі 82 000 грн, наданою ОСОБА_6 . Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 24.06.2016 року по справі № 642/1455/16-ц у рахунок погашення заборгованості за договором позики б/н від 24.04.2009 р. у розмірі 525100 гр., укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.04.2009 р. 178, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а саме житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-1, шл.бл, цегла, житловою площею 37,7 кв. м загальною площею 63,5 кв. м.; при цьому будинку є надвірні будівлі: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа 1,2, льох літ. Д, розташований за адресою: АДРЕСА_2 шляхом визнання за ОСОБА_7 права власності на нього. Визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-1, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м; при цьому будинку є надвірні будівлі: сарай літ. Б; навіс літ. В; вбиральня літ. Г; огорожа 1,2; льох літ. Д, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Припинено право власності ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними будівлями літ.А-1, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м; при цьому будинку є надвірні будівлі: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа 1,2, льох літ. Д, розташований за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з переходом права власності до ОСОБА_7 . За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності та нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на предмет запиту наявності речових прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вбачається що 10.03.2017 року зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на підставі заочного рішення по справі № 642/1455/16-а та 24.04.2009 року наявна заборона на зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки 178, виданого 24.04.2009 року. У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.2020 року внаслідок смерті ОСОБА_7 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , переходить до її сина ОСОБА_4 . Згідно повідомлення від 02.12.2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 знято з реєстрації місця проживання за адресою будинку АДРЕСА_1 на підставі заяви власника. З Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що постановою Харківського апеляційного суду від 08.02.2021 року у справі № 642/1455/16-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_7 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок залишено без задоволення. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18.02.2021 року у справі № 642/1455/16-ц, враховуючи наявність заяви про поворот виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2016 року, заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно - житловий будинок літ А-1, шл/бл, цегла житловою площею 37,7 кв м, загальною площею 63,5 кв м з надвірними будівлями: сарай літ Б, навіс літ В, вбиральня літ Г, огорожа 1,2, льох літ Д, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 295620163101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), та заборонено відчуження зазначеного об`єкта нерухомості. З огляду на вищевикладене, слід дійти висновку, що між сім`єю ОСОБА_8 та ОСОБА_4 існує приватно-правовий спір щодо права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а реєстрація місця проживання є похідним від вирішення вказаних спірних правовідносин. Таким чином, спірні правовідносини пов`язані з правом користування та розпорядження майном, а відновлення реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 та реєстрація ОСОБА_2 мають цивільно-правову природу та спрямовані на зміну (набуття) цивільних прав останніх на користування будинком. Отже, враховуючи, що позов у цій справі подано з метою захисту житлових прав ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (права користування будинком), а вимоги до Департаменту реєстрації Харківської міської ради є похідними від них, тому зважаючи на особливості правовідносин, пов`язаних із захистом права у сфері житлових відносин, спір має приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Правова позиція щодо необхідності вирішення за правилами цивільного судочинства спору, що поданий з метою захисту права користування жилим приміщенням, пов`язаний із захистом права у сфері житлових відносин, який має приватноправовий характер, враховуючи суб`єктний склад сторін за наявності похідних вимог до суб`єкта владних повноважень, ґрунтується на правових висновках Великої Палати Верховного Суду, відображених у її постановах від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/2017, від 12 грудня 2018 року у справі №826/8687/16, від 10 квітня 2019 року у справі №826/3620/17, Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі 362/3044/15-а, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом апеляційної інстанції. Доводи апелянта про відсутність в даному випадку приватно-правового спору з огляду на відсутність цивільних позовів від власника будинку щодо припинення користування його житлом та безпідставність застосування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.05.2018 року у справі №337/2535/2017, не можуть бути враховані колегією суддів з огляду на те, що саме на підставі заяви власника будинку і було прийнято оскаржуване рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а відсутність цивільного спору по іншій справі не може бути доказом відсутності цивільного спору у даній справі. Посилання на відсутність у позивачів права власності на будинок АДРЕСА_1 не підтверджує публічно-правовий характер спору. Крім того, виникнення спору пов`язане саме з користуванням та розпорядження майном (будинком), що в свою чергу вказує на його майновий характер. Посилання апелянта на суб`єктний склад сторін по справі (відповідачем є суб`єкт владних повноважень), колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначалось вище, одна лише участь у спорі суб`єкта владних повноважень не змінює приватноправового характеру цього спору та не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що колегія суддів не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.170, ч.4 ст.229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі № 520/1781/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова