Ухвала КЦС ВС № 639/5566/20

Ухвала Іменем України 12 квітня 2021 року м. Київ справа № 639/5566/20 провадження № 61-5508ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс», третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: витребувати у ОСОБА_2 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» (далі - ТОВ «АН Естейт-Сервіс») з незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 21 травня 2004 року П`ятою харківською державною нотаріальною конторою, шляхом: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28551504, від 02 березня 2016 року, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І., про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2015 року у справі № 639/9536/14-ц; визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 04-24/10-16, виданого 24 жовтня 2016 року ТОВ «АН Естейт-Сервіс»/ ОСОБА_2 , що був підставою виникнення права власності ТОВ «АН Естейт-Сервіс»/ ОСОБА_2 ; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32213702, від 04 листопада 2016 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В. М., на право власності ТОВ «АН Естейт-Сервіс». ОСОБА_1 також подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка 28 жовтня 2016 року була зареєстрована на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 04-24/10-16, видавник: ТОВ «АН Естейт-Сервіс»/ ОСОБА_2 , підставою внесення запису про право власності ТОВ «АН Естей-Сервіс» є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32213702, від 04 листопада 2016 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В. М. Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що в Новобаварському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 42015220100000030 за фактом умисного шляхом обману та зловживання довірою примусового виселення її з неповнолітнім сином зі спірної квартири, внаслідок чого їй як власнику квартири було завдано збитків. Вказане підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 серпня 2020 року. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову щодо захисту її порушених майнових прав, оскільки згідно із статутними документами ТОВ «АН Естетейт-сервіс» ОСОБА_2 має можливість відчужити спірну квартиру третім особам. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Заборонено ОСОБА_2 , ТОВ «АН Естейт-Сервіс» та будь-яким іншим особам відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка 28 жовтня 2016 року зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «АН Естейт-Сервіс» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 04-24/10-16, видавник: ТОВ «АН Естейт-Сервіс»/ ОСОБА_2 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32213702, від 04 листопада 2016 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В. М. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на спірну квартиру, зареєстроване за ТОВ «АН Естейт-Сервіс», не визнається позивачем, яка просить витребувати квартиру з незаконного володіння відповідачів. При цьому позивач довела наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. 01 квітня 2021 року ТОВ «АН Естейт-Сервіс» подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надала доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчили б про необхідність вжиття обраного нею заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення ТОВ «АН Естейт-Сервіс» від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року у справі № 761/45074/17. Наразі позивач не проживає у спірній квартирі та не зберігає особистого майна. Оскаржуваними судовими рішеннями ТОВ «АН Естейт-Сервіс» необґрунтовано позбавлено можливості розпоряджатися своїм майном. Також в порушення вимог процесуального закону суди не вирішили питання зустрічного забезпечення. Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з частинами першою, третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Судами встановлено, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «АН Естейт-Сервіс», третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В. М., про витребування майна з чужого володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності, в якому просила, зокрема витребувати у ОСОБА_2 і ТОВ «АН Естейт-Сервіс» з незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 , належну їй на праві приватної власності. Суди пересвідчилися, що між сторонами у справі дійсно виник спір стосовно вказаного нерухомого майна. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірну квартиру зареєстроване за ТОВ «АН Естейт-Сервіс». На думку позивача, ТОВ «АН Естейт-Сервіс» незаконно заволоділо належною їй на праві власності квартирою. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що: умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Врахувавши доводи заяви про забезпечення позову, характер спору і зміст позовних вимог, суди дійшли правильного висновку про те, щоневжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення в разі задоволення позову, оскільки відчуження спірного нерухомого майна дійсно може призвести до ускладнення або ж взагалі неможливості виконання рішення суду (у разі задоволення позову). При невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи, що свідчить про наявність спору між сторонами. Вжиті місцевим судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами. ТОВ «АН Естейт-Сервіс» лише тимчасово позбавлене можливості відчуження спірного нерухомого майна, при цьому воно не обмежене в реалізації своїх прав як власника на володіння і користування цим майном. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову не суперечать правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року у справі № 761/45074/17, на які заявник посилається в касаційній скарзі. Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчили б про необхідність вжиття обраного нею заходу забезпечення позову, не заслуговують на увагу, оскільки відчуження спірного нерухомого майна, з урахуванням наявності спору стосовно цього майна, тобто існування правової невизначеності щодо права власності на майно, дійсно призведе до ускладнення або ж взагалі неможливості виконання рішення суду (у разі задоволення позову), враховуючи, що відповідач не обмежений у можливості розпорядження спірним майном. Аргументи заявника про те, що в порушення вимог процесуального закону суди не вирішили питання зустрічного забезпечення, також не заслуговують на увагу, так як згідно з частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, визначені частиною третьою статті 154 ЦПК. Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається встановлення судами таких обставин. Відповідно до частини шостої статті 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Враховуючи наведене, ТОВ «АН Естейт-Сервіс» не позбавлене можливості звернутися до суду з клопотанням про зустрічне забезпечення, обґрунтувавши наявність відповідних обставин. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову і не свідчать про порушення судами норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень. Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ТОВ «АН Естейт-Сервіс» про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс», третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко