Постанова КЦС ВС № 2-4556/2006

Постанова Іменем України 31 березня 2021 року м. Київ справа № 2-4556/2006 провадження № 61-3722св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., учасники справи: позивач- ОСОБА_1 , відповідач - Харківська міська рада, третя особа - адміністрація індустріального району Харківської міської ради, особа, яка не приймала участі у справі, - приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод», розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Адміністрація індустріального району Харківської міської ради про визнання права власності, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідними позовом в обґрунтування позову зазначав, що у 2000 році він побудував нежитлові будови на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Дані будови відповідають санітарним, будівельним, технічним нормативам, чиїх-небудь прав та законних інтересів не обмежують, претензій із сторони громадян не було. Зазначає, що побудувавши споруди зі своїх власних коштів та будівельних матеріалів , він набув право власності на них. Позивач просив суд визнати право власності на самовільно збудовані нежитлові будівлі літ. А-1 та літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст судових рішень Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на самовільні побудови нежитлові споруди літ. «А-1» загальною площею 233,5 кв.м та літ. «Б-1» загальною площею 391,3 кв.м на АДРЕСА_1 . Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що самовільно збудована будівля придатна для подальшої експлуатації, не порушує права третіх осіб. Постановою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2006 року скасовано та ухвалено нове судове рішення у справі. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Виконавчий комітет Орджонікідзевської районної ради м. Харкова про визнання права власності відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимрг, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нежитлові будівлі, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 , розташовані у межах земельної ділянки, наданій АТ «ХТЗ», тому оскаржуваним рішенням зачіпаються інтереси АТ «ХТЗ», як користувача земельної ділянки. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу. У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги Скаржник просить суд оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає те, що: судом апеляційної інстанції застосовано норму права щодо законного презюмування споживачем послуг органів місцевого самоврядування стосовно того, що їх рішення є законними та такими, що прийняті у межах компетенції без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 367/2259/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судом апеляційної інстанції застосовано норму права щодо права особи, яка не приймала участі у справі, на апеляційне оскарження рішення суду без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судом апеляційної інстанції застосовано норму права щодо поновлення строку на апеляційне оскарження без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 2-1981/2006 та від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Окрім того, касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без позивача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи. До у часті у справі не було залучено адміністрацію Індустріального району Харківської міської ради, іншого виконавчого органу Харківської міської ради, ОСОБА_2 , оскільки рішення суду можуть порушити їх права та інтереси. Доказів правонаступництва ПАТ «ХТЗ» прав та обов`язків щодо користування спірною земельною ділянкою ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе». Відзив на касаційну скаргу ПАТ «ХТЗ» мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що вказане рішення впливає на права ПАТ «ХТЗ», як землекористувача, на земельній ділянці якого знаходяться спірні нежитлові забудови. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що у 2000 році ОСОБА_1 за рахунок власних коштів самовільно за відсутності розробленого та погодженого у встановленому порядку проекту, без отримання дозволу на початок будівельних робіт побудовано господарським способом нежитлові будівлі літ. «А-1» загальною площею 233,5 кв. м і літ. «Б-1» загальною площею 391,3 кв.м, які розташовані на АДРЕСА_1 . Вказані нежитлові споруди мають 100% будівельної готовності та відповідають архітектурним, будівельним, санітарним та пожежним нормам та придатні для подальшої експлуатації. Фактів надходження скарг відносно самовільного будівництва та обмеження прав інших громадян судами встановлено не було. Згідно з розпорядженнями голови Орджонікідзевської районної ради м. Харкова від 30 вересня 2004 № 326-а та від 26 січня 2005 року № 21-з виробничій базі ЖКВ була присвоєна адреса - АДРЕСА_2 . Рішення про зміну раніше присвоєної адреси ( АДРЕСА_2 ) міською радою не приймалось. З рішення Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 2-4556/2006 вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 09 лютого 2000 року № 133 ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» видано державний акт на право постійного користування землею, згідно якого ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,9870 га для експлуатації виробничої бази ЖКВ. На цій земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі літ. «А-1» загальною площею 233,5 кв.м і літ. «Б-1» загальною площею 391,3 кв.м, які зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2006 року у справі № 2-4556/2006. Факт розміщення нежитлових будівель літ. «А-1» загальною площею 233,5 кв.м і літ. «Б-1» загальною площею 391,3 кв.м у межах земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ПАТ «Харківський тракторний завод» на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24 лютого 2000 року № 730, підтверджується висновком експерта від 29 жовтня 2018 року ХНДІСЕ ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса за результатами проведення судової земельно-економічної експертизи № 15247, призначеної судом у справі № 922/535/18. Правонаступником ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» є АТ «ХТЗ».

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційний суд встановивши, що рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не приймала участі в розгляді справи - закриває апеляційне провадження, якщо навпаки -скасовує рішення суду першої інстанції лише з цих підстав та відмовляє в позові, оскільки норми ЦПК України як в чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду так і в діючій редакції не передбачають можливості залучення до участі в розгляді справи на стадії апеляційного провадження особи, яка не приймала участі в розгляді справи у суді першої інстанції. Позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам. Звертаючись з апеляційною скаргою АТ «ХТЗ» зазначало, що спірні будівлі знаходяться на балансі підприємства та є складовою частиною цілісного майнового комплексу з 1994 року та знаходяться на земельній ділянці наданій йому у користування, а тому визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_1 порушує їх права. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що нежитлові будівлі, право власності на які просив визнати ОСОБА_1 , розташовані у межах земельної ділянки, наданій АТ «ХТЗ» на право постійного користування на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою. Таким чином, АТ «ХТЗ» заявив про наявність спору щодо вказаного нерухомого майна. Оскільки АТ «ХТЗ» не було залучено до участі у справі, тому відсутні підстави для задоволення у позові. За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуваним рішенням зачіпаються інтереси АТ «ХТЗ», як користувача земельною ділянкою, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити з вказаних підстав. Доводи касаційної скарги відносно того, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 367/2259/15, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15, у постанові від 06 червня 2019 року у справі №2-1981/2006 2-1981/2006 та від 11 вересня 2019 року у справі №204/2113/14 не заслуговують на увагу, оскільки вказані висновки висловлені у справах з нетотожними спірними правовідносинами. Доводи касаційної скарги відносно безпідставного порушення строку на апеляційне оскарження не заслуговують на увагу, оскільки АТ «ХТЗ» не приймало участь у справі, що спричинило його тривалу необізнаність про наявність оскаржуваного судового рішення. Доводи касаційної скарги відносно того, щосуд апеляційної інстанції розглянув справу без позивача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи спростовуються матеріалами справи, а саме конвертом з поштовою відміткою «адресат відсутній» ( а.с.36, том 2). Колегія суддів звертає увагу на те, що судові повістки про виклик надсилались ОСОБА_1 на вказану ним адресу: АДРЕСА_3 , однак вони повертались до суду з відміткою адресат відсутній. Іншої адреси, за якою він може отримувати судові повістки ОСОБА_1 суду не повідомляв. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Доводи касаційної скарги відносно того, щодо у часті у справі не було залучено у справі адміністрацію Індустріального району Харківської міської ради, іншого виконавчого органу Харківської міської ради, ОСОБА_2 , оскільки рішення суду можуть порушити їх права та інтереси не заслуговують на увагу, оскільки вказане не призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення у справі. Доводи касаційної скарги відносно того, щодоказів правонаступництва ПАТ «ХТЗ» прав та обов`язків щодо користування спірною земельною ділянкою ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» не заслуговують на увагу, оскільки вказане правонаступництво підтверджується Статутом ПАТ «ХТЗ» ( а. с. 42-51, том 1). Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України . Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року залишити без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук