Постанова 4809 № 385/68/20

ПОСТАНОВА Іменем України 01 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 385/68/20 провадження № 22-ц/4809/487/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І. за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго», розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2020 року у складі судді Панасюка І.В. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Кіровоградобленерго» про захист прав споживача. В обґрунтування позову посилався на те, що, він, починаючи з 1996 року працює на посаді майстра лісу Піщанського лісництва ДП «Балтський лісгосп» у зв`язку із чим користується службовим будинком лісника за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним в будинку проживає його дружина ОСОБА_2 та неповнолітні діти: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначав, що 14.01.2016 між ним та ПАТ «Кіровоградобленерго» в особі начальника Гайворонським РЕМ ОСОБА_4 , було укладено договір №17-06-1 про користування електричною енергією. Згідно п.27 Договору, він укладений на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловить наміру внести до нього зміни або доповнення. Вказував, що жодних намірів внести зміни або доповнення до укладеного договору за місяць до закінчення його дії він не отримував. Проте, 25.12.2019 на його адресу засобами поштового зв`язку від енергопостачальника без будь-яких законних підстав надійшло попередження про відключення абонента (особовий рахунок НОМЕР_1 ) від електричної енергії на підставі п.7.5 правил роздрібного ринку електроенергії в зв`язку із закінченням терміну дії договору споживача про розподіл електроенергії. 02 січня 2020 року, представники енергопостачальника здійснили відключення його від електроенергії. Позивач вважаючи такі дії відповідача неправомірними, звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до пред?явлення позову. 03.01.2020, на виконання ухвали Гайворонського районного суду від 03.01.2020, якою ПАТ «Кіровоградобленерго» в особі Гайворонського РЕМ суд заборонив вчиняти дії щодо відключення від електричної енергії абонента ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) за адресою: вул. Ватутіна, с. Бандурове, Гайворонський район, Кіровоградська область, споживач був підключений до електричної енергії. 17.03.2020 він подав до суду заяву з уточненими вимогами, в якій додатково вказав, що з 19.04.2018 набули чинності Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №

312. Зазначав, що 17.01.2019 він приєднався в якості споживача до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу від 01.01.2019 здійснивши оплату по рахунку оператора системи за спожиту електроенергію. 20.05.2020 він подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що 06.03.2020 відповідач всупереч вимог ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 03.01.2020 здійснив відключення його будинку від електроенергії. В результаті припинення електропостачання він змушений нести матеріальні збитки на придбання палива для роботи бензин-генератора в розмірі 37950 грн. 35 коп, що підтверджується копіями розрахункових чеків. Також, йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює в 50000 грн і яка полягає в тому, що з 06.03.2020 по даний час він перебуває в стані постійного стресу через відключення домоволодіння, в якому проживає, від електроенергії. Внаслідок цього були порушенні його життєві зв`язки, його особистість було принижено, змінився нормальний життєвий уклад його сім`ї. З урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог просив: 1) захистити його права споживача, шляхом визнання неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» в особі начальника Гайворонського РЕМ Сухацього С.В. по відключенню з 06.03.2020 його (особовий рахунок НОМЕР_1 ), як споживача послуг з електропостачання, від електричної мережі за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) визнати продовженим публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого він як споживач приєднався з 17.01.2019 на той самий строк і на тих самих умовах; 3) зобов`язати ПрАТ «Кіровоградобленерго» здійснити підключення до електричної енергії абонента ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), адреса: вул. Ватутіна, с. Бандурове, Гайворонський район, Кіровоградська область; 4) стягнути з ПрАТ «Кіровоградобленерго» заподіяні матеріальні збитки в розмірі 37950,35 грн.; 5) стягнути з ПрАТ «Кіровоградобленерго» завдану моральну шкоду в розмірі 50000 грн та судові витрати зі сплати судового збору та пов`язаних з розглядом справи. Короткий зміст рішення суду Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд неправильно застосував, норми матеріального та процесуального права, порушивши вимоги щодо повноти і всебічності з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги лист Державної інспекції енергетичного нагляду України, Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України у Кіровоградській області від 27.03.2020 № 8/24/45-20, в якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що Гайворонським РЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» було грубо порушено ліцензійні умови щодо постачання йому електричної енергії. Також, суд не звернув уваги на лист НКРЕКП, яке вважає, що розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та припинення постачання електричної енергії 02.01.2020 до його будинку здійснювалось з порушенням вимог ПРРЕЕ. Зазначає, що дострокове припинення дії договору про надання послуг з розподілу електричної енергії в односторонньому порядку можливе у випадках визначених пунктом 11.2 такого договору або у судовому порядку. Звертав увагу суду, що листами від 09.07.2020 № 7442/20/9-20 та від 31.07.2020 № 2511/20/8-20 НКРЕКП зобов`язало ПрАТ «Кіровоградобленерго» привести свої дії у відповідність до вимог законодавства шляхом відновлення електроживлення об`єкта споживача. З врахуванням зазначеного позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Кіровоградобленерго» зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції вважає обґрунтованим, законним та таким, що ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 17.01.2019 позивач здійснив оплату за спожиту електроенергію в сумі 127,25 грн., що є фактом приєднання споживача до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. 24.09.2019 позивачу було вручено листа з проханням надати належним чином завірені копії документів на право власності чи користування приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач надав копію довідки ДП «Балтське лісове господарство» № 01- 07/206 від 24.09.2019, в якій повідомлялося, що ОСОБА_1 працює на посаді майстра лісу Піщанського лісництва ДП «Балтський лісгосп» та користується службовим будинком, який знаходиться на балансі підприємства і розташований на межі Одеської та Кіровоградської областей, біля села Бандурове. В подальшому, позивач надав копію договору оренди будівлі № 168, укладеного між ним та ДП «Балтське лісове господарство» 02.10.2019, відповідно до п. 1.2 якого зазначено, що адреса приміщення, що орендується: АДРЕСА_1 (службове приміщення). Оскільки, інформація щодо місця розташування службового приміщення, зазначена в довідці і в договорі оренди будівлі різнилася, ПрАТ «Кіровоградобленерго» 26.09.2019 письмовим клопотанням № 753/20 звернулося до відділу у Гайворонському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з проханням надати інформацію щодо місяця розташування об`єкту: кордон обхода № 3 (за паспортом технічного стану будівлі) або житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . Листом № 654/108-19 від 26.09.2019 Відділ у Гайворонському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомив, що вищевказана земельна ділянка відноситься до земель Балтського району Одеської області. Крім того зазначав, що Постановою НКРЕКП України від 13.11.2018 № 1416 ПрАТ «Кіровоградобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Кіровоградської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії. Враховуючи отриману інформацію щодо місця знаходження службового приміщення та вимоги Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, ПрАТ «Кіровоградобленерго» було прийнято рішення розірвати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії Тобто, дію договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії було припинено ПрАТ «Кіровоградобленерго» на підставі п. 11.1. цього договору, а не на підставі п. 11.2, яким передбачені виключні випадки дострокового припинення дії договору, як зазначає позивач цитуючи лист НКРЕКП № 744/20/9-20 від 09.07.2020. Вважає твердження позивача, що припинення дії договору відповідно до п. 11.1 Типового договору про надання послуг з розподілу електричної енергії можливе лише з урахуванням процедури передбаченої ст. 188 ГК України є неправомірним. 06.03.2020 в зв`язку з падінням опор, які знаходяться за межею балансової належності відповідача, та знаходженням проводів під напругою на відстані менше 1 метра від поверхні землі, а також з метою запобігання можливим нещасним випадкам, відповідач був змушений здійснити відключення ПЛ-0,4 кВ Л-1 від КТП-219, від якої заживлено об`єкт: «службовий будинок (кордон обхода № 3)». Натомість позивач вказує, що НКРЕКП своїми листами звернуло увагу, що позивач не є відповідальним за мережі, які знаходяться за межею балансової належності і ремонт електричних установок і мереж має здійснювати власник таких мереж, а за відсутності такого власника ОСР, тобто відповідач. Зазначає, що листи Держенергонагляду та НКРЕКП за своєю природою не є нормативно-правовими актами і носять інформаційний та рекомендаційний характер. Однак, твердження позивача щодо обов`язку ОСР здійснювати ремонт та обслуговування мереж, які не є власністю ПрАТ «Кіровоградобленерго», останній вважає незаконним. ПрАТ «Кіровоградобленерго» зауважив, що із наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень вбачається, що позивач не є власником службового приміщення, дане службове приміщення відсутнє по АДРЕСА_2 та взагалі знаходиться за межами території, ліцензованої діяльності Товариства. Відповідно, ПрАТ «Кіровоградобленерго» позбавлений можливості здійснювати розподіл електроенергії до неіснуючого об`єкту за неіснуючою адресою. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суд першої інстанції встановив такі обставини 14 січня 2016 року між сторонами було укладено договір № 17-06-1 про користування електричною енергією на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 37-40). 11.06.2017 набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії», який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електроенергії споживачам. 17.01.2019 позивач здійснив оплату за спожиту електроенергію в сумі 127,25 грн., що є фактом приєднання споживача до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та не заперечується самим позивачем (а.с. 52). 24.09.2019 позивачу було вручено листа з проханням надати належним чином завірені копії документів на право власності чи користування об`єктом за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 55). ОСОБА_1 надав відповідачу копію довідки ДП «Балтське лісове господарство» № 01-07/206 від 24.09.2019, в якій повідомлялося, що він працює на посаді майстра лісу Піщанського лісництва ДП «Балтський лісгосп» та користується службовим будинком, який знаходиться на балансі підприємства і розташований на межі Одеської та Кіровоградської областей, біля села Бандурове (а.с. 56). В подальшому ОСОБА_1 надав відповідачу копію договору оренди будівлі № 168, укладеного між ним та ДП «Балтське лісове господарство» 02.10.2019, відповідно до п. 1.2 якого зазначено, що адреса приміщення, що орендується: АДРЕСА_1 (службове приміщення лісника) (а.с. 124-126). Відповідач 26.09.2019 письмовим клопотанням № 753/20 звернувся до відділу у Гайворонському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з проханням надати інформацію щодо місця розташування об`єкту: кордон обхода № 3 (за паспортом технічного стану будівлі) або житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 62). Листом № 654/108-19 від 26.09.2019 відділ у Гайворонському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомив, що вищевказана земельна ділянка відноситься до земель Балтського району Одеської області (а.с. 63). Відповідно до листа відділу у Балтському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 90:103-20 від 03.04.2020 відповідно до наявних відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка, на якій розміщено об`єкт «службовий будинок (кордон обхода № 3)», знаходиться на території Гербінської сільської ради Балтського району Одеської області на землях лісового фонду (а.с. 130). Відповідач листом за № 948/50 від 27.11.2019 повідомив позивача про припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2020 (а.с. 57). 02.01.2020 відповідачем здійснено припинення постачання електричної енергії. 03.01.2020, на виконання ухвали Гайворонського районного суду від 03.01.2020. у справі № 385/1855/19 про забезпечення позову до пред`явлення позову ОСОБА_1 , відповідачем відновлено надання послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт: «службовий будинок (кордон обхода № 3)». Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що припиняючи постачання електричної енергії позивачу, відповідач діяв в межах чинного законодавства. Позивач не підтвердив належними доказами існування фактів протиправної діяльності відповідача та причинного зв`язку між цими ознаками, що виключає наявність складу правопорушення, як підстави відповідальності. Проте погодитися з такими висновками суду не можна. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді майстра лісу Піщанського лісництва ДП «Балтський лісгосп» та користується службовим будинком, який знаходиться на балансі підприємства і розташований на межі Одеської та Кіровоградської областей, біля села Бандурове. Згідно договору оренди будівлі № 168 від 02.10.2019, ДП «Балтський лісгосп» передав ОСОБА_1 у строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (службове приміщення лісника) (а.с. 124-126). 14 січня 2016 року між сторонами було укладено договір № 17-06-1 про користування електричною енергією на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8-9). З 01.01.2019 була запущена реформа енергоринку відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідно до якої розподіл (передача) електричної енергії та постачання електричної енергії споживачу здійснюється різними суб`єктами ринку електричної енергії. Правовідносини, що виникають між оператором системи розподілу, постачальником універсальної послуги та споживачем універсальної послуги (яким є позивач) щодо постачання електричної енергії та розподілу (передачі) електричної енергії регулюються «Правилами роздрібного ринку електричної енергії» (далі ПРРЕЕ), які затверджені постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018. Згідно п. 4 ПРРЕЕ операторам системи розподілу електричної енергії (надалі - ОСР) постановлено укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР. Згідно абзацу 1 п. 2.1.4 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ. При цьому, згідно ч. 2 п. 2.1.6 ПРРЕЕ фактом приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії. 17.01.2019 ОСОБА_1 здійснив оплату за спожиту електроенергію в сумі 127,25 грн, що є фактом приєднання споживача до умов публічного Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії ПрАТ «Кіровоградобленерго», що сторонами визнається. Проте, ПрАТ «Кіровоградобленерго» листом за № 948/50 від 27.11.2019, повідомив ОСОБА_1 про припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2020 (а.с. 57). 19.12.2019 ПрАТ «Кіровоградобленерго», повторно, повідомив ОСОБА_1 про припинення повністю постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 , у відповідності до п.7.5 Правил роздрібного ринку електроенергії та п. 11.1 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у зв?язку із закінченням терміну дії договору споживача про розподіл електричної енергії (а.с. 59, 61). 02.01.2020 ПрАТ «Кіровоградобленерго» здійснило повне припинення постачання електричної енергії ОСОБА_1 03.01.2020, на виконання ухвали Гайворонського районного суду від 03.01.2020 про забезпечення позову до пред`явлення позову, відповідачем відновлено надання послуг з електропостачання ОСОБА_1 . Але, вже 06.03.2020, ПрАТ «Кіровоградобленерго» знову припинив електропостачання будинку ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає підстави припинення електропостачання позивачу такими, що не ґрунтуються на законі та договорі. Відповідно до ст. 633 ЦК України:

1. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

3. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

4. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

6. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. Згідно статті 634 ЦК України:

1. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

2. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

3. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору. Згідно п.7.5 Правил роздрібного ринку електроенергії припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення , зокрема, у разі закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи. Згідно п. 11.1 публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до його умов і діє протягом одного року. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 здійснював оплату за надані йому послуги з електропостачання протягом усього 2019 року, що відповідачем не оспорюється, тим самим, він приєднався до умов публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ПрАТ «Кіровоградобленерго». Оскільки умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, то згідно положень ч.4 ст. 633 ЦК України ПрАТ «Кіровоградобленерго» не мало права відмовитися від укладення публічного договору з ОСОБА_1 . Крім того, слід звернути увагу на те, що однорічний строк дії договору між сторонами закінчувався 17.01.2020 (дата укладення - 17.01.2019), тому ПрАТ «Кіровоградобленерго» не мало правових підстав достроково припиняти електропостачання будинку ОСОБА_1 з 02.01.2020. Також, ПрАТ «Кіровоградобленерго» не виконав вимоги ухвали Гайворонського районного суду від 03.01.2020 про забезпечення позову до пред`явлення позову, якою йому було заборонено відключати від електропостачання абонента ОСОБА_1 . Більш того, згідно п. 7.11. ПРРЕЕ на період розгляду судом спірних питань, відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. Згідно п. 1.2.3. ПРРЕЕ Оператор системи не має права відмовити в розподілі (передачі) електричної енергії електропостачальникам та споживачам до межі балансової належності їх електроустановок, у приєднанні до його мереж інших операторів системи, у тому числі оператора малої системи розподілу, або інших замовників послуги приєднання до електричних мереж за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема законодавства у сфері енергетики. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК). Отже, незважаючи на те, що споживачем ОСОБА_1 не було допущено порушення умов договору та Правил роздрібного ринку електричної енергії, ПрАТ «Кіровоградобленерго» в односторонньому порядку припинило дію публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Згідно інформації Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України у Кіровоградській області, викладеної у листі від 27.03.2020, ним не встановлено порушень ОСОБА_1 . Правил охорони електричних мереж, а ПрАТ «Кіровоградобленерго» було грубо порушено ліцензійні умови щодо постачання електричної енергії ОСОБА_1 та ухвали Гайворонського районного суду від 03.01.2020, що забороняє вчиняти дії щодо відключення абонента ОСОБА_1 (а.с. 89,90). Управлінням було рекомендовано ОСР розробити та виконати технічні заходи з приведення технічного стану електричних мереж у відповідність до вимог нормативних документів у галузі електроенергетики, що відповідачем не було зроблено, і не відновлено електропостачання до домоволодіння позивача. Також, колегія суддів не погоджується із запереченнями відповідача, викладеними ним у відзиві на апеляційну скаргу, які зводяться до того, що у ПрАТ «Кіровоградобленерго» відсутні правові підстави для надання послуг з електропостачання позивачу, оскільки його будинок розташовано на території іншої області (Одеська область), оскільки враховуючи наявність у ПрАТ «Кіровоградобленерго» побутових споживачів, з якими вже було укладено публічний Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та електроустановки яких приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу, Ліцензіат мав би ініціювати внесення змін до території провадження ліцензійної діяльності та врахувати реальні фактичні обставини за яких здійснювалося електропостачання. Відтак електропостачальник не мав підстав для відключення будинку споживача від електромережі, здійснене відключення є незаконним, а діями відповідача на позивача був покладений невиправданий і надмірний тягар. Відповідно до пункту 11.5.21 глави 11.5 розділу XI Кодексу системи розподілу у разі припинення/обмеження розподілу електричної енергії, спричиненого діями (бездіяльністю) ОСР, та/або без належного попередження Користувача відповідно до вимог цього Кодексу ОСР несе відповідальність перед Користувачем згідно з законом. Що стосується вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, то колегія суддів виходить з такого. Заявляючи вимогу про стягнення із відповідача майнової шкоди в розмірі 37950 грн. 35 коп., які він витратив на придбання палива для роботи бензинового генератора з метою забезпечення будинку електроенергією, позивач обґрунтовував таку вимогу положеннями ст.22 ЦК України. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. При цьому, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої майнової шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, що також відповідає вимогам процесуального закону в ч.1 ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести доказами свої вимоги чи заперечення. У даному випадку позивач не довів факт заподіяння йому майнової шкоди, оскільки не наддав доказів на підтвердження самого факту використання бензивого генератора з метою забезпечення електропостачання будинку та витрати ним на це коштів в розмірі 37950,35 грн. Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України. Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів). Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів. Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Пункт 5 частини першої статті 4 Закону про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. За змістом частини другої статті 22 Закону про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року (справа № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714 цс 19). Крім того, слід зважити на те, що відповідач не виконав вимоги ухвали Гайворонського районного суду від 03.01.2020 про забезпечення позову до пред`явлення позову, згідно якої ПрАТ «Кіровоградобленерго», в особі Гайворонської РЕМ, заборонено вчиняти дії щодо відключення від електроенергії абонента ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), за адресою; вул. Ватутіна, с. Бандурове Гайворонський район Кіровоградська область. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Отже, ОСОБА_1 , який є споживачем послуг з енергопостачання, має право на відшкодування моральної шкоди у разі її спричинення навіть у тому випадку, якщо умовами договору про постачання електроенергії це не передбачено. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у Постанові від 17 лютого 2021 року (справа № 214/6431/16, провадження № 61-49027св18). Таким чином, зважаючи на значну у часі з 06 січня 2020 року - тривалість порушення прав ОСОБА_1 як споживача, характер психічних страждань, яких він зазнав та їх обсяг, ураховуючи тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «Кіровоградобленерго» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодуваня моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про визнання неправомірними дій відповідача по відключенню позивача як споживача від послуг з електропостачання, визнання продовженим публічного договору, укладеного між відповідачем та позивачем про надання послуг з розподілу електричної енергії на той самий строк і на тих самих умовах, покладення обов`язку на відповідача здійснити підключення до електричної енергії будинку позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 10000 гривень на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити. Про судові витрати За змістом ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому у зв`язку із частковим задоволенням позову вбачається за необхідне стягнути з ПрАТ «Кіровоградобленерго» в дохід держави 8408 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції з розрахунку (840,80 + 840,80 + 840,80 + 840,80 = 3363,20) судовий збір в суді першої інстанції, (3363,20 х 150% = 5044,80) судовий збір в суді апеляційної інстанції, (3363,20 + 5044,80 = 8408) Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» по відключенню ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), як споживача послуг з електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати продовженим публічний договір укладений між Приватним акціонерним товариством «Кіровоградобленерго» та ОСОБА_1 про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого він як споживач приєднався з 17.01.2019, на той самий строк і на тих самих умовах. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» здійснити підключення до електричної енергії абонента ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), адреса: вул. Ватутіна, с. Бандурове, Гайворонський район, Кіровоградська область. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» в дохід держави 8408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 квітня 2021 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко