Постанова 4805 № 295/715/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/715/17 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 60 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/715/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Богунського районного суду м.Житомира, ухвалене 07 грудня 2020 року суддею Чішман Л.М. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 11 грудня 2020 року, в с т а н о в и в : У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому, просив визнати недійсним заповіт, складений 08 червня 2011 року його матір`ю - ОСОБА_3 на користь відповідача. Обґрунтовував вимоги тим, що його мати, він та його брат - відповідач у справі ОСОБА_2 , згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 07 квітня 1998 року, є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину вищевказаної квартири, в якій він проживає з 1959 року. У шестимісячний строк після смерті матері він, як спадкоємець за законом першої черги, звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. із заявою про прийняття спадщини, проте його повідомлено, що ОСОБА_2 подав підписаний матір`ю в червні 2011 року заповіт на спірну частину квартири. Вважає такий заповіт недійсним, оскільки на час його складання мати не вставала з ліжка, не могла самостійно рухатися по квартирі, у неї була порушена координація рухів, а тому з`явитися до нотаріуса або підписати заповіт в квартирі вона не могла через хворобу. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 07 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення його позовних вимог. Крім доводів викладених у позовній заяві вказав, що його мати не була знайома з особами, які зазначені як свідки у оспорюваному заповіті. Останні у суді першої інстанції визнали, що є товаришами відповідача і на його прохання та звернення погодилися бути свідками. Вказані обставини, на його думку, викликають обґрунтовані сумніви у об`єктивності їх показів, які, крім того, були суперечливими. Зауважив, що в 2004 році, коли мати склала заповіт на іншого сина (його брата ОСОБА_4 ), вона одразу повідомила про це, проте про заповіт складений на користь ОСОБА_2 вона не повідомила. ОСОБА_2 постійно проживає в м.Києві, житлом забезпечений, в м.Житомир приїздив рідко. На думку заявника, суд не врахував, що у висновку експерта від 15 січня 2020 року № 1/3-433 зазначено, про не використання при проведенні дослідження всіх зразків підпису ОСОБА_3 . Зокрема, експерт не використав зразок підпису спадкодавця, який виконаний у книзі видачі посвідчень учасникам війни розпочата 29.03.1999 та закінчена 14.10.2002, без будь-яких обґрунтувань. При цьому експерт не звертався до суду для надання дозволу не використовувати цей зразок. Тому, вважає, що експертиза повинна бути проведена із урахуванням усіх зразків, іншою експертною установою, вказав на безпідставну відмову судом у проведенні додаткової та повторної експертизи у справі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали. Відповідач ОСОБА_2 надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність у зв`язку з перебуванням на лікуванні. Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що 08 червня 2011 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Н.Є. (далі - Приватний нотаріус Гукова Н.Є.) та зареєстрований в реєстрі за №1279. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у визначені законом строки подали заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті їх матері ОСОБА_3 (т.1 а.с. 21 зв., 26). В суді першої інстанції за клопотанням представника позивача проведена судова почеркознавча експертиза, згідно висновку якої №1/3-433 від 15 січня 2020 року підписи від імені ОСОБА_3 , розташовані в перших графах "Підпис" на лицевих боках першого і другого примірників заповіту від імені ОСОБА_3 від 08 червня 2011 року, виконані ОСОБА_3 (т.2 а.с. 73-97). Під час розгляду справи були також допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які в судовому засіданні повідомили, що дійсно були присутні при складанні заповіту 08 червня 2011 року, який власноруч було підписано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи висновок експерта, покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та з урахуванням посвідчення заповіту нотаріусом, суд першої інстанції дійшов висновку, що заповіт 08 червня 2011 року власноруч підписано ОСОБА_3 . Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено неможливість ОСОБА_3 за станом здоров`я підписати заповіт та відсутність її волевиявлення на його складення. Такий висновок є правильним, оскільки розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст. 1233, 1247, 1257 ЦК України, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку. Апеляційна скарга не містить посилань, які саме суперечності містили показання свідків, які були допитані судом першої інстанції із приведенням їх до присяги та попередженням про відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. При цьому, те, що вони були знайомі з відповідачем не перешкоджало їм бути присутніми при посвідченні заповіту у нотаріуса. Також, у висновку судової почеркознавчої експертизи експерт навів обґрунтування невикористання зразку підпису ОСОБА_3 , який виконаний в книзі видачі посвідчень учасникам війни, яка розпочата 29.03.1999 та закінчена 14.10.2002. Такі дії експерта відповідали положенням п. 1.13. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5. Під час вирішення спору, суд першої інстанції в ухвалах від 28.09.2020 та 07.12.2020 дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотань сторони позивача про призначення повторної та додаткової судової почеркознавчої експертизи з підстав невикористання експертом вищевказаного зразку підпису ОСОБА_3 (т.2 а.с. 127, 146). За статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Вирішуючи спір, суд першої інстанції надав належну оцінку показам свідків, висновку експерта, та враховуючи, що позивач не довів обставини, на які посилався в своїй позовній заяві, зокрема, що за станом здоров`я волевиявлення ОСОБА_3 на розпорядження своїм майном на користь ОСОБА_2 не було вільним і не відповідало її волі, правильно відмовив у задоволенні позову про визнання оспореного заповіту недійсним. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Наведені у апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Доводи позивача щодо проживання відповідача у іншому місці, наявність у нього іншого житла тощо не мають правового значення для вирішення даного спору. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 07 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 12 квітня 2021 року.