Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/7901/20

Справа № 303/7901/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 квітня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Джуги С.Д., з участю секретаря Микуляк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 28 грудня 2020 року (у складі судді Гутій О.В.) про відмову у відкритті провадження у справі,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у грудні 2020 р. Просив скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.07.2018 р. приватного нотаріуса Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Ковач Н.О. На обґрунтування позовних вимог указав, що 24 липня 2018 р. приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Ковач Н.О. були розглянуті документи, подані ним із метою отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок із надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і склала на нього заповіт. Заявник стверджує, що надав усі необхідні документи для отримання спадщини, однак все одно отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії. Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду від 28 грудня 2020 р. у відкритті провадження у справі відмовлено. ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводить про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було проведено детальний, порівняльний аналіз у сфері приватноправових і публічно-правових відносин, однак робить хибний висновок, що між сторонами виник публічно-правовий спір, який за характером спірних відносин має розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Представник ОСОБА_1 - адвокат Жук Л.Б., була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з`явилася, клопотань про відкладення від сторони апелянта до суду не надходило, відтак справа розглядається за відсутності учасників справи. Суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, який за характером спірних правовідносин має розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових права, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд із такими вимогами (ч.1 ст.19 ЦПК України). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, зазвичай, фізична особа. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України визначає справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України). Пункт 7 частини першої статті 3 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)). Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на якийпоширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Приватноправові відносиниви різняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правовихвідносин і стосується саме цих відносин. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії. Із характеру спірних правовідносин убачається, що позивач із метою реалізації свого права на спадщину за заповітом звернувся до приватного нотаріуса з відповідними документами, однак отримав відмову, і захищаючи своє порушене право на отримання спадщини, звернувся до суду з позовом про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка і перешкодила йому реалізувати своє право. Із аналізу норм процесуального права, характеру спірних правовідносин належить дійти висновку про те, що при видачі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус не виконує обов`язків суб`єкта владних повноважень, не вчиняє реєстраційних дій щодо права власності на майно, а виконує лише дії безспірної юрисдикції, тому позов про оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної діїналежить розглядати в порядку цивільного судочинства. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з підстав того, що спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, є помилковим і необґрунтованим. За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалу суду першої інстанції належить скасувати як незаконну, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.6, п.п.1,3,4 ч.1, 379 ч.1, п.4,381-384 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 2.Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 28 грудня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду (зі стадії відкриття провадження) до суду першої інстанції. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. 4.Повне судове рішення складено 09.04.2021 р. Судді: