Постанова Донецький апеляційний суд № 263/10392/20

22-ц/804/1067/21 263/10392/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 квітня 2021 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 263/10392/20 Номер провадження 22-ц/804/1067/21 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Лопатіної М.Ю., Мальцевої Є.Є., секретар - Сидельнікова А.В. сторони: заявник - ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5 , на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 лютого 2021 року, у складі судді Ковтуненко В.О., у справі за заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 26 серпня 2020 року заявник ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила визначити протягом шести місяців заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме: 1) заборонити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) заборонити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наближатись на відстань ближче 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В мотивування заяви вказує, що постановою Донецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення задоволено частково, усунуто ОСОБА_1 перешкоди у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення. Примусово виконуючи дане рішення суду, 27 березня 2019 року державним виконавцем Центрального ВДВС Новиковою Л.О. здійснювалось виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вказаного будинку. Однак, в той же день ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселилися та продовжили мешкати у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , мешкають у ньому до теперішнього часу та чинять відносно ОСОБА_1 домашнє насильство (як фізичне та і психологічне насилля). 27 березня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 стався конфлікт, наслідком якого був виклик співробітників поліції, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно відмовлялись здійснити виселення з вказаного будинку та забрати свої речі на вимогу ОСОБА_1 , як власника будинку та земельної ділянки. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення суду та їх самоправних дій Центральним ВП ГУНП в Донецькій області були відкриті кримінальні провадження за ст.ст.356 та 382 КК України, досудове розслідування триває. Протягом 2019-2020 років ОСОБА_1 14 разів зверталась на гарячу лінію МВС щодо незаконних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вчинення ними домашнього насилля відносно ОСОБА_1 , однак вони продовжують мешкати у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю ГУНП в Донецькій області від 04 травня 2020 року. Факт спричинення домашнього насильства ОСОБА_4 встановлено постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 червня 2019 року. Вважає, що є достатньо підстав для видачі судом обмежувального припису. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, зацікавлені особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , задоволено частково. Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яким визначено наступне тимчасове обмеження їх прав відносно ОСОБА_1 : Заборонено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , перебувати за місцем мешкання, а саме в кімнатах проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомлено Центральний ВП ГУ НП у Донецькій області про факти застосування домашнього насильства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до - ОСОБА_1 , а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад, з метою вирішення питання про взяття на профілактичний облік останніх у порядку, передбаченому статтею 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Встановлено строк обмежувального припису на 6 місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису звернуто до негайного виконання, а його оскарження не зупиняє його виконання. Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що наявні очевидні ризики повторного заподіяння домашнього насильства відносно ОСОБА_1 . З метою застосування превентивного засобу - методу стримування та попередження повторення неправомірних дій зі сторони кривдника, суд прийшов до висновку, що заява обґрунтована та до кривдників необхідно застосувати обмежувальний припис строком на 6 місяців. Суд також прийшов до висновку, що у разі неприпинення неправомірних дій зі сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заявник не позбавлена права на звернення до відповідних органів з вимогою застосування інших важелів стримування, у тому числі, притягнення як до адміністративної відповідальності, так і до кримінальної відповідальності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 09 березня 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 подали через суд першої інстанції апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в повному обсязі, направити копію рішення до Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 15 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 лютого 2021 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 березня 2021 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5 , мотивована тим, що судом не звернуто увагу на те, що ОСОБА_6 , яка є матір`ю та бабусею заінтересованих осіб, належить на праві власності ? частина будинку АДРЕСА_1 на підставі постанови Донецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року у справі № 263/16124/17, також ? частина будинку належить на праві власності ОСОБА_1 . На теперішній час в будинку проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Фактично частки сторін у власності не виділені, в будинку є один вхід та між сторонами виникають конфлікти з приводу порядку користування вказаним будинком. ОСОБА_6 є людиною похилого віку, пересувається на милицях та потребує стороннього догляду, у зв`язку з чим, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які живуть окремо, змушені регулярно провідувати близьку людину та надавати допомогу. Вказує, що ініціатором конфліктів між сторонами завжди виступає ОСОБА_1 , яка вважає себе власницею будинку, своїми діями вона завдає моральної та матеріальної шкоди оточуючим, зокрема, бабусі ОСОБА_6 . Згоду на виділ в натурі часток ОСОБА_1 не надає. Зазначає, що будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 розташовані на відстані менш ніж 50 м один від одного. Судом не враховано, що сторони добровільно виконали рішення суду про виселення та на теперішній час у будинку АДРЕСА_1 не проживають. Судом залишено поза увагою висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18. Вважає, що доказів вчинення відносно заявниці домашнього насилля заявником не надано, а також відсутні обґрунтовані ризики вважати, що таке насилля може бути вчинено. Суд дійшов помилкового висновку, що існують ризики повторного заподіяння відносно ОСОБА_1 заінтересованими особами домашнього насилля. Судом безпідставно визнано заінтересованих осіб кривдниками ОСОБА_1 та позбавив ОСОБА_6 спілкування та догляду з боку своїх близьких осіб. У порушення вимог частини 2 статті 350-5 ЦПК України розгляд справи судом тривав півроку. Крім того, нормами ЦПК України не передбачено часткового задоволення заяви про видачу обмежувального припису. Відзив на апеляційну скаргу Заявником ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення. Крім того, у відзиві викладено клопотання про витребування з ГУНП в Донецькій області відомостей щодо звернень на гарячу лінію 102 у 2020 та 2021 роках ОСОБА_1 з вказанням дати звернення та з приводу чого зверталась, а також витребувати з Маріупольської міської лікарні швидкої медичної допомоги відомості щодо факту виклику швидкої допомоги у квітні 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 з вказанням дати та причин виклику, посилаючись на те, що судом першої інстанції не розглянуто відповідне клопотання, а адвокатський запит залишено без відповіді. Вказує, що посилання заінтересованих осіб в апеляційній скарзі на вирішення питання про порядок користування та виділення частки домоволодіння є безпідставним, оскільки стосується тільки власників вказаного будинку. Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є власниками даного будинку, в ньому не зареєстровані, однак незаконно там мешкають та користуються на власний розсуд, добровільно не виселились з будинку та здійснюють відносно ОСОБА_1 фізичне та психологічне насилля, яке виражається у погрозах фізичної розправи, обмежені у користуванні будинком та пересуванні по ньому, здійснюють психологічне насилля відносно матері ОСОБА_1 . Не відповідає дійсності посилання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що їх перебування у будинку пов`язане із утриманням та допомогою ОСОБА_6 , оскільки остання з грудня 2020 року у будинку АДРЕСА_1 не проживає, а мешкає у сусідньому будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що систематичні конфлікти між сторонами мають місце з 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 та продовжують відбуватись до теперішнього часу. Крім того, ОСОБА_1 14 разів зверталась на гарячу лінію МВС у 2019 та 2020 роках щодо незаконних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та вчинення ними відносно заявниці домашнього насилля, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не має можливості проживати у будинку, користуватися ним на власний розсуд, обмежена у пересуванні по будинку. У будинку знаходяться речі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які вони не вивезли з будинку. ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, чинить сварки, порушує вимоги закону та ПДР України, у зв`язку з чим до неї неодноразово приїжджали співробітники поліції та складали матеріали про адміністративне правопорушення. Зазначає, що вчинення психологічного та фізичного насилля протягом 2019-2021 років ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 підтверджується постановою суду від 14 червня 2019 року, відповідями органів поліції, тому є достатньо підстав для видачі судом обмежувального припису. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що постановою Донецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частку у майні подружжя та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено; визнано житловий будинок АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ; визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з одноповерхового житлового будинку літ.Д-1, нежитлової прибудови літ.д-1, ганку д', погрібу літ.д/п, вбиральні літ.Г-1, огорожі № 1, замощення І, загальною площею 51,2 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м.; витребувано у ОСОБА_1 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з одноповерхового житлового будинку літ.Д-1, нежитлової прибудови літ.д-1, ганку д', погрібуліт.д/п, вбиральні літ.Г-1, огорожі № 1, замощення І, загальною площею 51,2 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, на користь ОСОБА_6 ; позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження майном шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення задоволено частково; усунуто ОСОБА_1 перешкоди у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з цього будинку без надання іншого житлового приміщення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , шляхом її виселення, відмовлено. Згідно листа Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області від 05.05.2020 року, перевіркою встановлено, що за даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» протягом 2019-2020 років надходили 16 звернень від ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які внесені до інформаційної підсистеми «Єдиний Облік». Згідно листа Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області від 22.08.2019 року, заява ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які не виконують рішення суду була зареєстрована у ЄРДР за №12019050770001976 від 02.08.2019 року за ч.1 ст.382 КК України, досудове розслідування триває. Відповідно до листа Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області від 26.10.2017 року, ОСОБА_3 повідомлено, що її звернення стосовно того, що ОСОБА_7 за місцем мешкання скандалить та погрожує родичам було зареєстровано до журналу єдиного обліку, в ході перевірки встановлені факти знайшли своє підтвердження. Після вивчення вказаних матеріалів слідчим ознак кримінального правопорушення не виявлено. Відповідно до актів державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя від 27.03.2019 року, при примусовому виконанні виконавчого листа №263/16124/17 про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , встановлено, що останні виселилися з будинку АДРЕСА_1 , особистих речей в будинку не має. 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У судове засідання суду апеляційної інстанції заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.146). Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В апеляційному суді представник заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі. Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в апеляційному суді надали пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення обмежувального припису, заперечення заявниці ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню частково, з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду повністю не відповідає. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів як заявника, так і осіб, відносно яких заявник просить видати обмежувальний припис, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди також мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі №369/7782/19 (провадження № 61-21337св19) зроблено висновок, що «відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів. В обґрунтування заяви про видачу обмежувального припису заявниця ОСОБА_1 посилалась на те, що між нею та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 існував спір стосовно користування та розпорядження майном, а саме будинком АДРЕСА_1 , який був вирішений постановою Донецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року, шляхом виселення останніх з вказаного будинку без надання іншого житлового приміщення. Однак останні повторно вселилися в будинок, продовжують в ньому мешкати, чим чинять домашнє насильство (як фізичне так і психологічне), між ними виникають конфлікти, наслідком яких протягом 2019 - 2020 року є багаторазові виклики поліції. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення суду відкриті кримінальні справи, досудове розслідування по яким триває, та факт спричинення ОСОБА_4 домашнього насильства ОСОБА_4 встановлено постановою суду. Разом з тим, колегія суддів вважає недоведеним обставини вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 відносно заявниці. У цій справі існував спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо користування та розпорядження житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 , а також між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 щодо права власності на вказаний будинок та на земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, який виник між сторонами у 2016 році, коли саме ОСОБА_1 , а до цього її мати ОСОБА_7 у неправомірний спосіб намагалися виселити ОСОБА_6 із її законного житла, та який був вирішений на підставі постанови Донецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року у справі № 263/16124/17 та рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2021 року у справі № 263/7266/20 (а.с.19 - 26, 84, 85). ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , а також бабцею заявниці та ОСОБА_4 , що не заперечували сторони. Як пояснив в апеляційному суді представник заінтересованих осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є жінкою літнього віку, має вади руху, пересувається на милицях, що також підтверджується матеріалами справи (а.с.51, 57), та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 опікуються відповідно за матір`ю та бабцею, яка проживає в будинку по АДРЕСА_1 , приходять до вказаного будинку, але проживають в будинку НОМЕР_1 , розташованому поруч з будинком, що належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . В сей час виникає спір між останніми щодо поділу належного їм на праві власності будинку в натурі, на що не погоджується ОСОБА_1 . Відповідно до актів державного виконавця від 27 березня 2019 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 виселилися з будинку АДРЕСА_1 , особливих речей в будинку не має (а.с.58, 59). Доказів того, що особи, відносно яких заявниця просить суд видати обмежувальний припис, проживають в належному їй та ОСОБА_6 будинку, матеріали справи не містять. На підтвердження своїх вимог щодо встановлення обмежувального припису відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заявниці надає лист Центрального відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області від 05 травня 2020 року № К - 28/аз/101/01-2020, відповідно до якого за даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» протягом березня 2019 - 29 квітня 2020 років надходили 16 звернень від ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які внесені до інформаційної підсистеми «Єдиний Облік» (а.с.35 - 38). За клопотанням представника заявниці - ОСОБА_2 з Головного Управління Національної поліції в Донецької області витребувані відомості щодо звернень ОСОБА_1 до поліції у 2020 році. Відповідно до відповіді від 05 квітня 2021 року № 408/21/01-2021 за період з 04 травня 2020 року по 08 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшло 5 звернень (а.с.160, 161). Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , оскільки остання не надала суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_3 психологічного, а тим паче фізичного, насильства відносно неї, а також ризиків настання насильства у майбутньому. Сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки остання допомагає своїй матері ОСОБА_6 у вирішенні питань щодо права власності на будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку і поділу їх в натурі, та не підтверджує факт вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19) та від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20). На підтвердження вимог заяви про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 також надала копії витягу з Єдиного державного реєстру кримінальних проваджень, відповідно до яких 02 серпня 2019 року внесено відомості за ухвалою Жовневого районного суду міста Маріуполя Донецької області № 263/10495/19 від 25 липня 2019 року про те, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не виконують рішення суду (частина 1 статті 382 КК України) (а.с.32). Згідно листів Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області від 22 вересня 2019 року та від 05 травня 2020 року, заява ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які не виконують рішення суду була зареєстрована у ЄРДР за №12019050770001976 від 02.08.2019 року за ч.1 ст.382 КК України, досудове розслідування триває; кримінальне провадження за № 12019050770002479 від 27 вересня 2019 року за попередньою кваліфікацією ст. 356 (самоправство) КК України досудове розлідування триває (а.с.31, 34). Проте ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про підозру у вчиненні вказаних правопорушень не повідомлялося, до адміністративної чи кримінальної відповідальності у будь-якому вигляді за вказаними фактами не притягувалися, будь-яких доказів на підтвердження вчинення ними психологічного насильства з цього приводу не надано. З матеріалів справи, а саме з листа Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області від 26 жовтня 2017 року, також вбачається, що ОСОБА_3 повідомлено, про результат її звернення стосовно того, що ОСОБА_7 за місцем мешкання скандалить та погрожує родичам було зареєстровано до журналу єдиного обліку, в ході перевірки встановлені факти знайшли своє підтвердження. Після вивчення вказаних матеріалів слідчим ознак кримінального правопорушення не виявлено. Виходячи з аналізу зазначених норм закону, а також встановивши, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, не вказують безумовно на вчинення ОСОБА_3 фізичного чи психологічного насильства стосовно ОСОБА_1 у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення фізичного чи психологічного насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення заяви про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 . А відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній частині про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 . Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 червня 2019 року встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 ) (а.с.33). З наведених вище відповідей Центрального відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області від 05 травня 2020 року та від 05 квітня 2021 року (а.с.160, 161) вбачається, що в квітні та в листопаді 2020 року ОСОБА_4 без дозволу співласника будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 заїжджає на земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок та залишає на ній належний йому автомобіль, у зв`язку з чим між ними виникають сварки. Зазначені обставини були підтверджені представником ОСОБА_4 під час розгляду справи апеляційним судом. Оцінюючи цю ситуацію загалом, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_4 та вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції знайшло своє підтвердження вчинення ОСОБА_4 психологічного насильства відносно ОСОБА_1 . Надаючи оцінку вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, та з метою попередження вчинення ОСОБА_4 дій, пов`язаним з домашнім насильством, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності видачи відносно нього обмежувального припису, який направлений на запобігання та протидію домашньому насильству, та спрямовані на захист прав та інтересів ОСОБА_1 , яка постраждала від психологічного насильства. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована частково та підлягає частковому задоволенню, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_3 з ухваленням у відповідній частині нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 . В решті рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 лютого 2021 року в частині видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_3 скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 відмовити. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 09 квітня 2021 року. Судді: Т.Б.Ткаченко М.Ю.Лопатіна Є.Є.Мальцева