Ухвала КЦС ВС № 758/6323/17

Ухвала Іменем України 09 квітня 2021 року м. Київ справа № 758/6323/17 провадження № 61-2112ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у вказаній вище справі. Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 454 грн та попереджено про наслідки її невиконання. На адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали. Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо: є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Тобто, в процесуальному законодавстві закріплено обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за наявності постанови про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 10 липня 2017 року ОСОБА_1 вперше звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року про відкриття провадження у справі. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року залишено без змін. 06 листопада 2017 року відповідач вдруге звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу про відкриття провадження у справі. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у відкритті апеляційного провадження було відмовлено. 27 листопада 2017 року відповідач втретє звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу про відкриття провадження у справі. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 4 грудня 2017 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено. Постановою Верховного Суду від 24 травня 2018 року касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвали Апеляційного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року та від 04 грудня 2017 року залишено без змін. ОСОБА_1 06 квітня 2018 року вчетверте направив до суду першої інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на зазначену вище ухвалу суду першої інстанції відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 червня 2018 року відмовлено. Однак, відповідач вп`яте оскаржив ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року, надіславши апеляційну скаргу 29 січня 2019 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 вкотре відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі. Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року залишено без змін. Незважаючи на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, 02 липня 2019 року ОСОБА_1 вшосте звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було відмовлено та вжито заходів процесуального примусу шляхом стягнення штрафу. Апеляційний суд, застосувавши правильно положення статті 358 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник неодноразово звертався до суду з апеляційними скаргами на оскаржувану ним ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, за наслідками розгляду яких його апеляційну скаргу розглянуто по суті та залишено без задоволення, а щодо повторно поданих апеляційних скарг - йому відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Отже, відсутні правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на одне й те ж судове рішення. Чинним законодавством не передбачено повторне оскарження судового рішення за апеляційною скаргою цієї самої особи, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження та судове рішення про залишення апеляційної скарги цієї особи без задоволення. Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про обмеження права на судовий захист, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі переглянута апеляційним судом по суті і залишена без задоволення, а неодноразове повторне оскарження цього ж судового рішення може тлумачитись як зловживання своїм цивільно-процесуальним правом на оскарження, та, відповідно, порушення прав позивача на розгляд справи судом у розумні строки Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький