Ухвала КЦС ВС № 316/2410/19

УХВАЛА 05 квітня 2021 року м. Київ справа № 316/2410/19 провадження № 61-4583ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу із ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між сторонами був зареєстрований шлюб, від якого вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що спочатку спільне життя з відповідачем складалось непогано, вони кохали один одного, разом вели домашній побут. Але з часом їхні стосунки погіршилися, оскільки вони мають різні погляди на важливі питання та обов`язки подружжя в сім`ї. Посилаючись на існування вказаних обставин, ОСОБА_2 просить розірвати шлюб, оскільки шлюбних стосунків між ними фактично не існує. Після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_2 » просить їй залишити. Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 листопада 2020 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 червня 2017 року Енергодарським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №

159. ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишено прізвище « ОСОБА_2 ». Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 листопада 2020 року залишено без змін. У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Пунктом 4 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Предметом позову у цій справі є розірвання шлюбу, тому ця справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних. Посилання заявника на порушення судами норм процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах закону, і з якою погоджується й суд касаційної інстанції. Відтак, доводи касаційної скарги по суті висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції у виключних випадках не змінює характер та предмет позову у цій справі. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України. Справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовити. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук