Ухвала КЦС ВС № 214/6152/21

Ухвала 04 квітня 2023 року м. Київ справа № 214/6152/21 провадження № 61-4253ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: 28 липня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, відповідно до якої просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який 17 червня 2017 року зареєстрований Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що 17 червня 2017 року складено відповідний актовий запис №251. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 червня 2017 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу з відповідачем дітей не мають. Спільне життя з відповідачем не склалося. Перебуваючи у шлюбі сторони з`ясували, що мають різні характери та погляди на життя, не розуміють один одного, як подружжя, майже завжди не могли дійти згоди в питаннях які визначають та характеризують сім`ю. Шлюбні відносини остаточно припинені з січня 2021 року, спільне господарство не ведуть. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору у розмірі 1362,00 грн. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року повернуто заявнику. Ухвала мотивована тим, що недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою суду від 07 листопада 2022 року усунуті не були, тому згідно із статтею 185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню. ОСОБА_1 у березні 2023 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про розірвання шлюбу. Предметом спору у цій справі є вимоги про розірвання шлюбу,а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. Касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко