Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3138/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 р.Справа № 440/3138/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 18.08.20 року по справі № 440/3138/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення №3 від 03 жовтня 2019 року Глобинського відділу з питань перерахунків пенсії №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову ОСОБА_1 у переході з одного виду пенсії на інший; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 24 вересня 2019 року на підставі заяви від 24 вересня 2019 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, в обов`язковому порядку з проведенням обчислення державної (основної) пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за її бажанням на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), а саме: 50 % пенсії померлого годувальника, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положень ч.ч. 2, 3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019, зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням "дійсної строкової", яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25 квітня 2019 року, тобто виключено з редакції частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням бажання позивача щодо обчислення державної (основної) пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення частини третьої статті 59 Закону Україна "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на норми чинного законодавства, які регулюють підстави та порядок призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, та зазначає, що позивач виявив бажання про переведення на пенсію на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постражда" внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, про що надана відповідна заява та всі документи, необхідні для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте відповідач своїм рішенням №3 від 03.10.2019 року фактично без всяких законних підстав, обмежив право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника. Вказує, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було надано право Кабінету Міністрів України визначати розміри пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стверджує, що розмір пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника має складати не менше 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника. Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 року у справі №425/1867/16-а, від 19.04.2018 у справі №601/198/16. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника у судовому засіданні, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 16). 19.06.1970 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_1 (а.с. 6). ОСОБА_2 отримував пенсію на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особа що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, список 1 ліквідаторів ЧАЕС, що підтверджується копією розпорядження Глобинського УПФУ про перерахунок пенсії. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 (а.с. 11). Експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної комісії на засіданні №9330 від 27.03.2003 року встановлено, що захворювання, що спричинило смерть, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 24.09.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просила перерахувати пенсію згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі втрати годувальника (а.с. 45). Рішенням Глобинського відділу з питань перерахунку пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.10.2019 року №3 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії у разі втрати годувальника за померлого чоловіка, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не мав статусу військовослужбовця (військовозобов`язаного, призваного на військові збори) (а.с. 43). Не погодившись із спірним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що померлий годувальник ОСОБА_2 не отримував пенсію на підставі частини другої, третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому ОСОБА_1 не має права на отримання пенсії у розмірі 50% пенсії померлого годувальника, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, на підставі частини другої, третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 ст.10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до ч. 1, 2 ст.36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Згідно з п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Частиною 1 ст.38 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Таким чином, за приписами Закону №1058-IV члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку в втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті. Відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. При цьому, словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 року. Тобто положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 року. Вказані зміни, що були внесенні до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стосуються розміру пенсії саме військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. При цьому, пенсія позивача по втраті годувальника має похідний характер від пенсії самого годувальника. За обставинами справи, ОСОБА_2 отримував пенсію на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особа що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, список 1 ліквідаторів ЧАЕС, що підтверджується копією розпорядження Глобинського УПФУ про перерахунок пенсії. Водночас, ОСОБА_2 права на перерахунок пенсії на підставі частини другої, третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не мав, оскільки не отримував пенсію на підставі зазначеної статті. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до вищезазначених змін у законодавстві, а для обчислення пенсії по інвалідності з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, необхідною умовою є бажання особи, якій належить право на обчислення пенсії по інвалідності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2019 року у справі №385/1319/15-а, від 17.10.2019 у справі 180/110/17. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не має права на отримання пенсії у розмірі 50% пенсії померлого годувальника, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, на підставі частини другої, третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За цим, рішення Глобинського відділу з питань перерахунків пенсії №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.10.2019 року №3 про відмову ОСОБА_1 у переході з одного виду пенсії на інший є законним та не підлягає скасуванню. Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 року у справі №425/1867/16-а, від 19.04.2018 у справі №601/198/16, то колегія суддів зазначає, що вказані рішення не підлягають застосуванню по даній справі, оскільки правовідносини у цій справі не є аналогічними тим, що були предметом дослідження Верховним Судом. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно із приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Крім того, доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені позивачем в суді першої інстанції, та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 по справі № 440/3138/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош І.С. Чалий Повний текст постанови складено 12.04.2021 року