Постанова 4851 № 520/5620/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 р.Справа № 520/5620/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 21.01.21 року по справі № 520/5620/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд: задовольнити заяву та постановити рішення про зміну чи встановлення способу порядку виконання рішення від 02.07.2019 року у справі №520/5620/19 щодо зобов`язання ПФУ в Харківській області провести з 25.04.2019 року перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19), в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заборгованості пенсії в розмірі 10882,04грн. за період з 25.04.2019 року по 30.06.2019 року. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року та прийняти постанову, якою задовольнити заяву позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, безпідставними, необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судове рішення є не виконаним, а відповідач, у відповідь на неодноразові звернення щодо стану виконання рішення, розміру нарахованої заборгованості, стану виконання рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, внесення до Реєстру та черговості, надає формальні відписки з посиланням на здійснення доплати згідно бюджетних призначень. Стверджує, що відсутність бюджетного фінансування для розпорядника бюджетних коштів є, в розумінні ст.378 КАС України, тими обставинами, що унеможливлюють виконання рішення суду, оскільки згідно з Бюджетним кодексом України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі можна проводити лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Зауважує, що заява позивача є належно обґрунтованою щодо зміни способу виконання рішення в частині стягнення нарахованих сум заборгованості пенсійної виплати для учасника та інваліда по ЧАЕС, що втратив здоров`я не з власної вини, а виконуючи обов`язок перед державою, яка гарантує як виплату компенсації, так і визначає механізм виконання за передбаченими бюджетними програмами. Вважає, що посилання суду на те, що порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення, є безпідставними та забезпечують захист порушеного права заявника. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати Рішення від 15 травня 2019 року № 26 Ізюмського об`єднаного управління ПФУ Харківської області «Про відмову в перерахунку пенсії згідно Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1- рп(11)2019»; зобов`язати Ізюмське об`єднане управління ПФУ Харківської області провести з 25.04.2019 року перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 173/19). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано Рішення від 15 травня 2019 року № 26 Ізюмського об`єднаного управління ПФУ Харківської області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-рп(11)2019. Зобов`язано Ізюмське об`єднане управління ПФУ Харківської області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 року перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1 737/19). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року замінено сторону виконавчого провадження по справі №520/5620/19 Ізюмське об`єднане управління Пенсійного ПФУ Харківської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківської області (61022, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344). Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року набрало законної сили 02.08.2019 року та Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи. Як встановлено матеріалами справи, ГУ ПФУ в Харківській області листом від 15.11.2019 року №3932/04.9-20 підтверджує нарахування пенсії, а також повідомляє, що виплату заборгованості за період з 25.04.2019 року по 30.06.2019 року буде проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649. На подану позивачем скаргу від 14.11.2020 року, листом від 14.12.2020 року №10153-152910/02.8-2000/20 ГУ ПФУ повідомило, що на виконання рішення суду було проведено відповідний перерахунок пенсії та доплата за період з 25.04.2019 року по 30.06.2019 року у розмірі 10882,04 грн. здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Зазначені вище обставини, на думку заявника, роблять неможливим виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5602/19, на підставі якого видано виконавчий лист від 19.09.2020 року, у визначений рішенням суду спосіб та у зв`язку із тим, що рішення суду по теперішній час у повному обсязі не виконано, тому заявник звернувся із зазначеною заявою до суду про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені заявником обставини не є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у встановлений судом спосіб. Наявність інших обставин заявником також не зазначено. При цьому, під час розгляду заяви такі обставини не встановлені й судом. Доводів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення у встановлений судом спосіб та доказів на їх підтвердження, позивачем не надано. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно зі ст.129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Крім того, обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України також передбачена нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення або зміна способу або порядку виконання судового рішення може мати місце виключно за умови існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Так, підставою для зміни способу або порядку виконання судового рішення є обґрунтовані обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом. Обґрунтованими є виключні обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами. При цьому, під зміною способу чи порядку виконання судового рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом. В обґрунтування заяви, поданої в порядку ст.378 КАС України, ОСОБА_1 , з посиланням на листи відповідача, вказує на те, що є наявними обставини, що ускладнюють та унеможливлюють виконання рішення суду та є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення щодо зобов`язання управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заборгованості в розмірі 10882,04 грн. за період з 25.04.2019 року по 30.06.2019 року. Крім того, заявник посилається на те, що пенсійний орган не виконує рішення суду в частині виплати позивачу нарахованої пенсії з огляду на приписи постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року. Колегія суддів зазначає, що вимога про стягнення коштів і вимога про зобов`язання вчинити певну дію (нарахувати та виплатити пенсію, тобто спонукання до вчинення владного управлінського волевиявлення) є різними способами захисту. У даній справі вимога про стягнення коштів не заявлялась, така вимога судом не розглядалась і не вирішувалась судом при ухваленні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року. Заміна способу захисту права особи у формі зобов`язання вчинити певні дії на спосіб захисту права особи у формі стягнення коштів означає зміну предмету позову, що є неможливим після завершення розгляду справи по суті. При задоволенні заяви позивача фактично буде змінено спосіб захисту порушеного права, а отже і зміст рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, що є порушенням норм процесуального права. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» не має наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання. Колегія суддів вважає, що встановлення способу виконання рішення суду з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №649 від 22.08.2018 року має наслідком надання оцінки можливості застосування при виконанні судового рішення норм матеріального права, що з огляду на положення ст.378 КАС України є неприпустимим. Питання щодо застосування тих чи інших норм матеріального права до спірних правовідносин підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень. При цьому, правомірність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду підлягає оцінці саме в порядку ст.383 КАС України, відповідно до якої особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду у даній справі, яким визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019, частково виконано відповідачем, зокрема щодо проведення її нарахування. В іншій частині, зокрема щодо виплати нарахованих позивачу коштів, відповідачем рішення суду не виконано через відсутність відповідних бюджетних надходжень і відповідач не відмовляється від його виконання, а зазначає про відсутність відповідних асигнувань і черговість проведення виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак, такі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого ст.378 КАС України. З огляду на вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у цій справі. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення питання, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 по справі № 520/5620/19 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 12.04.2021 року