Постанова 4851 № 520/11699/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 р.Справа № 520/11699/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 30.11.20 року по справі № 520/11699/2020 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, в якій просить суд: визнати протиправною відмову, оформлену листом Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району міста Харків №Б-59-20/05-20 від 10.08.2020 року; зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району міста Харків (ідентифікаційний код - 03196647; місцезнаходження: 61052, м.Харків, вул. Благовіщенська, буд. 34) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх правового захисту», виходячи з п`яти мінімальних пенсій за віком та з урахуванням різниці, яка була фактично виплачена у цей період. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано відмову, оформлену листом Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району міста Харків №Б-59-20/05-20 від 10.08.2020 року. Зобов`язано Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району міста Харків (вул. Благовіщенська, буд. 34, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ03196647) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх правового захисту», виходячи з п`яти мінімальних пенсій за віком та з урахуванням різниці, яка була фактично виплачена у цей період. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року та прийняти нову постанову, якою відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Дана постанова рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № № 3-р/2020, на яке посилається суд першої інстанції, не визнавалася такою, що не відповідає Конституції України, залишається діючою. Вказує, що суд першої інстанції ніяким чином не обґрунтував застосування Управлінням Постанови №112, що є порушенням норм процесуального права, а саме приписів ч.2 ст.2 КАС України. Стверджує, що відповідач не є розпорядником коштів державного бюджету стосовно зазначеної виплати, а згідно наказу Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації від 10.03.2020 року №11 «Про забезпечення виплати у 2020 році разової грошової допомоги відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» лише формує списки - розпорядження за допомогою програмного комплексу АСОПД-СОЦ, розробником якого є державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», та направляє їх до Обласного центру, який забезпечує нарахування та виплату разової грошової допомоги в установлені терміни. Функцію виплати різного виду соціальних допомог покладено на Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, але позивач не визначив Обласний центр як співвідповідача, а суд першої інстанції, приймаючи рішення, не звернув на це уваги, зобов`язавши Управління виконати невластиві йому функції. Зауважує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки раніше прийнятим рішенням Конституційного Суду України, на які вказувало Управління, а саме: від 26.12.2011 року №20-рп/2011 та від 25.01.2012 року №3-рп/2012. Посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.11.2019 року у справі №826/1647/16, за яким обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Вважає, що позивач не надав до суду доказів того, що саме діями відповідача були порушені його інтереси. Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII, отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учасник бойових дій. У квітні 2020 року позивач отримав щорічну грошову допомогу в сумі 1390,00 грн. Не погодившись із розміром виплати, ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача з проханням нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до положення ст.12 Закону №3551-ХІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року. Відповідач повідомив позивача, що Управління здійснює виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на підставі списків, які надають уповноважені органи, в яких зазначені відповідні суми нарахувань. Крім того у листі зазначено, що на підставі списку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у квітні 2020 року вищезазначена допомога була перерахована у сумі 1390,00 грн. Не погодившись із правомірністю визначення відповідачем належного до виплати розміру соціальної виплати, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 27.02.2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року №367-XlV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій як п`ять мінімальних пенсій за віком. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, спірним питанням у даній справі є розмір грошової допомоги до 5 травня, яку позивач повинен був отримати у 2020 році. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 3 ст.116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту Закон №3551-XII). 01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту Закон №367-ХІV), яким статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком». Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі по тексту - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними. Протягом 2012-2014 років на підставі Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. Відповідно до пп.5 п.63 розд. І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Проте, Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові №112 встановив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1390 грн (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 12 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова Кабінету Міністрів України №112. Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу. Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 року, прийнятої у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), яка, враховуючи ч.5 ст.242 КАС України, повинна враховуватися судом апеляційної інстанції. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону №367-ХІV. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав у 2020 року разову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними вимоги позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування відмови, оформленої листом Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району міста Харків №Б-59-20/05-20 від 10.08.2020 року, та зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району міста Харків нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік відповідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх правового захисту», виходячи з п`яти мінімальних пенсій за віком та з урахуванням різниці, яка була фактично виплачена у цей період. Доводи апеляційної скарги про те, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати розміри, зокрема, разової грошової допомоги до 5 травня, Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради не має правових підстав для виплати грошової допомоги в розмірах, які не визначені Постановою Кабінету Міністрів України №112, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна була виплачуватись позивачу у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Щодо посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що функцію виплати різного виду соціальних допомог покладено на Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, але позивач не визначив Обласний центр як співвідповідача, а суд першої інстанції не надав цьому належної правової оцінки, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки в спірних правовідносинах Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради є органом, який уособлює державу щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій. Отже, Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради є належним відповідачем по справі і відсутня необхідність у залученні в якості співвідповідача Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції не врахував рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 та від 25.01.2012 року №3-рп/2012, то колегія суддів відхиляє посилання скаржника на вказані рішення Конституційного Суду України, оскільки в межах даної справи правове значення має наведене вже вище рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020. Також, щодо посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних призначень для виплати грошової допомоги у розмірах, що передбачено Законом №3551-ХІІ, а також посилання на те, що рішення суду першої інстанції, яким відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити вказану допомогу не може бути виконано відповідачем, оскільки відсутній механізм нарахування, то колегія вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетних призначень у державних органів для виконання своїх зобов`язань щодо виплати соціальних допомог громадянам, або відсутність певного механізму для нарахування та виплати таких допомог не може виправдовувати ці органи у невиконанні ними таких зобов`язань. Щодо посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.11.2019 року у справі №826/1647/16, за яким обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями, то колегія суддів зауважує, що посилання на вказані рішення суду касаційної інстанції не впливають на вирішення даної справи з урахуванням викладених вище висновків суду. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі № 520/11699/2020 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 31.05.2021 року