Постанова 4850 № 360/3150/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року справа №360/3150/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д. секретар Сізонов Є.С., за участі представника позивача Осики М.І., представника відповідача Некрилової О.А., розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеконференції, апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі № 360/3150/20 (головуючий І інстанції Шембелян В.С., повний текст складений 01.02.2021 року у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом адвоката Осики Максима Ігоровича, що діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, - УСТАНОВИВ: Адвокат Осика М.І., що дії в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛГ 4666/1434/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 19.02.2020 року, складену посадовими особами ГУ Держпраці у Луганській області. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Луганській області про накладення штрафу № ЛГ4666/1434/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 19.02.2020 року 141690,00 грн. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування доводів посилався на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що акт інспекційного відвідування та постанова про накладення штрафу не можуть бути прийняті однією датою. Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8). Наказом від 11.02.2020 №185 «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » на підставі підпункту 8 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1132), керуючись статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року, статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України № 1986-1V від 08 вересня 2004 року та статтею 259 Кодексу законів про працю України, за дорученням Прем`єр-міністра України О. Гончарука від 22 січня 2020 року №2313/0/1-20 наказано провести інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проведення діяльності: АДРЕСА_2 ) начальнику відділу державного нагляду додержання законодавства соціального страхування управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Кравець Ганні Вікторівні. Інспекційне відвідування здійснити у строк з 12 лютого 2020 року по 19 лютого 2020 року (а.с. 48). 11.02.2020 за №01-17/223 відповідачем винесено направлення на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з 12.02.2020 по 19.02.2020 (а.с. 13). 12.02.2020 відповідачем винесено вимогу №ЛГ4666/1434/НД про надання/поновлення документів, з якої вбачається, що позивача зобов`язано у строк до 14 год.00 хв. 14.02.2020 надати відповідачу певні документи (а.с. 51-52). 19.02.2020 відповідачем складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) позивача, яка використовує найману працю №ЛГ4666/1434/НД/АВ (а.с.18-21). Відповідно до Акту виявлені порушення частини першої статті 21 КЗпП та частини першої, третьої статті 24 КЗпП, а саме: під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 виявлені порушення законодавства про працю в частині фактичного допуску 3 працівників до роботи без оформлення трудового договору, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 19зв.) В матеріалах справи містяться пояснення ФОП ОСОБА_1 , відповідно до яких, вона не змогла пояснити підстави трудових відносин з працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та надати документи, підтверджуючі оформлення цих трудових відносин (а.с. 56). В матеріалах справи також наявні пояснення продавця ОСОБА_5 , яка оформлена із записом в трудовій книжці; пояснення ОСОБА_6 , яка згідно пояснень, працює помічником продавця, оформлена за домовленістю за готівковий розрахунок; пояснення ОСОБА_7 , яка згідно пояснень працює продавцем магазина «Ветеран» тимчасово, оформлена за тимчасовою угодою, виплата заробітної плати проводиться готівкою; пояснення ОСОБА_4 , яка згідно пояснень працює продавцем, наказу про оформлення на роботі не було, без виплати заробітної плати.(а.с. 57-64). 19.02.2020 відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛГ4666/1434/НД/АВ/П, яким встановлено позивачу строк на усунення порушень до 19.03.2020 (а.с.22-23). Цього ж дня, 19.02.2020 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛГ4666/1434/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 141690,00 грн (а.с.24). При винесенні постанови відповідач керувався статтею 259, абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України; статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509. В той же день, 19.02.2020, повідомлення разом з приписом про усунення виявлених порушень ЛГ № 4666/1434/НД/АВ/П від 19.02.2020, оскаржуваною постановою, актом про проведення інспекційного відвідування та відеозаписом до нього, були направлені на адресу позивача, отримані 06.03.2020 (а.с. 55). Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V (далі - Закон № 877-V). Абзацом третім статті 1 Закону № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. За змістом частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Відповідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону (частина шоста статті 2 Закону № 877-V). Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, встановлює, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Приписами частини 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно частини першої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Частиною другою статті 265 КЗпП України регламентовано, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац сьомий); вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац восьмий). Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», чинному на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого від 21 серпня 2019 року № 823 (далі Порядок № 823), чинним на час проведення перевірки, встановлено, що цей Порядок визначає основні завдання та процедуру здійснення Держпраці та її територіальними органами державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Згідно з пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: […] перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові. Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). […] Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Відповідно до пункту 3 Порядку № 823 (в редакції чинній на момент інспекційного відвідування) контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням. Згідно з вимогами пункту 8 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акту інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). Пункт 10 Порядку № 823 встановлює, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, в тому числі: - під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; - наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; - фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки. Зазначені вимоги Порядку № 823 відповідають положенням Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року, статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України № 1986-1V від 08 вересня 2004 року. Отже, суд вірно зазначив, що інспектор праці за наявності службового посвідчення має право здійснювати вказані контрольні повноваження під час проведення інспекційного відвідування. Висновки суду в цій частині позивачем не оскаржуються. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, оскаржуваним рішенням до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, яка передбачає відповідальність (у вигляді штрафу) юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. На виконання приписів частини четвертої статті 265 КЗпП України та частини дев`ятої статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановою № 509 від 17 липня 2013 року затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509). Відповідно до пункту 1 Порядку №509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення". Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 (в чинній на час прийняття оскарженої постанови редакції) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Згідно пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі -справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Згідно абзацу першого-другого пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Згідно абзацу третього пункту 4 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. Суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята передчасно, поза межами строку розгляду справи про накладення штрафу (45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів пункт 3 Порядку 509), який мав розпочатися лише з 20.02.2019, оскільки, як встановлено судом, 19.02.2020 інспектором Кравець Г.В. тільки складено та підписано Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) позивача, яка використовує найману працю №ЛГ4666/1434/НД/АВ. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Матеріали справи свідчать, що повідомленням № 01-15/549 від 19.02.2020 «Щодо отримання справи для вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу», позивачка проінформована про те, що відповідно до Порядку № 509, т.в.о. начальника, заступник начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Рисухін Д.Л. 19.02.2020 року отримав на розгляд справу для вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, а саме: акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20 лютого 2020 року № ЛГ4666/1434/НД/АВ фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (а.с. 53). Повідомлення було направлено позивачу разом із актом інспекційного відвідування, приписом про усунення порушень та постановою про накладення штрафу 19.02.2020, отримані ФОП ОСОБА_1 06.03.2020 (а.с. 54-55). Суд першої вірно зазначив, що оскаржувана постанова прийнята передчасно, поза межами строку розгляду справи про накладення штрафу, який мав розпочатися лише з 20.02.2019, оскільки, як встановлено судом, 19.02.2020 інспектором Кравець Г.В. тільки складено та підписано Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) позивача, яка використовує найману працю №ЛГ4666/1434/НД/АВ, що є порушенням п. 3 Порядку №

509. Крім того, в матеріалах справи наявний акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю за № ЛГ4666/1434/НД/АВ від 19 лютого 2020 року, в той час як в повідомленні № 01-15/549 від 19.02.2020 «Щодо отримання справи для вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу» йдеться, що на розгляд справи для вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу отримано акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20 лютого 2020 року (а.с. 18-21, 53). Отже, незрозуміло, не підставі якого документу вирішено питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. Доводи відповідача, що заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом другим ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосовуються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень, тому заходи застосовуються одночасно із складанням акту від 19.02.2020 та постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 19.02.2020 року не приймаються судом до уваги, оскільки механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013. Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що прийняття оскарженої постанови про накладення штрафу 19.02.2020 є порушенням вимог пункту 3 Порядку №

509. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі № 360/3150/20 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 12 квітня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді: А.В. Гайдар І.Д. Компанієць