Постанова 4818 № 616/97/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «05» квітня 2021 року м. Харків справа № 616/97/20-ц провадження № 22ц/818/1707/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представниця позивача ОСОБА_2 , відповідач Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство», представниця відповідача Ігнатенко З.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» в частині оскарження рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року в складі судді Рикова М.І. в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» про скасування дисциплінарного стягнення, наказу про звільнення, поновлення на роботі і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява мотивована тим, що з липня 2018 року він працював у відповідача та наказом від 04 грудня 2018 року № 168-к його переведено на посаду виконуючого обов`язки лісничого Великобурлуцького лісництва з 05 грудня 2018 року. Зазначив, що у серпні-вересні 2019 року відбулася зміна керівництва, яке почало чинити тиск на працівників лісництва, вдаватися до цькування і брехливих наклепів. У зв`язку з цим його стан здоров`я погіршився і він був вимушений пройти тривале лікування, починаючи з 30 вересня 2019 року по 09 жовтня 2019 року та з 25 жовтня 2019 року по 04 січня 2020 року. Таким чином, він з поважних причин, а саме через погіршення стану здоров`я та перебування на лікарняному протягом більше ніж три місяця був відсутній на роботі. Вказав, що у його відсутність на окремих ділянках лісу почали проводитися раптові перевірки, за наслідками яких складені акти ревізій обходів та майстерських дільниць, про один з яких він випадково дізнався лише у середині січня 2020 року, тобто вже після його виходу на роботу. Згідно з актом перевірки виявлено 17 випадків самовільних порубів загальною масою 2021 м3. Кількість незаконно зрубаних дерев - 2593, сума збитків - 18,6 млн грн. Проте, з цим актом його ніхто у встановлений законом спосіб не ознайомлював. Також, у вересні 2019 року у Великобурлуцькому лісництві Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» проводилася перевірка з боку представника правоохоронних органів та порушень лісового законодавства виявлено не було. Вказав, що за наслідками неправомірно проведених раптових ревізій під час його перебування на лікарняному йому винесено догану, оформлену наказом № 249 від 02 грудня 2020 року. З даним наказом його не було ознайомлено, а дізнався про нього випадково лише через місяць, коли вийшов на роботу після тривалого лікування. 10 січня 2020 року він звернувся до Великобурлуцького ВП ГУНП в Харківській області, а 14 січня 2020 року - до прокуратури Харківської області із заявами про проведення відповідних перевірок. З подібними заявами до правоохоронних органів звернулися й інші працівники. Посилався на те, що керівництвом відповідача було ініційовано процедуру його звільнення з роботи та 11 січня 2020 року проведено засідання первинної профспілкової організації Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» за його участю. Під час засідання керівництвом доведено до відома членів профспілкової організації, що за наслідками раптових ревізій ними виявлено випадки самовільних порубів. При цьому сума збитків склала 20,1 млн грн, хоча в акті вказано суму 18,6 млн грн. Винуватим у цьому, на думку керівництва є саме він, тому на розгляд членів профспілкової організації було поставлено питання «чи довіряєте ви своєму керівникові, ОСОБА_1 .?», а не «чи надаєте ви згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з недовірою до нього?». Ця обставина має важливе значення, адже фактично присутні на засіданні не мали чіткого розуміння, за шо вони голосують і які це може мати правові наслідки як для нього, так і для трудового колективу підприємства в цілому. Тому, результати такого голосування не мають юридичного значення. 20 січня 2020 року відповідачем прийнято наказ № 5-К про його звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я до нього. Однак, на момент прийняття наказу про звільнення він перебував на лікарняному з 17 січня 2020 року по 22 січня 2020 року. При цьому, трудова книжка так і не була йому повернута. Зазначив, що наказ № 249 від 02 грудня 2019 року, яким до нього було застосовано дисциплінарне стягнення був підписаний тимчасово виконуючим обов`язки. директора ОСОБА_3 , однак, ця особа не є уповноваженою на прийняття та звільнення з роботи, а отже, не мала права підписувати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності. В акті раптової перевірки від 02 грудня 2019 року зазначено, що розробка лісу в кварталах № 8 та № 117 проводилася фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на підставі лісорубного квитка № 000053 від 01 липня 2019 року і договору № 186 від 26 червня 2019 року. Влітку керівництво відповідача приймало роботи, виконані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 і не мало жодних заперечень чи претензій до виконаних робіт. Однак, вже в листопаді 2019 року ті ж особи, які приймали виконані роботи, виявили низку порушень на ділянках, де виконувалися прийняті ж ними без жодних заперечень роботи. Вважав, що звинувачення його у неналежному виконанні ним посадових обов`язків є безпідставними і не доводять його винуватості у незаконній порубці лісу або наявність в його діях правопорушення. З огляду на те, що на момент здійснення раптових ревізій він вже понад місяць перебував на лікарняному, під час проведення ревізій ані він, ані його помічники чи майстри лісу присутніми не були. Акт раптової ревізії від 02 грудня 2019 року складений з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, а вина і протиправність у його діях є недоведеною відповідачем і надуманою. Отже, в його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку як єдиної необхідної підстави для дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Зазначив, що однією з необхідних підстав для розірвання трудового договору згідно з пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України є безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей. Якщо працівник не здійснює безпосереднього обслуговування таких цінностей, його звільнення за вказаною статтею є незаконним. Посилався на те, що згідно з Посадовою інструкцією від 07 серпня 2018 року на нього не покладалися обов`язки з безпосереднього обслуговування товарних цінностей, а саме дерев. При цьому, на лісничого не покладено обов`язки з безпосереднього обслуговування лісових ресурсів, а лише із забезпечення додержання правильності рубання і заготовлення лісу. Обов`язки з безпосереднього обслуговування лісових ресурсів покладено на майстрів лісу, які є матеріально відповідальними особами. Вказав, що йому не ввірялися і не могли бути ввірені під звіт товарні і грошові цінності, у втраті яких він звинувачується, оскільки ліс на корню не може бути ввірений під звіт, тому що він не є лісопродукцією. Ліс стає лісопродукцією, а отже і товарною цінністю, лише після його порубки і саме тоді виникає товарна цінність деревина, яка може бути ввірена під звіт. Крім того, лісничий не відноситься до категорії посад, з якими може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Вважав, що його звільнення є неправомірним, оскільки законом забороняється звільняти особу, яка є викривачем корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, оскільки, звертаючись до правоохоронних органів з заявами щодо незаконного порубу лісу, ним зазначено, що керівництвом підприємства проведені раптові ревізії лісових обходів, йому винесено догану, після чого всім його підлеглим категорично заборонено спілкуватися з ним, що на його думку такі дії керівництва свідчать про намагання приховати розкрадання лісових ресурсів. Просив скасувати наказ № 249 від 02 грудня 2019 року в частині оголошення ОСОБА_1 догани; скасувати наказ № 5-К від 20 січня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки лісничого Великобурлуцького лісництва Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство»; стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2020 року до дати ухвалення рішення по справі. Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу № 249 заступника директора Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» Вербицького С.Ф. від 02 грудня 2019 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани лісничому ОСОБА_1 ; визнано незаконним та скасовано наказ № 5-К тимчасово виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» Вербицького С.Ф. від 20 січня 2020 року про звільнення з роботи виконуючого обов`язки лісничого Великобурлуцького лісництва ОСОБА_1 з 20 січня 2020 року за пунктом 2 статті 41 КЗпП України в зв`язку з втратою довір`я до нього; зобов`язано Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство» поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді виконуючого обов`язки лісничого Великобурлуцького лісництва Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство»; стягнуто з Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року в розмірі 75 552,12 грн, з яких необхідно провести утримання податків і інших обов`язкових платежів; стягнуто з Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» на користь держави судовий збір у розмірі 2 522, 40 грн; рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати) допустити до негайного виконання. Не погоджуючись з рішенням суду Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство» подало апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що акт, який складений за результатами перевірки, містить посилання на договори, укладені з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 . Тобто, встановлення дат незаконної вирубки співпадає із датами укладення зазначених договорів. Саме з цих підстав можливо дійти висновку щодо дотримання підприємством шестимісячного строку, встановленого статтею 148 КЗпП України. Вказав, що, оголошуючи догану позивачу, який знаходився на робочому місці, відповідач не знав і не міг знати, що позивач хворіє і знаходиться на лікарняному, оскільки він не повідомив про це керівництво лісгоспу. Зазначив, що аналогічна ситуація мала місце і з винесенням наказу про звільнення позивача. Так, позивач в день звільнення знаходився на робочому місці, не повідомив керівництво про знаходження на лікарняному. При цьому судом не взято до уваги пояснення, надані бухгалтером, а в якості допустимого доказу визнано листок тимчасової непрацездатності, не зважаючи на той факт, що цей листок не був наданий відповідачу та не був оплачений підприємством. Вказав, що суд не дав можливості долучити відеоматеріали з соціальної мережі, де ведеться офіційна сторінка підприємства, що підтверджує факт вручення позивачу особисто в руки наказу про звільнення, але він відмовився з ним ознайомитися, що повністю б спростувало факт знаходження позивача на лікарняному. Зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, прийняв як належний доказ редакцію Інструкції, наданої позивачем, але не дослідив, яким чином вона у нього опинилася, натомість поставив під сумнів Інструкцію, яка надана представником відповідача, чим виразив упереджене ставлення до сторін справи. Вказав, що в штатному розкладі підприємства відсутня посада виконуючий обов`язки лісничого, у зв`язку з чим неможливо виконати рішення суду в частині поновлення позивача на даній посаді. 02 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 та його представниця вважали рішення суду законним, а апеляційну скаргу необгрунтованою. При цьому посилалися на те, що відповідач не довів часу вчинення дисциплінарного правопорушення. Єдиним документом, який повинен містити інформацію про час вчинення дисциплінарного правопорушення є акт раптової ревізії від 02 грудня 2019 року, в якому відсутня чітка інформація про те, коли саме, на думку, відповідача мали місце незаконні порубки. Встановити час здійснення порубки дерев можливо лише за наслідками проведення спеціалізованими експертними установами екологічної експертизи, які відповідачем не заявлялись. Зазначили, що раптовими ревізіями, що проводилися у серпні 2019 року, жодних фактів незаконних порубів лісу не виявлено. Вказали, що дисциплінарне стягнення накладено на нього у період перебування його на лікарняному, що є порушенням чинного законодавства. Жодних доказів перебування позивача на роботі відповідачем не надано. Акт від 03 грудня 2019 року про відмову позивача ознайомитися з наказом не є доказом перебування позивача на роботі, а підтверджує тільки нібито відмову позивача від підпису. Зазначили, що єдиним обов`язком працівника повідомити про тимчасову непрацездатність є надання листа непрацездатності (постанова Великою Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18). Вважали, що неможливість виконання судового рішення не є підставою для його скасування, оскільки судові рішення є обов`язковими для виконання. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Вказали, що на даний момент позивач так і не поновлений на відповідній посаді на підставі рішення, що свідчить про грубе порушення відповідачем його трудових прав. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 довів, що його трудові права при звільненні були порушені. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу Державного підприємства «Куп`янський лісгосп» Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 04 грудня 2018 року № 168-К ОСОБА_1 старшого майстра лісу дільниці № 2 Великобурлуцького лісництва переведено за його згодою виконуючим обов`язки лісничого даного лісництва з 05 грудня 2018 року з окладом згідно штатного розпису (а.с.18 том 1). Як вбачається з посадової інструкції лісничого, затвердженої Державним підприємством «Куп`янський лісгосп» 07 серпня 2018 року, та з якою ОСОБА_1 ознайомлений 05 грудня 2018 року під підпис, до його завдань та обов`язків, зокрема, відноситься: керівництво виробничо господарською діяльністю лісництва; організація виконання лісокультурних, лісомеліоративних та інших лісогосподарських робіт, профілактичних, протипожежних заходів, заходів з охорони лісів від самовільних рубок, робіт із захисту лісів від шкідників та хвороб лісонасіннєвої справи, побічних лісових користувань, підсобного сільського господарства, відведення лісосік, відпуск лісу на пні тощо; подання керівництву підприємства матеріалів на осіб, які порушили лісове законодавство на притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; організація роботи з поліпшення нормування праці, вивчення впровадження передового виробничого досвіду, розвитку раціоналізації винахідництва (пункт 2.9); забезпечення додержання правил рубання лісу, відпуску лісу на пні, побічного користування лісом, пожежної безпеки, санітарних і природоохоронних правил у лісах в зоні діяльності лісництва; проведення огляду місць рубок і заготовленої деревини та іншої продукції лісу. Із розділу 4 цієї Інструкції вбачається, що лісничий несе відповідальність, зокрема, за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України про працю; правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, в межах чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; завдання матеріальної шкоди, в межах, визначених чинними нормативно-правовими актами в законодавстві України; зберігання закріплених товарно-матеріальних цінностей тощо. Вказану посадову інструкцію надано позивачем (а.с.76-78 том 1). Як вбачається з пункту 2.9 Посадової інструкції, яка надана Державним підприємством «Куп`янське лісове господарство» лісничий приймає безпосередню участь у підготовці до продажу (приймання та відпуску) лісопродукції та контролює роботи з продажу (приймання та відпуску) лісопродукції. Несе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому товарних/матеріальних цінностей (у тому числі лісоматеріалів та лісу на корню) (а.с.158-160 том 1). 05 грудня 2018 року між Державним підприємством «Куп`янське лісове господарство» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.79,171 том 1). Із листа № 92 від 11 лютого 2019 року медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Великобурлуцька ЦРЛ» Юр`єва С.П. вбачається, що ОСОБА_1 з 25 жовтня 2019 року по 08 листопада 2019 року перебував на амбулаторному лікуванні в поліклінічному відділенні у лікаря-отоларинголога (листок непрацездатності АГЦ №-715912, виданий терміном на 15 днів, зареєстрований в формі 036-о під номером 501). З 09 листопада 2019 року по 23 листопада 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні у лікаря невропатолога (листок непрацездатності АГЦ №-715618, виданий терміном на 15 днів). З 25 листопада 2019 року по 03 грудня 2019 року проходив амбулаторне лікування у лікаря невропатолога ОСОБА_5 (листок непрацездатності АГЦ № - 715971, виданий терміном на 9 днів, зареєстрований в формі 036-о під номером 560). У зв`язку з відсутністю позитивної динаміки хворий 04 грудня 2019 року був направлений в Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна лікарня» для подальшого обстеження та лікування. З 04 грудня 2019 року по 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 проходив лікування на стаціонарі в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 9.19728. Після лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня» хворому продовжено лікування в поліклінічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Великобурлуцька ЦРЛ» у лікаря-невропатолога ОСОБА_5 з 27 грудня 2019 року по 03 січня 2020 року (листок непрацездатності АГЦ № - 924130, виданий терміном на 8 днів, зареєстрований в формі 036-о під номером 4). Після нормалізації стану хворого, лист непрацездатності закритий до праці з 04 січня 2020 року (а.с.41-42 том 1). 02 грудня 2019 року складено акт раптової ревізії лісових обходів та майстерських дільниць Великобурлуцького лісництва Державного підприємства «Куп`янський лісгосп», в якому зазначено, що на підставі наказу № 228 від 01 листопада 2019 року проведено раптову ревізію лісових обходів Великобурлуцького лісництва № 11 майстер лісу ОСОБА_6 та обходу № 13 майстер лісу ОСОБА_7 . В результаті продовження проведення раптової ревізії комісією додатково (до 7 випадків самовільних порубів загальною масою 1132 м3, кількістю незаконно зрубаних дерев 1919, 90% з яких сироростучий дуб, з завданою сумою збитків 11 173 686,21 грн) виявлено 10 випадків самовільних порубів загальною масою 890 м3, кількість незаконно спиляних дерев склала 673 дерева, завдана сума збитків 7 454 748,34 грн. Тобто, за дві раптові ревізії комісією лісгоспу виявлено самовільних порубів по чотирьох обходів Великобурлуцького лісництва в кількості 17 штук, загальною масою 2021 м3 загальна кількість незаконно зрубаних дерев становить 2593 дерева, сума збитків 18,6 млн грн. З 17 випадків самовільних порубів 11 виявлено на лісосіках або за межами лісосік (безпосередньо біля їх границь, або на суміжних ділянках), які розробляє фізична особа - підприємець « ОСОБА_4 ». Виявлено випадки несвоєчасного приймання лісопродукції в кварталі 117 ділянка НОМЕР_1 2019 року. Вказаним актом встановлено, що незаконно зрубані дерева були спиляні після закінчення рубки, а саме у весняно-літній період 2019 року (а.с.43-47 том 1). Листом № 1277 від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 Державним підприємством «Куп`янське лісове господарство», враховуючи виявлені факти нестачі круглих лісоматеріалів різних порід, та відповідно факти неналежного виконання посадових обов`язків, запропоновано надати письмові пояснення щодо обставин та фактів порушення трудової дисципліни внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків (а.с.151 том 1). 02 грудня 2019 року складено акт про те, що ОСОБА_1 отримав лист № 1277 від 02 грудня 2019 року з вимогою надати письмові пояснення щодо обставин та фактів порушення трудової дисципліни внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків, однак від підпису в отриманні вказаного листа та дачі письмових пояснень відмовився (а.с.152 том 1). Наказом № 249 від 02 грудня 2019 року, підписаний заступником директора Державного підприємства «Куп`янський лісгосп», за відсутності контролю та неналежне виконання своїх службових обов`язків, що призвели до порушення лісового законодавства в частині допущення значних обсягів самовільних порубів, що потягло за собою понесення збитків в особливо великих розмірах, за відсутності контролю в прийманні та відпуску лісопродукції, що призвело до крадіжки та нестачі деревин, оголошено догану лісничому Великобурлуцького лісництва ОСОБА_1 (а.с.48-49 том 1). 03 грудня 2019 року складено акт про те, що ОСОБА_1 ознайомився з наказом про результати проведення раптової ревізії Великобурлуцького лісництва, в якому йому оголошено догану, але поставити підпис про ознайомлення з наказом № 249 від 02 грудня 2019 року відмовився (а.с.153 том 1). Як вбачається з подання № 20 від 09 січня 2020 року за підписом тимчасово виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Куп`янський лісгосп» Вербицького С.Ф. адміністрація Державного підприємства «Куп`янський лісгосп» в порядку статті 43 КЗпП України просила профком дати згоду на звільнення з роботи за пунктом 2 статті 41 КЗпП України виконуючого обов`язки лісничого Великобурлуцького лісництва ОСОБА_1 , який, зловживаючи службовим становищем, допустив самовільний поруб лісу, матеріальні збитки внаслідок чого склали 20 945 853,00 грн (а.с.167 том 1, а.с.102, 223 том 2). Згідно з протоколом № 1 загального профспілкового зібрання колективу Великобурлуцького лісництва Державного підприємства «Куп`янський лісгосп» 11 січня 2020 року у присутності 15 членів профспілки, запрошених тимчасово виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Куп`янський лісгосп» Вербицького С.Ф., головного лісничого Романенка С.С., головного інженера Тіщенка Ю.О., провідного юрисконсульта ОСОБА_8 на порядок денний були поставлені питання, а саме: підсумки виконання колективного договору за 2019 року та вираження недовіри від колективу лісництва виконуючого обов`язки лісничому ОСОБА_1 . На зібранні профспілкового колективу Великобурлуцького лісництва Державного підприємства «Куп`янський лісгосп» від 11 січня 2020 року вирішили обмежити доступ лісничому ОСОБА_1 до даних, які не входять до сфери його матеріальної відповідальності та позбавити його права підпису; провести відкрите голосування за вираження недовіри колективу лісництва лісничому ОСОБА_1 з відстороненням від виконання функціональних обов`язків та наступним звільненням з посади. За звільнення з посади ОСОБА_1 проголосувало 8 чоловік, утримались 6 чоловік (а.с.168-169 том 1). 10 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великобурлуцького ВП ГУ НП в Харківській області з заявою, в якій просив прийняти міри до невідомих осіб, які в період з 10 жовтня 2019 року до сьогоднішнього дня викрали деревину (а.с.50-51 том 1). 14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Харківської області із зверненням, в якому повідомив про проведення раптових ревізій, винесення догани та про розкрадання лісових ресурсів та просив провести об`єктивну перевірку (а.с.52-53 том 1). Наказом № 5-К «Про звільнення», ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки лісничого Великобурлуцького лісництва, звільнено 20 січня 2020 року за пунктом 2 статті 41 КЗпП України в зв`язку з втратою довір`я до нього на підставі подання тимчасово виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Куп`янський лісгосп», протоколу № 1 від 11 січня 2020 року засідання профспілкових зборів колективу Великобурлуцького лісництва (а.с.65 том 1). При цьому, як вбачається з листка непрацездатності, серія АДР № 441347, ОСОБА_1 в період з 17 січня 2020 року по 22 січня 2020 року включно перебував на лікарняному (а.с.66 том 1, а.с.21 том 2). Як вбачається з пояснювальної записки бухгалтера Великобурлуцького лісництва ОСОБА_9 від 27 квітня 2020 року, вона призначена відповідальною за ведення табеля обліку робочого часу з підрозділу лісгоспу - Великобурлуцького лісництва з 01 червня 2018 року по апарату лісництва та повідомила, що ОСОБА_1 17 січня та 20 січня 2020 року був на роботі, що підтверджується табелем обліку робочого часу за січень 2020 року і йому нарахована заробітна плата (а.с.154 том 1). За приписами статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. За правилами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. У відповідності до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц (провадження № 61-35225св18), від 18 березня 2020 року у справі № 484/2962/17 (провадження № 61-3225св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 757/28453/14-ц (провадження № 61-10309св18), від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). 02 грудня 2019 року складено акт раптової ревізії лісових обходів та майстерських дільниць Великобурлуцького лісництва Державного підприємства «Куп`янський лісгосп», яким виявлено самовільні поруби, випадки несвоєчасного приймання лісопродукції, а також встановлено, що незаконно зрубані дерева були спиляні після закінчення рубки, а саме у весняно-літній період 2019 року. Наказом № 249 від 02 грудня 2019 року, підписаний заступником директора Державного підприємства «Куп`янський лісгосп», за відсутності контролю та неналежне виконання своїх службових обов`язків, що призвели до порушення лісового законодавства в частині допущення значних обсягів самовільних порубів, що потягло за собою понесення збитків в особливо великих розмірах, за відсутності контролю в прийманні та відпуску лісопродукції, що призвело до крадіжки та нестачі деревин, оголошено догану лісничому Великобурлуцького лісництва ОСОБА_1 . Задовольняючи позовну вимогу щодо скасування наказу № 249 від 02 грудня 2019 року в частині оголошення догани ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано виходив з того, що у відповідних актах не зазначено періоду, коли саме була здійснена самовільна незаконна рубка, а лише зазначено приблизний можливий період, а саме весняно літній період 2019 року, що унеможливлює достовірно визначитись з встановленими статтею 148 КЗпП України строками притягнення до дисциплінарної відповідальності. При цьому, ОСОБА_1 є членом первинної профспілкової організації Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство», тому погодження на притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності могло бути лише за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу. Однак, доказів дотримання статтею 252 КЗпП України щодо правомірності накладення дисциплінарного стягнення матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не отримував для ознайомлення вказаний наказ, а також йому не було запропоновано надати письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що наказ № 249 від 02 грудня 2019 року в частині оголошення ОСОБА_1 догани є недоведеним та необґрунтованим, окрім того винесеним під час перебування позивача на лікарняному, а тому підлягає скасуванню. Погоджується колегія суддів з висновком суду щодо задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді, з огляду на таке. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я. За змістом указаної норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища. Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, зберігання, транспортування, розподіл тощо. Ключові слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, - це «прийняття» і «зберігання». Особи, які безпосередньо їх обслуговують, це переважно особи, які займаються прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо. Під термінами «зберігання», «обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по експедиції чи по відпусканню цінностей, іноді зовсім не пов`язаних з безпосереднім їх обслуговуванням. За загальними правилом такі працівники в разі нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов`язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати, чи становить виконання операцій, що пов`язані з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов`язків, чи носить виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов`язок з обслуговування цінностей може бути передбачений тарифно-кваліфікаційними довідниками, посадовими інструкціями та іншими нормативними актами. Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Відповідні висновки щодо застосування статті 41 КЗпП України викладені Верховним Судом України в постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14 та постанові Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 320/7064/17 (провадження № 61-3245цс19). Матеріали справи містять дві посадові інструкції лісничого до завдань та обов`язків якого відноситься, зокрема: керівництво виробничо господарською діяльністю лісництва; організація виконання лісокультурних, лісомеліоративних та інших лісогосподарських робіт, профілактичних, протипожежних заходів, заходів з охорони лісів від самовільних рубок, робіт із захисту лісів від шкідників та хвороб лісонасіннєвої справи, побічних лісових користувань, підсобного сільського господарства, відведення лісосік, відпуск лісу на пні тощо; подання керівництву підприємства матеріалів на осіб, які порушили лісове законодавство на притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; забезпечення додержання правил рубання лісу, відпуску лісу на пні, побічного користування лісом, пожежної безпеки, санітарних і природоохоронних правил у лісах в зоні діяльності лісництва; проведення огляду місць рубок і заготовленої деревини та іншої продукції лісу. При цьому, пункт 2.9 вказаної інструкції, яку надано позивачем викладено в такій редакції: організація роботи з поліпшення нормування праці, вивчення впровадження передового виробничого досвіду, розвитку раціоналізації винахідництва. З пункту 2.9 посадової інструкції, яка надана Державним підприємством «Куп`янське лісове господарство», вбачається, що лісничий приймає безпосередню участь у підготовці до продажу (приймання та відпуску) лісопродукції та контролює роботи з продажу (приймання та відпуску) лісопродукції. Несе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому товарних/матеріальних цінностей (у тому числі, лісоматеріалів та лісу на корню). Визначаючи належним та допустим доказом Інструкцію, надану позивачем разом з позовною заявою, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано виходив з того, що саме цією Посадовою інструкцією при виконанні своїх посадових обов`язків керувався позивач та саме на спірному пункті 2.9 зазначеної Інструкції мається мокра печатка Державного підприємства «Куп`янського лісового господарства» та прізвище, підпис особи, яка затверджувала документ, а тому у позивача не було технічної можливості внести зміни. 05 грудня 2018 року між Державним підприємством «Куп`янське лісове господарство» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Відповідно до пункту 1 договору, позивач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. При цьому, у вказаному пункті 1 не вказано, яку роботу має виконувати виконуючий обов`язки лісничий Великобурлуцького лісництва та не вказано з чим безпосередньо пов`язана робота. Зазначені графи взагалі не заповнені. Також, матеріали справи не містять доказів, які саме матеріальні цінності одержував під звіт позивач. Згідно зі статтею 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Попри цю законодавчу норму, чинною наразі є постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, якою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва (далі - Перелік). Посада, яку обіймає позивач, та робота, яку він виконує, відсутня у вказаному Переліку. Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Встановивши, що до посадових обов`язків лісничого не входить безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей, а також те, що вказана посада відсутня в переліку посад, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустки), перевезення або застосування в процесі виробництва, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не належить до категорії осіб, які можуть бути звільнені з роботи за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Як вбачається з посадовою інструкцією лісничого основний зміст трудових обов`язків ОСОБА_1 становить охорона лісу та здійснення нагляду за станом і забезпеченням раціонального використання лісових ресурсів, а не виконання функцій, що безпосередньо пов`язанні з обслуговуванням товарних цінностей. Тому, звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України є незаконним. Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Статтями 116, 117 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності. У пункті 2.2 рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу вказано, що «за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним». Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Тягар доказування відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц, провадження № 61-23170сво18. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Загальною ознакою цивільно - правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18. При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судова колегія виходить з наступного. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 № 100 (далі - Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати). Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»). Як вбачається з довідки про доходи Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» заробітна плата у грудні 2019 року склала 8306,56 грн, а у листопаді 2019 року - 7883,25 грн (а.с.138 том 2). Отже, за два останні місяці роботи перед звільненням середньоденний заробіток позивача складає: (7883,25 грн + 8306,56 грн)/42 робочих дня = 385,47 грн. За період з початку звільнення 21 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року (день ухвалення рішення у справі) становить 196 робочих днів. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року становить: 385,47 грн х 196 робочих днів = 75 552,12 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку обчислений судом першої інстанції вірно за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. Виходячи з того, що при звільненні ОСОБА_1 не виплачено всіх сум, що належать йому від Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» у день звільнення, він має право на отримання середнього заробітку, що є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника та відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19). Підстав для зменшення такої суми, виходячи з критеріїв, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18, судова колегія з урахування обставин даної справи не вбачає. В суді апеляційної інстанції представниця відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, виклавши в вільних поясненнях в судовому засіданні доводи апеляційної скарги. Також, до суду апеляційної інстанції від неї надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншій справі, яку залишено без задоволення за відсутністю відповідних доказів такої зайнятості. В свою чергу в суді апеляційної інстанції представниця позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та зазначила, що позивач довів позов належними доказами, а відповідач в суді апеляційної інстанції їх не спростував. Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» залишити без задоволення. Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 08 квітня 2021 року.