Постанова Полтавський апеляційний суд № 532/223/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/223/21 Номер провадження 22-ц/814/887/21Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року у складі судді Мороз Т. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцової Ольги Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУРАТ-АГРО» про визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, в с т а н о в и в: В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Кобеляцького районного суду Полтавської області з вказаним позовом. Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцової Ольги Олександрівни, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУРАТ-АГРО» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, передано за підсудністю до Решетилівського районного суду Полтавської області. Ухвала мотивована тим, що спір виник з приводу нерухомого майна - земельної ділянки, що розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, зокрема, здійснення реєстраційних дій стосовно цього нерухомого майна, а тому у даному випадку діють положення процесуального закону про виключну підсудність. Не погодившись з даною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість ухвали, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу районного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи, внаслідок чого невірно визначив територіальну підсудність даної справи. Вказує, що відповідач вчиняла реєстраційні дії по місцю знаходження за адресою: АДРЕСА_1 , отже, в даному випадку спір виник щодо рішення державного реєстратора, які позивач вважає незаконними, та які підлягають скасуванню. Оскільки відповідач наділена певними правами та обов`язками згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», як спеціальний суб`єкт правовідносин у сфері державної реєстрації, тобто діє як юридична особа, а тому відповідно до норм частини 2 статті 27 ЦПК України, дана справа має бути розглянута Кобеляцьким районним судом Полтавської області. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцять статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування даного судового рішення. По справі встановлено, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є рішення державного реєстратора Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцової О. О. (індексний номер рішення 53520107 від 08 серпня 2020 року) про припинення іншого речового права, яке внесено 28 липня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким було припинено інше речове право за № 26572862, зареєстроване 08 червня 2018 року, а саме право оренди земельної ділянки, що розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, площею 5,4396 га, кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, переданої на підставі договору оренди землі від 07 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; та рішення державного реєстратора Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцової О. О. (індексний номер рішення 53520107 від 08 серпня 2020 року) про реєстрацію речового права внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 37679994 та зареєстрованого 28 липня 2020 року, а саме права оренди земельної ділянки, що розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, площею 5,4396 га, кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, переданої на підставі договору оренди землі від 01 січня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «БУРАТ-АГРО». Постановляючи оскаржувану ухвалу про направлення вказаної цивільної справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спір виник з приводу нерухомого майна - земельної ділянки площею 5,4396 га, кадастровий номер 5324285400:00:014:0017, яка розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, що за правилами виключної підсудності (стаття 30 ЦПК України) належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Решетилівського районного суду Полтавської області. Відповідно до положень статті 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 10 ЦПК України є джерелом права. У пункту 1 статті 6 Конвенції зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду). У Рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (SokurenkoandStrygun v. Ukraine) від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04 Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. За загальним правилом, визначеним статтею 27 ЦПК України, підсудність справ за позовами до фізичних та юридичних осіб визначається за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача, місцезнаходженням юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено законом. Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України). Правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред`являються за місцезнаходженням такого майна або основної його частини. Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Правовий стан нерухомості ґрунтується на необхідності забезпечення особливого стану цих речей, стійкість правовідносин з їх обігу задля чого застосовується окрема реєстрація прав на нерухоме майно. Так, відповідно до частини першої статті 182 ЦПК України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна. Згідно частини восьмої статті 30 ЦПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , предметом спору є скасування державної реєстрації права та припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, такі вимоги є похідними від поновленого права оренди спірної земельної ділянки ТОВ «БУРАТ-АГРО» та припинення у зв`язку з цим права оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 , отже, спір по справі виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в межах територіальної юрисдикції (підсудності) Решетилівського районного суду Полтавської області. Таким чином, суд першої інстанції законно та обґрунтовано передав справу на розгляд Решетилівському районному суду Полтавської області за місцезнаходженням нерухомого майна. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність розгляду справи судом за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи) у відповідності до норм частини другої статті 27 ЦПК України, що суперечить вимогам статті 30 ЦПК України. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції прав заявника на справедливий суд не порушує, постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна