Постанова 4808 № 346/4907/20

Справа № 346/4907/20 Провадження № 33/4808/125/21 Категорія ст.130 ч.1КУпАП Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника адвоката Дикун І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Дикуна І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 08.11.2020 року о 23:31 хв. в м. Коломия, по вул. Бандери, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Audi A6», номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник адвокат Дикун І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в мотивувальній частині постанови суд фактично встановив, що огляд на стан алкогольного сп`яніння відбувся без свідків, що є достатньо, щоб стверджувати про відсутність події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Вважає, що працівниками поліції, в порушення вимог Інструкції, не було забезпечено двох свідків, що підтверджується відео з оптичного диску, який доданий до матеріалів справи. Звертає увагу на те, що працівниками поліції ОСОБА_1 був зупинений незаконно, оскільки на відеозапису видно, що працівник поліції не конкретизував закон на підставі, якого було здійснено зупинку транспортного засобу. Стверджує, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 о 23 год. 31 хв. керував по вул. С. Бандери в м. Коломия, однак останній був безпричинно зупинений працівниками поліції 14.11.2020 року близько 01 год. по вул. Мазепи м. Коломия. Вказує на те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки не було двох свідків. Працівники поліції вилучили у правопорушника посвідчення водія, мотивуючи тим, що на них є ознаки підробки, однак дані обставини на відеозаписі на зафіксовані. Звертає увагу на те, що ним було подано клопотання про витребування повного відеозапису події, що здійснювалось працівниками поліції, без чого не можна було ухвалити законне рішення по справі. Однак, незважаючи на те, що його клопотання було задоволено, повний відеозапис події на вимогу суду не було надано. В Коломийському відділі поліції посвідчення водія ОСОБА_1 не повернули, але видали тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами від 14.11.2020 року, та в якому зазначено, що останній вчинив правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення було складено за неіснуюче правопорушення. Звертає увагу на те, що в тимчасовому дозволі немає відмітки про посадову особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, на що суд не звернув уваги. В самому протоколі про адміністративне правопорушення відсутні підписи ОСОБА_1 , як і на інших документах, складеними працівниками поліції, що свідчить про те, що вони не складались на місці події. В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, який не вручався ОСОБА_1 , відсутня дата його складання. Судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 08.11.2020 року і об`єктивно протокол про адміністративні правопорушення ніяким чином не міг виноситись 09.11.2020 року відносно нього. Захисник адвокат Дикун І.В. в своїй апеляційній скарзі звертає увагу на те, що у відповідності до Порядку видачі тимчасового вилучення освідчення водія у тимчасовому дозволі на керування транспортними засобами, виданому ОСОБА_1 , мала б стояти дата 09.11.2020 року, про що зроблено відмітку в протоколі про адміністративне правопорушення. На тимчасовому дозволі на керування виданому ОСОБА_1 зазначено дату 14.11.2020 року, що суперечить даті вказаній в протоколі, на що суд вкотре не звернув уваги. Апелянт вказує на те, що з протоколу про адміністративне правопорушення та рапортів працівників поліції не вбачається даних про те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, що виключає його стан алкогольного сп`яніння. Звертає увагу на те, що у відповідності до практики КАС ВС, пояснення працівників поліції не можна вважати належним доказом у справі, оскільки поліцейський не може бути свідком по справі. Також рапорти працівників поліції не можуть бути однозначним доказом винуватості правопорушника. Таким чином, в матеріалах справи наявні тільки письмові докази, які складені працівниками поліції, щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Захисник адвокат Дикун І.В. стверджує про те, що працівниками поліції було порушено Інструкцію щодо здійснення відеофіксації обставин події та вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення. На відеозаписі не зафіксовано факту складання протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання пояснення свідків на місці пригоди та не ньому не видно дати та часу його здійснення, на що вкотре суд не звернув уваги. Свідки не були допитані в судовому засіданні, що дає підстави вважати, що їх свідчення не відповідають дійсності, оскільки їх не було на місці події 14.11.2020 року, що підтверджується відеозаписом. Захисник адвокат Дикун І.В. звертає увагу на те, що в направленні водія на огляд на стан сп`яніння датоване 08.11.2020 року та зазначено, що ОСОБА_1 в 23 го. 52 хв. доставлений в Коломийську ЦРЛ на огляд, що не відповідає дійсності. В матеріалах справи також відсутній висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 . Таким чином, захисник адвокат Дикун І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , стверджує про те, що постанова суду не відповідає вимогам ст. ст. 283 і 284 КУпАП, без наведення обґрунтованих доказів вини особи у вчиненні правопорушення та зазначенням відхилення доказів, на які посилається правопорушник, на підставі чого суд відійшов відступив від принципів повноти та об`єктивності судового розгляду відносно ОСОБА_1 . Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Дикун І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив і не просив відкласти розгляд справи, незважаючи на те, що суд неодноразово приймав заходи щодо забезпечення його участі у судовому засіданні апеляційної інстанції. В той же час, захисник адвокат Дикун І.В. просив розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки останній повністю йому довіряє представництво своїх інтересів. За таких обставин, приймаючи до уваги, що участь ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи захисника адвоката Дикуна І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України") При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення. Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що захисник адвокат Дикун І.С. вважає, протокол про адміністративне правопорушення було сфальсифіковано працівниками поліції в частинні часу вчинення правопорушення, оскільки правопорушення у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 фактично було вчинено не 08.11.2020 року, а 14.11.2020 року, а тому протокол про адміністративне правопорушення було складено за неіснуюче правопорушення. Стверджує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 08.11.2020 року протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього складне безпідставно. Разом з тим, такі доводи захисника адвоката Дикун І.С. є неспроможними, носять надуманий характер та повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені судом та доводять, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення саме 08.11.2020 року, оскільки керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 458548 від 09.11.2020 року, який містить відомості щодо свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , завірені їх особистими підписами; даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився; даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції від 08.11.2020 року до закладу охорони здоров`я Коломийська ЦРЛ, яке виписане на ім`я ОСОБА_1 з посиланням на ознаки алкогольного сп`яніння, що були виявлені у останнього, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук; даними переглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та від проходження такого огляду в медичному закладі. Жодних зауважень щодо незаконності дій працівників поліції чи пояснення щодо суті правопорушення ОСОБА_1 не висловлював. З урахуванням наведеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку є належними та допустимими. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №458548 від 09.11.2020 року складеного о 00.05 годині, з якого вбачається, що 08.11.2020 року о 23:31 хв. в м. Коломия, по вул. Бандери, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Audi A6», номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським СРББ №2 Коломийського ВП сержантом поліції Вальчишин Г.І., підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол та свідками. ОСОБА_1 було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді. В протоколі зазначено свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначенням їх анкетних даних та власноручними підписами свідків. Працівниками поліції у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія, однак тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ОСОБА_1 не видавався. В протоколі відсутні дані, які свідчать про те, що посвідчення водія вилучалось у звязку з тим, що воно мало ознаки підробки , що повністю спростовує відповідні доводи апеляційної скарги. У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень по суті вчинення ним адміністративного правопорушення. У вказаному протоколі також містяться дані про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу. Зазначено, що транспортний засіб був припаркований без порушень ПДР. Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено о 00 год. 05 хв. 09.11.2020 року про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення о 23 го. 31 хв. 08.11.2020 року, а саме відмовився як водій транспортного засобу від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі. Подія вчинення правопорушення відбулась ОСОБА_1 відбулась ближче до завершення часу доби 08.11.2020 року, а тому працівником поліції у відповідності до настання реального існуючого часу зазначено дату та час складання протоколу 00 год. 05 хв. 09.11.2020 року. Посилання сторони захисту на те, що дата видачі ОСОБА_1 тимчасового дозволу на керування транспортним засобом свідчить про те, що правопорушення було вчинено саме 14.11.2020 року є безпідставним, оскільки вищевказані обставини повністю узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до якого тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом 09.11.2020 р під час складання протоколу не видавався. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника адвоката Дикуна І.В. про те, що ОСОБА_1 незаконно був зупинений працівниками поліції, а сам протокол про адміністративне правопорушення було складено за не існуюче правопорушення. Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Так, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає безпідставними посилання на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено не на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки вищевказані дані не свідчать про незаконність складання протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Діючим законом не передбачено вимог щодо обов`язкового проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та складання протоколу на місці вчинення правопорушення. проходження огляду Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на притягнення особи до адміністративної відповідальності встановленому законом порядку. Протокол про адміністративне правопорушення може бути складено безпосередньо після вчинення правопорушення на місці його вчинення або в іншому місці після проходження певного часу з моменту вчинення правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. З вищевказаних відеозаписів вбачається, що транспортний засіб був зупинений працівниками поліції, водієм якого був ОСОБА_1 . Працівник поліції повідомив, що причиною зупинки транспортного засобу було звернення громадян, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, що передбачено п.3 ст.35 Закону України «Про звернення громадян», після чого було водієві запропоновано надати для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на автомобіль. Водій представився ОСОБА_1 та надав посвідчення водія та документ на автомобіль. На відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом, а також відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі Коломийської ЦРЛ. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Вищевказані дані відеозапису свідчать про безпідставність доводів апелянта про те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння і ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу. Відеозапис с відеорєєстратора патрульної поліцейської машини датований 08.11.20р. свідчить, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не відразу зупинився на вимогу поліцейських, які були змушені його переслідувати. Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння по причині відсутності двох свідків не відповідають дійсності та є необґрунтованими і безпідставними. При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушенні, апеляційний суд звертає увагу на те, що обставини за яких було зупинено транспортний засіб марки «Audi A6», номерний знак « НОМЕР_1 », свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Зі змісту відеозапису, який містить на оптичному диску, вбачається, що він складається з двох файлів, які датовані відповідно 08.11.2020 року 23.31 та 08.11.2020 року 23.54., що повністю спростовує доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 08.11.2020 року. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони сторони захисту про те, що відеозаписи не містять даних щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки особа, яка складає протокол самостійно вирішує питання щодо долучення доказів по справі в тому обсязі,який вважається нею достатнім для доведення вини у вчиненні правопорушення. Надання відеозапису щодо складання протоколу про адміністративним правопорушення не є обов`язковим і не є правовою підставою для виправдання особи у вчиненні правопорушення, оскільки вина правопорушника встановлюється на підставі сукупності доказів, які надані суду та досліджені у судовому засіданні. В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідності до яких вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків при огляді на стан сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу Драгер, від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, що підтвердили своїми підписами. Зі змісту вищевказаних письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.4-5), які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що вони підтверджують, що в їхній присутності водій ОСОБА_1 08.112020 року відмовився пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою технічного приладу Драгер та в медичному закладі Коломийської ЦРЛ. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки останні не допитувались у судовому засіданні . Відповідно до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції, обґрунтовуючи доведеність вини особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, може послатися на показання свідків, які безпосередньо допитувались у судовому засіданні. Разом з тим, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення для вирішання питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов`язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не є обов`язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться працівником поліції у присутності двох свідків з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я. Отже, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. Апеляційний суд звертає увагу на те, що факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Вимоги ст.266 КУпАП щодо наявності двох свідків під час проведення відповідного огляду на стан алкогольного сп`янінням стосуються саме проведення огляду поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів і наявність вказаних свідків не є обов`язковою при відмові водія від проходження такого огляду, оскільки факт відмови водія пройти відповідний огляд повинен бути доведений сукупністю доказів, які оцінуються судом за своїм внутрішнім переконанням. Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2) вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння пропонувалось пройти у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. В акті огляду зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідки засвідчили своїми власноручними підписами. Зі змісту вказаного Акту вбачається, що в ньому зазначена дата його складання і він був складений 08.11.2020 року в 23.51, що повністю спростовує доводи сторони захисту про відсутність такої дати в Акті огляду. Посилання захисника про те, що в акті огляду водія відсутня дата його складання, апеляційний суд вважає безпідставними. Бланк відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складено та заповнено працівником поліції щодо ОСОБА_1 у відповідності до вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.10 розділ ІІ). До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, з якого слідує, що ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння в медичному закладі Коломийської ЦРЛ. У відповідності до рапорту працівника поліції Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Будейчука М.М., долученого до матеріалів справи (а.с.6), під час несення служби 08.11.2020 року близько 23 год. 31 було помічено транспортний засіб Ауді А6, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Бандери в м. Коломия, на якого перехожі вказали про те, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Після зупинки автомобіля, в ході спілкування з водієм яким був ОСОБА_1 , були помічені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Водієві було запропоновано пройти у встановленому законом порядку в присутності свідків огляд на факт вживання алкоголю та визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер Алкотест 6820, на що водій відмовився. На пропозицію проїхати до медичного закладу Коломийської ЦРЛ для проходження відповідного огляду водій ОСОБА_1 також відмовився. У зв`язку із наведеним було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Транспортний засіб припаркований без порушень ПДР України. До матеріалів справи також долучено рапорт поліцейського Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Вальчишина Г.І. (а.с.7), який за викладеними в ньому обставинами аналогічний вищевказаному рапорту працівника поліції. Апеляційний суд приймає до уваги, що вказані рапорти за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, вказані документи містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі сукупності доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу Алкотест Драгер та в медичному закладі відмовився. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Дикуна І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв