Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/596/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/882/21 Справа № 191/596/20 Суддя у 1-й інстанції - Гречко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, - ВСТАНОВИЛА: В лютому 2020 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.01.2019 у цивільній справі № 191/4707/18 змінений розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 700 (семисот) грн. 00 коп. щомісячно до ј частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , припинивши з моменту набрання рішенням законної сили стягнення аліментів за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року по справі №191/4588/14-ц. Згідно з довідкою, виданою головою квартального комітету №27 ОСОБА_3 06.02.2020, до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований 27.01.2018 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Синельниківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області). Згідно з розрахунком по аліментам від 11.02.2020, зробленим Синельниківським МРВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам з лютого 2019 року в розмірі 10167,81 грн. Відповідно до довідки Синельниківської міськрайонної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 16.06.2020 за №322 позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний з 15.06.2020. З 15.06.2020 по 09.06.2021 призначено виплату допомоги по безробіттю, розрахунок якої буде здійснено після надходження даних з Єдиного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування відповідно до чинного законодавства. Долучену до матеріалів справи представником позивача довідку про існування у позивача ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 17942,60 грн. суд не приймає до уваги, оскільки вказана заборгованість у позивача утворилася за період з 23.06.2006 року та не може свідчити про погіршення його матеріального стану на теперішній час. Згідно з довідкою Синельниківської міськрайонної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 17.04.2020 за №214 відповідач ОСОБА_1 з 12.09.2019 по 03.03.2020 була зареєстрована в центрі як безробітна та отримала дохід за цей період в розмірі 20820,15 грн. Згідно з виписним епікризом із медичної картки стаціонарного хворого №16429 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому було проведено оперативне лікування у відділенні урології ОДКЛ . Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів лише за умов доведеності зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину у відповідності до ст.182 СК України не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а визначений рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 28.01.2019 розмір стягнутих аліментів був змінений з 700 грн. на ј частину з усіх видів заробітку доходу позивача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому такий розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства та якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Приведені в апеляційній скарзі доводи, що на даний час життєві обставини позивача суттєво змінились у зв`язку з народженням другої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , втратою роботи та перебуванням дружини ОСОБА_4 у декретній відпустці, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідають вимогам сімейного законодавства, а їх зменшення буде суперечити інтересам дитини. Зазначені обставини свідчать про те, що зменшенням розміру аліментів на одного із дітей призведе до порушення його прав на рівність отримання аліментів від батька у порівнянні з іншою дитиною. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Посилання апелянта, що на даний час у позивача утворилась заборгованість по сплаті аліментів на користь відповідача у сумі 10 167,81 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не є підставою для зменшення розміру аліментів. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, як платника аліментів апелянтом не надано. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді М.Ю.Петешенкова В.С.Городнича