Постанова 4803 № 180/2044/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2934/21 Справа № 180/2044/19 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Солодової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційні скарги Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області, Козирського Миколи Анатолійовича в своїх інтересах, в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах, в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Держави в особі прокуратури Дніпропетровської області, Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обгрунтування якого посилався на те, що 06 грудня 2012 року його син, ОСОБА_5 , потрапив у лікарню м. Марганця, 07 грудня 2012 року його син був у комі та йому стало відомо про нанесення тяжких тілесних ушкоджень, завданих поліцією та лікарями, ІНФОРМАЦІЯ_1 його син помер. З часу внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяви та початку кримінального провадження, органами досудового розслідування та прокуратури не вчинено жодної слідчої дії, спрямованої на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. Незаконні дії відповідачів підтверджуються ухвалами судів. В зв`язку з незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури йому нанесено моральну шкоду, що полягає у моральних стражданнях, протягом семи років, скільки продовжується кримінальне провадження, його з дітьми ображали, у них виникли хвороби, головні та душевні болі. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з Держави, в особі Головного управління державного казначейства України на його користь моральну шкоду у розмірі 2 000 000 гривень; стягнути на користь ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 000 000 гривень; на користь ОСОБА_2 в особі опікуна ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 000 000 гривень. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями 100 000 (сто тисяч) гривень на користь ОСОБА_3 . Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями 100 000 (сто тисяч) гривень на користь ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями 100 000 (сто тисяч) гривень на користь ОСОБА_2 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись з рішенням суду, Державна казначейська служба України, Нікопольський відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області, Козирський М.А. в своїх інтересах, в інтересах дітей-сиріт: Козирського Р.О. та ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 подали апеляційні скарги. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Нікопольський відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області в своїй скарзі посилається на те, що матеріали справи не містять доказів саме протиправних та незаконних дій слідчого поліції Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Земляченка Р.М. стосовно ОСОБА_3 та дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_2 під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42012040330000005 за ознаками ч. 1 ст. 140 КК України. Апелянт вважає, що правові підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст. 1174 ЦК України та відшкодування моральної шкоди у даній справі відсутні у зв`язку з їх недоведеністю. Прокуратура Дніпропетровської області в своїй скарзі посилається на те, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому та його неповнолітнім онукам моральної шкоди саме у зв`язку з незаконними діями слідчого та прокурора, а отже, це свідчить про відсутність і причинно-наслідкового зв`язку з заявленою ним моральною шкодою. ОСОБА_3 в своїх інтересах, в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 в своїх апеляційних скаргах посилаються на те, що суд першої інстанції, під час ухвалення рішення не дослідив належним чином усі обставини справи та необґрунтовано визначив суму моральної шкоди, що підлягає стягненню на його користь. ОСОБА_3 в своїх інтересах, в інтересах дітей-сиріт: Козирського Р.О. та ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 відповідно до ст. 360 ЦПК України подали відзив, в якому просив апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу, не скористались. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України повернуто апелянту як не подану. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою старшого слідчого СВ Марганецького ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області Кузнецова С.Ю. від 27.07.2016 року залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42012040330000005 від 10.12.2012 року у якості потерпілих та визнано їх законним представником ОСОБА_3 . Постановою старшого слідчого СВ Марганецького ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області Кузнецова С.Ю. від 27.07.2016 року залучено ОСОБА_3 , який є рідним дідусем (опікуном) неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42012040330000005 від 10.12.2012 року, як законного представника потерпілих. Довідкою від 06.02.2020 року по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за №42012040330000005 від 10.12.2012 року, розпочатого за ч.1 ст.140 КК України відносно неналежного виконання своїх професійних обов`язків лікарями Марганецької ЦМЛ, що спричинило смерть ОСОБА_5 начальника СВ Марганецького ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області Колпак О. підтверджено, що 10.12.2012 року розпочате досудове розслідування, кримінальне провадження перебувало в провадженні не одного слідчого, проводилися слідчі дії. 06.02.2020 року матеріали кримінального провадження №42012040330000005 надійшли до Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП з Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури. На даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню триває, проводиться оцінка доказів, зібраних в ході досудового розслідування. Судом встановлено, що 10.12.2012 року кримінальне провадження було розпочате, до часу подачі позову до суду - 21.10.2019 року, минуло майже сім років, як проводиться досудове розслідування. Встановлено, що скарги ОСОБА_3 на бездіяльність органів досудового розслідування, прокуратури задоволено - ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2014 року по справі №195/1933/14-к; ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року по справі №195/2013/14-к; ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 року по справі №182/6967/18; ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.09.2015 року по справі №182/6745/15-к; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23.06.2018 року по справі №180/1205/18; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28.08.2018 року по справі №180/1592/18; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 року по справі №180/1677/18; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03.03.2017 року по справі №180/300/17; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13.01.2017 року по справі №180/2356/16-к; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 року по справі №180/559/16-к; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 року по справі №180/533/16-к; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 року по справі №180/1381/15-к; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 року по справі №180/584/16-к; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10.07.2019 року по справі №180/1267/19; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 року по справі №180/559/16-к (т.1 а.с.6-40); ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 року по справі №180/277/20; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04.10.2019 року по справі №180/1931/19; ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 року по справі №180/1384/19; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 року по справі №180/1424/19; ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 року по справі №180/1344/19. Крім того, ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15.06.2018 року по справі №180/983/18 за скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, постанову слідчого Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Земляченка Р.М. про закриття кримінального провадження, внесеного 10.12.2012 року до ЄРДР за №42012040330000005 за ознаками ч.1 ст. 140 КК України від 30 квітня 2018 року скасовано, матеріали кримінального провадження направлено керівнику Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури для організації проведення досудового розслідування. 04.10.2018 року ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області по справі № 180/2007/18 постанову слідчого СВ Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Земляченка Р.М. від 19.09.2018 року про закриття кримінального провадження №42012040330000005 від 10.12.2012 року скасовано. Постановою про скасування постанови про закриття кримінального провадження прокурора Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури постанову слідчого СВ Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Земляченка Р.М. від 17.10.2018 року про закриття кримінального провадження №42012040330000005 від 10.12.2012 року за ч.1 ст. 140 КК України скасовано; кримінальне провадження №42012040330000005 направлено начальнику СВ Марганецького ВП для організації досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 року по справі №180/691/19 скасовано постанову слідчого СВ Марганецького ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 03.04.2019 року про закриття кримінального провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до ЄРДР за №42012040330000005 і відновлено проведення досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 року по справі №180/532/20 скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та представника неповнолітнього адвоката Мунтяна Тимофія Івановича на недотримання розумних строків під час досудового розслідування та встановлення строку для проведення процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування (в порядку ст. 114 КПК України) в рамках кримінального провадження № 42012040330000005 від 10.12.2012 року задоволено частково. Встановлено строк в два місяці з моменту отримання органом досудовго розслідування даного рішення для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування (в порядку ст. 114 КПК України), по кримінальному провадженню № 42012040330000005 від 10.12.2012 року. Тобто, суд встановив, що досудове розслідування продовжується на даний час, і не є закінченим. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог, зокрема, позивачем доведено суду наявність завданої моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювачів (визнання незаконною бездіяльності), наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, тобто позивач зазнавав у певній мірі моральної шкоди, яка не може бути виправлена шляхом лише констатації факту порушення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України 100 000 гривень на користь ОСОБА_3 , 100 000 гривень на користь ОСОБА_1 , 100 000 гривень на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянтів, з наступних підстав. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. ч. 1 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. В силу положень статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Положеннями ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Частиною 6 статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. 1167 ЦК України. Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідно до роз`яснень, викладених в ч. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою. Крім того, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005). Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як було встановлено судом, довідкою від 12.11.2019 року по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за №42012040330000005 від 10.12.2012 року, розпочатого за ч.1 ст.140 КК України відносно неналежного виконання своїх професійних обов`язків лікарями Марганецької ЦМЛ, що спричинило смерть ОСОБА_5 . Кримінальне провадження було розпочато за заявою ОСОБА_3 . Кримінальне провадження не однократно закривалося слідчим, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме: 30.04.2019 року, 29.06.2018 року, 25.10.2018 року, 03.04.2019 року. На даний час досудове розслідування триває. Частинами 1 та 2 ст. 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження суд. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. У цьому контексті не можна не звернути увагу на практику ЄСПЛ, який неодноразово зазначав свою позицію щодо проведення ефективного офіційного розслідування та дотримання розумних строків. Наприклад, у рішенні у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року ЄСПЛ зазначив, що відлік перебігу розгляду кримінальної справи для вирішення питання щодо його "розумності" у сенсі ч. 1 ст. 6 Конвенції починається з моменту виявлення ставлення державних органів до особи як до підозрюваного або як до обвинуваченого у вчиненні злочину. Зокрема, відлік строку провадження може починатися з дня: взяття особи під варту; повідомлення її про порушення щодо неї кримінальної справи; початку досудового розслідування. Матеріали справи містять докази оскарження бездіяльності органів досудового розслідування, прокуратури у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, та про те, що така бездіяльність визнана судом незаконною. Оскільки досудове розслідування, яке було розпочате 10.12.2012 року, продовжується на даний час, і не є закінченим, що суперечить положенням ч.ч.1 та 2 ст. 28 КПК України, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справі, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем надано достатньо доказів про наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення для покладання на відповідачів відповідальності щодо відшкодування завданої йому шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тривале неналежне проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні спричиняє позивачу відчуття: невизначеності, невпевненості, незахищеності; неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, неможливість спрогнозувати свої дії та можливі їх наслідки; невизначеності у можливості реалізації своїх прав та законних інтересів, тощо. Вказане тривало протягом тривалого часу та триває і по даний час (протилежного не доведено) та потребує для позивача докладення додаткових зусиль для можливості подолати такі негативні наслідки протиправної поведінки стосовно себе та онуків. Крім того, позивачем додано до матеріалів справи довідки лікарів, чеки на ліки, направлення лікарів, копії із медичних карток, копії квитків, в яких видно, що позивач разом з дітьми потребував лікування, посиленого харчування. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності та справедливості. Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційних скаргах доводи апелянтами не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області, ОСОБА_3 в своїх інтересах, в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова