Ухвала КЦС ВС № 207/3344/17

Ухвала 09 квітня 2021 року м. Київ справа № 207/3344/17 провадження № 61-5464ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 01 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № ML-303/120/2007 в розмірі 11 055,76 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 квітня 2017 року становило 297 004,15 грн. В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, в якому просила визнати недійсним кредитний договір від 30 жовтня 2007 року № ML-303/120/2007, укладений між нею і Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк». У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, в якому просив: визнати недійсним кредитний договір від 30 жовтня 2007 року № ML-303/120/2007, укладений між ОСОБА_1 і Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»; визнати недійсним договір поруки від 30 жовтня 2007 року № SR-303/120/2007, укладений між ним та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк». Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № ML-303/120/2007 в розмірі 11 055,76 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 856,85 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом з 26 січня 2015 року по 13 квітня 2017 року - 2 198,91 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року - без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 01 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати повністю оскаржувані судові рішення і направити справу в частині солідарного стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 055,76 доларів США на новий розгляд до суду першої інстанції. ОСОБА_1 заявила клопотання, в якому просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, або зменшити розмір судового збору, який підлягає сплаті, до 1 113,77 грн, або відстрочити їй сплату судового збору до ухвалення касаційним судом рішення в цій справі, посилаючись на те, що її майновий стан перешкоджає їй сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 455,06 грн, оскільки наразі вона перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною - ОСОБА_3 , який потребує постійного домашнього догляду. В неї немає доходів за минулий рік, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також довідкою з місця роботи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-Фарм» про отримані доходи за період з березня 2020 року по лютий 2021 року. Крім того, на її утриманні перебуває ще одна малолітня дитина - ОСОБА_4 . З огляду на зазначене вона не має змоги сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі більшому, ніж 1 113,77 грн. Клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Згідно з частинами першою та третьою статті 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір». Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64). Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року встановлено, що за подання первісного позову підлягав сплаті судовий збір в розмірі 4 455,06 грн. Тобто розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 8 910,12 грн (4 455,06 грн х 200 %). Згідно з наданими заявником відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, виданими Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області 22 березня 2021 року, номер документа 63267, за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня. З довідки від 16 березня 2021 року № 57, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-Фарм», вбачається, що ОСОБА_1 працює у вказаному товаристві та наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з березня 2020 року по лютий 2021 року її дохід становить 0 грн. Враховуючи надані ОСОБА_1 докази на підтвердження факту відсутності в неї доходів за попередній календарний рік, а також наведені нею доводи про неможливість сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі більшому, ніж 1 113,77 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення її клопотання, а саме - зменшення їй розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги в цій справі, до 1 113,77 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 1 113,77 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р/н/22030102, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення). Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про зменшення, відстрочення або звільнення від сплати судового збору задовольнити частково. Зменшити до 1 113,77 (одної тисячі ста тринадцяти грн) 77 коп. розмір судового збору, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 01 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук