Постанова КЦС ВС № 756/7738/15-ц

Постанова Іменем України 08 квітня 2021 року м. Київ справа № 756/7738/15 провадження № 61-6690св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скаргиОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Боднар Богданою Євгеніївною, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року в складі судді Васалатія К. А. та на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року в складі колегії суддів Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І. ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 12 жовтня 2007 року ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 003-2900/756-0288, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 104 000 швейцарських франківна умовах повернення не пізніше 10 жовтня 2028 року та сплати за користування кредитом процентів у розмірі 9,95% річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 29 березня 2012 року уклалидоговір поруки № 003-2900/756-0288-Р/1, за умовами якого поручитель зобов`язалася відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань. Позивач указував, що взв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 24 квітня 2015 року склав 104 534,26 швейцарських франків, якуПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 003-2900/756-0288 від 12жовтня 2007 року в розмірі 104 534,26 швейцарських франків. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд першої інстанції виходив із того, що позичальник неналежним чином виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково: стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користьПАТ«Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 003-2900/756-0288 від 12 жовтня 2007 року в розмірі 101 328,58 швейцарських франків. У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» відмовлено. Здійснено перерозподіл судових витрат. Апеляційний суд виходив із того, що відповідачі неналежним чином виконували обов`язки з повернення кредиту, однак суд першої інстанції не врахував, що позивач змінив строк виконання кредитного договору, надіславши вимогу про дострокове повернення кредиту, а тому відсотки за користування кредитом частково нараховані банком поза межами строку кредитування. Аргументи учасників справи 29 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що: - суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази, зокрема розрахунок заборгованості, наданий банком, та не перевірили його правильність; - апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідачки про проведення судової фінансової експертизи. 05 квітня 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що: - суди дійшли помилкового висновку про можливість стягнення кредитної заборгованості з відповідачів у солідарному порядку, оскільки банк не повідомив поручителя про наявність у позичальника заборгованості та не надсилав на її адресу досудових вимог або претензій; - суди безпідставно відхилили клопотання про зупинення провадження в справі до розгляду Оболонським районним судом міста Києва позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про припинення поруки; - суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази, зокрема розрахунок заборгованості, наданий банком, та не перевірили його правильність. У травні 2019 року та листопаді 2019 року ПАТ «Універсал Банк» подало до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких просило залишити їх без задоволення. Позивач указує, що банк надав до суду належні та допустимі докази наявності у відповідачів заборгованості за кредитним договором, які ними не спростовані. Зазначає, що банк дотримався передбаченого законодавством та договором поруки порядку пред`явлення вимоги до поручителя. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та за її клопотаннямзупинено виконання виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року до завершення розгляду касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 18квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 . Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 12 жовтня 2007 року ВАТ «Універсал Банк» (з 22 червня 2009 року - ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 уклаликредитний договір № 003-2900/756-0288, за умовами якого ПАТ «Універсал Банк» зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 104 000 швейцарських франків, а ОСОБА_1 - повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 10 жовтня 2028 року та сплатити за користування кредитом проценти за ставкою 9,95 % річних. За користування кредитом понад встановлений кредитним договором строк встановлюється підвищена процентна ставка на рівні 29,85 % річних. ПАТ «Універсал Банк» свої зобов`язання перед позичальником виконав, надавши кредитні кошти впередбаченомудоговоромрозмірі, щоне заперечується сторонами. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2 29 березня 2012 року уклалидоговір поруки № 003-2900/756-0288-Р/1, за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язаньяк солідарний боржник. В суді першої інстанції за клопотанням ОСОБА_2 проведено судову почеркознавчу експертизу. Висновком ДНДЕКЦ при МВС України від 31 серпня 2016 року № 159 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 на 1-6 аркушах договору поруки № 003-2900/756-0288-Р/1 від 29 березня 2012 року виконані ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_1 не виконує передбачені договором зобов`язання по сплаті кредиту, що призвело до утворення заборгованості. Апеляційний суд установив, що в матеріалах справи наявна копія вимоги ПАТ «Універсал Банк» про погашення заборгованості від 23 жовтня 2014 року, яка адресована ОСОБА_1 та отримана її «сестрою ОСОБА_3 » 31 жовтня 2014 року , за змістом якої увипадку невиконання вимоги, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання вимоги.Такими діями кредитор змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, який сплив 01 січня 2015 року (на шістдесят перший день з моменту отримання вимоги).

Позиція Верховного Суду Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. За змістом частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У статті 554 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». Установивши, що позичальник неналежним чином виконує зобов`язання з повернення кредиту, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, у тому числі процентів за користування кредитом у межах дії договору (встановленого строку кредитування). Доводи касаційних скарг про неналежне дослідження судами розрахунку заборгованості, наданого банком, спростовуються змістом оскарженої постанови апеляційного суду. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про призначення судової фінансової експертизи не приймаються колегією суддів, оскільки вказане клопотання заявлено з підстав необхідності врахування судової практики касаційного суду щодо можливості нарахування банком відсотків за користування кредитом лише в межах строку кредитування, що було враховано апеляційним судом у прийнятій по суті спору постанові. Обґрунтування, в чому саме полягає порушення норм процесуального права в частині залишення зазначеного клопотання без задоволення, касаційна скарга не містить. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про відсутність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості з позичальника та поручителя з огляду на неповідомлення банком поручителя про існування заборгованості та не направлення досудових вимог і претензій не заслуговують на увагу, оскільки пред`явленням вимоги до поручителя є пред`явлення до нього позову (висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року в справі № 6-125цс14). Установивши, що строк виконання основного зобов`язання змінено банком на 01 січня 2015 року, а з цим позовом банк звернувся до суду 11 червня 2015 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість солідарного стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителя. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суди безпідставно відмовили в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі до вирішення Оболонським районним судом міста Києва позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про припинення поруки, не приймаються колегією суддів, оскільки наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20). За таких обставин доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим колегія суддів уважає, що касаційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін із поновленням її виконання. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Боднар Богданою Євгеніївною, залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін. Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. О. Антоненко В. І. Крат М. М. Русинчук