Постанова 4854 № 540/3024/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3024/20 Категорія: 108020000 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Місце ухвалення: м. Херсон Дата складання повного тексту: 17.12.2020 р. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Ступакової І.Г. при секретарі - Рощіній К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "МЕГАОПТСТРОЙ" звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №508040/2020/000228/2 від 05 жовтня 2020 року про коригування митної вартості товарів. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 06 березня 2020 року між товариством та компанією НОМА APPLIANCES CO., LTD укладено контракт №СН-UA-20/03/06. 05 жовтня 2020 року під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість товару у розмірі 8 445,60 доларів США, визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст. 57, 58 МК України. Для здійснення митного оформлення товару (Товар № 1: комбіновані холодильники-морозильники - код товару - 84181020) товариством подано до митного поста "Херсон" декларацію №UA508040/2020/009297. Разом з митною декларацією для митного оформлення товару митному органу надано пакет документів, передбачених законодавством, але 05 жовтня 2020 року відповідачем прийнято рішення №UA508040/2020/000228/2 про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого товариство було змушене додатково надмірно сплатити за товар №1 суму ПДВ в розмірі 37 991,96 грн. та мито в розмірі 9 045,71 грн. На думку позивача, коригування митної вартості товарів відбулось за відсутності правових підстав для такого корегування. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що декларантом - ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" 05 жовтня 2020 року до митного органу було подано митну декларацію №UA508040/2020/008458 для здійснення митного оформлення товару. Товари ввезено на умовах поставки "CIF PIVDENNYI", на виконання умов договору від 06 березня 2020 року №СН-UA-20/03/06 між ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" та НОМА APPLIANCES CO., LTD, Китай. Для підтвердження правильності визначення митної вартості декларантом було подано документи відповідно до вимог ч.2 ст. 53 МК України. Під час надходження декларації здійснено перевірку за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. АС АУР за митною декларацією виявлено ризики, а саме - сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур. Відповідач вказує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було вивчено договір купівлі-продажу та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення, а також додатково подані документи, за результатом чого було встановлено наступне. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності, а саме: у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 31 липня 2020 року №ВІН20072294 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Поставка товарів здійснюється на умовах поставки "CIF PIVDENNYI" відповідно до Інкотермс. Згідно з ч.2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору), та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. У зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ст. 53 МК України. У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано лише прайс-лист та комерційну пропозицію, які не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем, у зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного, відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову. Справу розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508040/2020/000228/2 від 05 жовтня 2020 року про коригування митної вартості товарів. Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" сплачений судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. В апеляційній скарзі Чорноморської митниці Держмитслужби ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку порушенням судом першої інстанції норм матеріального права в частинні неврахування позиції контролюючого органу фактичних обставин та норм процесуального права в частині неправильного трактування норм митного законодавства. В обґрунтування апеляційної скарги Чорноморська митниця Держмитслужби зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення судом першої інстанції не враховано положення розділів VIII та ХІ МК України щодо декларування товарів та відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю, в тому числі митної вартості. Зокрема, ст. 264 МК України установлено, що однією із виключних підстав, за яких митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації, є відсутність у митній декларації усіх відомостей про документи та відсутність документів, перелік яких наведено у ст. 335 МК України. Тобто, факт подання документів до митного оформлення є підставою для прийняття митної декларації до митного оформлення та контролю. При цьому, неподання, зазначених у ст. 53 МК України, слугує підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Таким чином, з огляду на те, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані документи містили розбіжності, митним органом цілком правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №508040/2020/000228/2 від 05 жовтня 2020 року. Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило. Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Чорноморської митниці Держмитслужби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: 06 березня 2020 року між ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" та компанією НОМА APPLIANCES CO., LTD, Китай укладено контракт №СН-UA-20/03/06 (далі-Контракт) на поставку "холодильного устаткування" на умовах СIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI відповідно до правил Інкотермс 2010. Відповідно до умов вказаного контракту, специфікації від 30 липня 2020 року №20, пакувального листа від 30 липня 2020 року, рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №ВІН20072294 від 30 липня 2020 року та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах. Для здійснення митного оформлення товару митним брокером фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 05 жовтня 2020 року було подано митну декларацію №UA508040/2020/009297, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 8445,60 доларів США. Разом із митною декларацією, митним брокером до митного оформлення подано наступні документи: пакувальний лист від 30 липня 2020 року, рахунок-фактура (інвойс) від 30 липня 2020 року №ВІН20072294; коносамент від 13 серпня 2020 року №204203410, автотранспортну накладну №128 від 04 жовтня 2020 року; декларацію про походження товару від 30 липня 2020 року №ВІН20072294; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СН-UA-20/03/06 від 06 березня 2020 року; банківський платіжний документ №3 від 24 вересня 2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору №20 та без номеру від 31 липня 2020 року, 10 червня 2020 року та 20 серпня 2020 року; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнуючих речовин у товарах від 05 жовтня 2020 року; інші некласовані документи. Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому необхідно подати наступні відомості: - якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправника; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертизи організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. - У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційну пропозицію. - 05 жовтня 2020 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA508040/2020/000228/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої митна вартість товарів відкоригована у бік збільшення: - товару №1 до загальної суми 14 829,12 дол. США. Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № CH-UA-20/03/06 від 06 березня 2020 року згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України. Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції правильним і таким, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 73, 74, 77 КАС України. Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. На підставі приписів МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За правилами ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. За змістом ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Положеннями ч.1,2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу. Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою. Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Як визначено в ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. Отже, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13 вересня 2019 р. у справі №815/6780/15, від 06 вересня 2019 р. у справі №803/1212/14 та ін. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо надання позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу пакету документів, які містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № CH-UA-20/03/06 від 06 березня 2020 року. Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги Чорноморської митниці Держмитслужби про те, що позивачем подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані документи містили розбіжності, виходячи з наступного. Контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI, за якими до обов`язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Тобто, при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010. Таким чином, в даному випадку не має значення коли фактично продавець сплатив фрахт: у порту відправлення або у порту призначення, враховуючи, що вказаний платіж включений у ціну товару, що виставлена до сплати покупцю у поданих до митного оформлення інвойсах. Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) визначено, за умовами поставки CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення), продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Судова колегія звертає увагу на те, що формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування та перевезення з урахуванням визначених умов поставки CIF, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування та транспортування товару до порту призначення, не може свідчити про те, що витрати на страхування та перевезення не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі якщо страхування здійснювалося. Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів. Аналогічно і транспортні (перевізні) документи повинні бути надані митниці лише у разі, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. В даному випадку, оскільки згідно умов поставки CIF витрати на перевезення товару до порту призначення несе продавець та вартість такого перевезення включена до контрактної ціни товарів, позивач не повинен додатково нести витрати на транспортування вантажу до порту місця призначення та надавати перевізні документи. Інші доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.