Постанова 4854 № 540/3762/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3762/20 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон, 28 січня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. секретар судового засідання Недашковська Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Опт» до Чорноморської митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000250/2 від 28.10.2020р.,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світло-Опт» (надалі ТОВ «Світло-Опт», позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 28.10.2020 р. №UA508040/2020/000250/2 щодо збільшення митної вартості товарів, імпортованих товариством. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, оскільки для митного оформлення імпортованих товарів ТОВ «Світло-Опт» надало документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, вказані документи на думку позивача не містять розбіжностей та є достатніми для визначення митної вартості за першим методом. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року, адміністративний позов ТОВ «Світло-Опт» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508040/2020/000250/2 від 28.10.2020 року про коригування митної вартості товарів. Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, 73000, м.Херсон, вул.Гоголя,13) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Світло-Опт" (код ЄДРПОУ 42554529, 73025, м.Херсон, вул.Пилипа Орлика, буд.29) сплачений судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Чорноморською митницею Держмитслужби подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції під час ухвалення рішення у справі норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати судове рішення та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано та не звернуто належної уваги на ті обставини, що документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності, а саме: 1.відповідно до пункту 5.1 контракту № 011019, плата за товар здійснюється двома платежами: 20% - передплата після підтвердження замовлення, 80%- протягом семи днів після отримання коносамента. При цьому, відповідно до наданого платіжного доручення від 23.09.2020 № 2 (містить посилання на інвойс № СІ-26082020), передоплата за товар здійснена в сумі 8657,62 дол. США, що не відповідає 20% від суми інвойсу № СІ-26082020, у зв`язку із чим неможливо встановити достовірність (здійснити перевірку числового зна чення) заявленої фактурної вартості, а також ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за задекларований товар; 2.позивач під час митного оформлення товару не надав належних доказів вартості перевезення товару, яка входить до складових митної вартості товару відповідно до ч.10 ст.58 МК України. Так, відповідно до зовнішньоекономічного договору, який було надано позивачем при митному оформленні, (п.2.1) поставка товару здійснюється на умовах FOB - SHEKOU відповідно до Інкотермс-2000. Тобто, покупець зобов`язаний самостійно укласти договір перевезення товару від місця поставки до кордону України.Під час декларування товару, для підтвердження транспортних витрат ним було надано Договір про надання транспортного експедирування між декларантом ( позивачем у справі) та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІК» (експедитор), а також було надано Коносамент SHWS 220081813 від 27.08.2020, де перевізником зазначено фірму ICS LTD, та не надано будь яких доказів вартості послуг самого перевізника. Коносамент, наданий до митного оформлення, не містить відомостей про фрахт і договір перевезення з морським перевізником позивачем не було надано, як і не надано будь яких рахунків перевізника про вартість морського перевезення, отже не підтверджено вартість перевезення вантажу як однієї із складових митної вартості товару за першим методом - за умовами договору та за умов поставки товару за правилами FOB. На думку апелянта, враховуючи, що за умовами поставки відповідно до специфікації контрагента позивача - поставка здійснювалась на умовах FOB, згідно наданого до митниці та матеріалів справи для підтвердження вартості перевезення вантажу в порт України і Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» позивач на підтвердження вартості фрахту мав надати документ про оплату саме транспортних витрат перевізнику безпосередньо або документ, який підтверджує оплату цих витрат перевізнику експедитором. Оскільки такого документу Товариством надано не було, отже не підтверджено суми витрат на транспортне перевезення вантажу. Крім того, як зауважує апелянт, згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах поставки FOB, продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок (при наяв ності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування. Серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. У зв`язку із тим, що надані документи декларантом не підтверджували заявленої митної вартості, митним органом було запропоновано надати додаткові документи, за результатами дослідження яких було встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Таким чином, апелянт вважає спірне рішення про коригування митної вартості повністю обґрунтованим. 05.05.2021 року (вхід.№ 9444/21) від позивача у справі до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство вказує про необґрунтованість доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи тим, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. До того ж, як зауважує позивач, неподання належних доказів вартості перевезення товару, яка входить до складової митної вартості, на що посилається апелянт у скарзі не було зазначено підставою для прийняття спірного рішення митним органом. Твердження апелянта про наявність розбіжностей у поданих декларантом документах до митного оформлення, що може свідчити про заниження митної вартості імпортованих товарів, повністю спростовані висновками суду першої інстанції з посиланням на наявні у справі письмові докази. В судове засідання представники сторін не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, про причини неприбуття не повідомили. Відповідно до ст. 229 КАС України, справу розглянуто без фіксування технічними засобами. Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2019 року між ТОВ "Світло-Опт" та компанією та ZhongshanHuayuanLighting (formerMultilightLightning CO, LTD), Китай укладено контракт №011019 (далі-Контракт) на поставку товарів світильники в номенклатурі, асортименті, кількості та цінах згідно інвойса на умовах FOB Китай відповідно до правил Інкотермс 2010. Відповідно до умов вказаного контракту, пакувального листа від 26.08.2020 року, рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №СІ-26082020 від 26.08.2020 року та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах. Для здійснення митного оформлення товару товариством 28.10.2020 року було подано митну декларацію №UA508040/2020/010134 відповідно до якої митна вартість товарів визначена позивачем за ціною контракту 17657,62 доларів США. Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подано наступні документи: пакувальний лист б/н від 26.08.2020, рахунок фактура (інвойс) СІ-26082020 від 26.08.2020, коносамент SHWS 220081813 від 27.08.2020, автотранспортна накладна №449 від 16.10.2020, декларація про походження товару СІ-26082020 від 26.08.2020, заява про відкликання МД №129 від 28.07.2020, платіжні документи про підтвердження вартості товару №2 від 23.09.2020 та №3 від 13.10.2020, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №4067 від 05.10.2020, зовнішньоекономічний договір від 01.10.2019 № 011019, договір про перевезення №020620-41 від 02.06.2020, заява декларанта від 28.10.2020, лист відправника б/н від 22.10.2020. Згідно із ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що у зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження митної вартості місять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати наступні документи: якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, щодо вартості перевезення вантажу; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: рахунок на оплату експедиторських послуг, заява на транспортно-експедиторські послуги та офіційний прайс лист постачальника. 28.10.2020 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA508040/2020/000250/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої митна вартість товарів відкоригована у бік збільшення: - товару №1 на загальну суму 28912,78 дол. США; - товару №2 на загальну суму 1430,30дол. США; - товару №4 на загальну суму 22,86 дол. США; - товару №5 на загальну суму 3,68 дол. США; - товару №6 на загальну суму 8,80 дол. США. Вважаючи спірне рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, та містять достовірні числові дані, що підтверджують митну вартість товарів за ціною Контракту № 011019 від 01.10.2019р., згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України. Суд першої інстанції також зазначив, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних спростовуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ст.ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. В силу вимог ч.ч. 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За визначенням ч.ч. 1 - 2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України). Як встановлено ч.2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. За змістом ч.ч. 1 - 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України). Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. В той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України). Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Тобто, право митного органу на витребовування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості, які можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. При цьому, є обов`язковим наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості, позаяк саме з цією обставиною закон і пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, приписи вказаних вище норм МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності та надати можливість пересвідчитись у достовірності або помилковості задекларованої митної вартості. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Згідно матеріалів справи, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що у підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав наступні документи: пакувальний лист б/н від 26.08.2020, рахунок фактура (інвойс) СІ-26082020 від 26.08.2020, коносамент SHWS 220081813 від 27.08.2020, автотранспортна накладна №449 від 16.10.2020, декларація про походження товару СІ-26082020 від 26.08.2020, заява про відкликання МД №129 від 28.07.2020, платіжні документи про підтвердження вартості товару №2 від 23.09.2020 та №3 від 13.10.2020, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №4067 від 05.10.2020, зовнішньоекономічний договір від 01.10.2019 № 011019, договір про перевезення №020620-41 від 02.06.2020, заява декларанта від 28.10.2020, лист відправника б/н від 22.10.2020. Додатково Товариством було надіслано копію митної декларації, рахунок на оплату експедиторських послуг, заява на транспортно-експедиторські послуги та офіційний прайс лист постачальника. Однак, у зв`язку із тим, що відповідач вважав надані позивачем документи разом з митною декларацією недостатніми для визначення митної вартості товарів за першим методом, та надані на запит додаткові документи такими, що не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару, було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів. Приймаючи таке рішення №UA508040/2020/000250/2 митний орган вказував, що відповідно до пункту 5.1 контракту №011019 плата за товар здійснюється двома платежами: 20% - передплата після підтвердження замовлення, а решта 80%- протягом семи днів після отримання коносамента. При цьому, відповідно до наданого платіжного доручення від 23.09.2020 № 2 (містить посилання на інвойс №СІ-26082020) передоплата за товар здійснена в сумі 8657,62 доларів США, що не відповідає 20% від суми інвойсу №СІ-26082020. У зв`язку з цим неможливо встановити достовірність (здійснити перевірку числового значення) заявленої фактурної вартості, а також ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за задекларований товар. Згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах поставки FОВ, продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок (при наявності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування. Серед документів, наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутня інформація про те, що товари не страхувались покупцем та/або продавцем , що може свідчити про недостовірність інформації щодо страхування товарів. Додаткова надання заявка №2 містить інформацію про ТЕО (транспортно-експедиційне обслуговування) та ПРР (навантажувально-розвантажувальні роботи), проте не наведено чи здійснюються ці послуги за межами митної території України чи після перетину митного кордону. При цьому у розрахунок митної вартості за митною декларацією декларантом включено лише фрахт (витрати на транспортування) за межами митної території України. Додатково наданий комерційний прайс не містить відомостей на яких умовах поставки продавцем виставлено ціни, тощо. На зазначених недоліках наголошується й у апеляційній скарзі. Між тим, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (в тому числі додатково), колегія суддів прийшла висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним. На думку колегії суддів, надані позивачем документи не суперечать одне одному, містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В свою чергу, відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Апеляційний суд вважає хибними твердження митного органу про неможливість встановити достовірність заявленої фактурної вартості, а також ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за задекларований товар у зв`язку з порушенням порядку оплати товару, оскільки як вірно зауважив суд першої інстанції, згідно платіжного доручення №2 від 23.09.2020 р. на виконання контракту №011019 та комерційного інвойса СІ-26082020 ТОВ «Світло-Опт» сплачена сума 8657,62 дол.США, що становить більше ніж 20% суми замовлення. Під час митного оформлення позивачем надано платіжне доручення №3 від 13.10.2020 р., за яким позивачем сплачено 9000 дол.США за інвойсом СІ-26082020. Таким чином, загальна сума перерахованих позивачем коштів за контрактом №011019 та комерційний інвойсом СІ-26082020 складає 17657,62 дол.США, що повністю відповідає сумі зазначеній в інвойсі. Отже, твердження про те, що сума передоплати, яка за погодженими сторонами умовами угоди мала складати 20% від загальної суми поставки не відповідає вказаному значенню (20%) у даному випадку не свідчить про хибність визначеної декларантом митної вартості товару за ціною договору. Твердження апелянта про наявність у позивача зобов`язання разом із митною декларацією надати страхові документи, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю, позаяк, як свідчать матеріали справи поставка товару здійснювалась за умовами FOB. Згідно Інкотермс - 2010 термін "франко-борт" (FOB) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Продавець зобов`язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. Продавець не має обов`язку зі страхування вантажу. Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження. Покупець не має обов`язку зі страхування вантажу. Тобто, обов`язок укладання договору страхування вантажу не відповідає умовам FOB, а тому позиція відповідача про необхідність страхування товару є помилковою. За вказаного, оскільки перевезення товарів здійснювалося у даному спірному випадку морем на умовах поставки FOB, колегія суддів вважає ґрунтовним висновок суду першої інстанції про те, що Товариство не повинно додатково страхувати товари, що в свою чергу свідчить про помилковість тверджень апелянта про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товарів за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються. Також, згідно матеріалів справи, позивачу надані транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу з порту відправлення Шекоу, Китай до порту Одеса, Україна, вартість яких, згідно рахунку на оплату №4067 від 05.10.2020 р. та акту наданих послуг №4113 від 12.10.2020 р. складає 64617,02 грн. Відповідно до листа ТОВ «Хіллдом Логістик» №4067 від 05.10.2020 р., вартість транспортування вантажу розрахована від порту Шекоу, Китай до митного кордону України Чорноморський порт. Отже, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що у додатково наданій заявкі №2 не наведено чи здійснюються послуги транспортування за межами митної території України чи після перетину митного кордону. З приводу тверджень митного органу про те, що додатково наданий комерційний прайс не містить відомостей на яких умовах поставки продавцем виставлено ціни, апеляційний суд звертає увагу, що цей документ не є основним документом, з якого можливо встановити митну вартість товару, а є додатковим і може бути наданий на вимогу митного органу, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст.54 Митного кодексу України, містять розбіжності. Таким чином, апеляційний суд вважає недоведеною апелянтом правомірність прийняття спірного рішення, з урахуванням чого погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Крім того, судова колегія також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на ту обставину, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Враховуючи усе викладене вище, оскільки на переконання суду апеляційної інстанції, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № 011019 від 01.10.2019 року згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України, відтак висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару. Таким чином, у суду першої інстанції були наявні усі підстави для задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було у повній мірі встановлено спірні обставини справи, надано їм належну та правильну правову оцінку та прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позову ТОВ «Світло-Опт». Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі №540/3762/20- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено та підписано 03 червня 2021 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.