Постанова 4854 № 420/8413/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 квітня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/8413/20 Головуючий в І інстанції: Катаєва Е.В. Дата та місце ухвалення рішення: 06.11.2020 р., 27.11.2020 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови в митному оформленні товарів, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро» звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови в митному оформленні товарів. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року у справі № 420/8095/20 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро», були роз`єднані на виділені в самостійне провадження. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року у справі № 420/8413/20 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро» про визнання протиправними та скасування рішення №UА500500/2020/000015/1 від 07.07.2020 р. про коригування митної вартості товарів та картку відмови в митному оформленні товарів № UА500500/2020/01306 прийняті до провадження суддею. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 р. позов товариства з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/000015/1 від 07.07.2020 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/01306. Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро» судовий збір у розмірі 2102,00 грн. 20.11.2020 року представником позивача було подано до суду першої інстанції клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро» витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/8413/20 в розмірі 1 388,89 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року клопотання представника позивача задоволено. Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро» витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 1 388,89 грн. Не погоджуючись з постановленими судом першої інстанції рішенням від 06.11.2020 року та додатковим рішенням від 27.11.2020 року, Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просить скасувати рішення суду та додаткове рішення першої інстанції та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2020 року між позивачем (покупець) та компанією «LC MOTORS» (Республіка Корея) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №251430, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти від продавця транспортні засоби (надалі товар). Згідно п. 1.2, п. 4.1 Контракту, асортимент, кількість ціна за одиницю, загальна сума, термін оплати та інші умови поставки товару визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту Продавець постачає покупцю товар на умовах CFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южне (Інкотермс-2010) . 12.05.2020 року сторонами договору підписана Специфікація №120520 на поставку партії товару - автомобілів, що були у використанні, зокрема, автомобіля марки - HYUNDAI SANTA FE; - Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , вартість - 5824 дол. США. 06.07.2020 року, з метою здійснення митного оформлення товару позивачем було подано до Одеської митниці митну декларацію МД №UA500500/2020/248774 від 06.07.2020 року, в якій задекларовано товар: «Автомобіль з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем), що був у використанні 1 шт. - Марка HYUNDAI; - Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 ; - Модель SANTA FE; - Робочий об`єм циліндрів 1995 см3; - Рік виготовлення 2016 р.; - Модельний рік виготовлення 2016 р.; - Вид ТЗ легковий автомобіль; - Тип двигуна дизель; - Тип кузова універсал; - Колір синій; - Торговельна марка HYUNDAI; - Технічний стан - автомобіль має пошкодження: дефекти та подряпини ЛФП переднього бампера, заднього бампера. Сколи та дефекти ЛФП дверей задніх правих та передніх правих, крила переднього правого, дверей передніх лівих. Деформація глушника центрального. Сліди відновлювального ремонту передніх правих дверей. Розбита накладка переднього бампера нижня. Країна виробництва: Республіка Корея, KR. Вивантажено з контейнера TCNU4222552». Митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору. Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подані наступні документи: контракт №251430 від 01.04.2020 року; специфікація від 12.05.2020 року; інвойс та пакувальний лист від 12.05.2020 року №UA-646795; домашній коносамент від 17.05.2020 року №646795; навантажувальний документ від 25.06.2020 року наряд №175/1, лінійний коносамент від 17.05.2020№М350061786; декларація про походження товару UA-646795, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.05.2020 року №2828- 202005-000142; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією № 1399-Е/20 від 04.07.2020 року (висновок) експертного авто товарознавчого дослідження; акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 01.07.2020 року; довідка про відповідність рівню екологічних вимог від 30.06.2020 року №52882- Д. Відповідно до поданих товаросупровідних документів митну вартість заявлено на рівні 5824 дол. США За наслідком розгляду поданих позивачем документів, Одеською митницею прийняті рішення про корегування митної вартості товарів № UА500500/2020/000015/1 від 07.07.2020 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/01306. В рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вказував на те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ та Наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

1. Рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

2. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

3. Калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; - згідно частини 2 статті 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Таким чином, згідно частини 6 статті 54 МКУ, не подані основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість. Митницею повідомлено позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) банківських платіжних документів, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляції транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі, територією країни експортера; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; 4) за наявності інші платіжних та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Декларантом було надано копію митної декларації країни відправлення без перекладу та повідомлено про відсутність додаткових документів, запитуваних митницею. У рішенні про коригування митної вартості товару Одеська митниця зазначила, що в коносаменті від 17.05.2020 року відсутня інформація щодо умов сплати фрахту Collect чи Prepaid, що в свою чергу може вплинути на рівень митної вартості товару. Також зазначила, що в інвойсі № UA-646795 від 12.05.2020 у прикінцевій частині зазначено "Проплата, якщо вона застосовується повинна прямо та безперечно означати доставку транспортного засобу в порт Одеса (Україна) на умовах DAT - ІНКОТЕРМС 2020, що суперечить даним у інвойсі, зазначеним у графі умови поставки - CFR Odessa Ukraine. Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлена митна вартість 9800 дол. США (митна декларація №UА500500/2020/236597 від 20.05.2020 року). Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товару, а також карткою відмови у митному оформленні, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції. Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що декларантом митному органу були надані всі необхідні та достовірні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а тому коригування цієї митної вартості спірним рішенням було неправомірним. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до ст. ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: - основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); - другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України). Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Таким чином, з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість. Однак, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Таке правозастосування узгоджується з висновком, викладеним у судових рішеннях Верховного Суду, зокрема: у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17). В рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем, в якості підстави для його прийняття зазначено, про те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товару. Однак, відповідачем не визначено, які саме розбіжності містять подані позивачем документи, які саме відомості відсутні, що не дає можливості митному органу визначити правильність заявленої митної вартості товару. Позивач у поданому позові обґрунтовано посилався на відсутність у відповідача підстав для витребування додаткових документів. При цьому, позивач зазначив, що направлення митному органу додаткових документів - копії експортної митної декларації країни відправлення, копій платіжних доручень в іноземній валюті, які підтверджують здійснення 100% передплати за імпортовані товари, та кореспондуються із відомостями щодо вартості товарів, визначених у специфікаціях до контракту від 01.04.2020 №251430, стало підставою для визначення в оскаржуваному рішення додаткових мотивів не здійснення митного оформлення автомобіля. Так, у рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач посилався на те, що у коносаменті від 17.05.2020 року № YMLUM350061786 відсутня інформація щодо умов сплати фрахту Collect чи Prepaid, що в свою чергу може вплинути на рівень митної вартості товару. Судом встановлено, що згідно умов укладеного контракту, поставка товару (автомобіля) здійснювалась на умовах поставки CFR, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR ("вартість і фрахт") передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). З огляду на визначені умовами поставки зовнішньоекономічним контрактом №251430 від 01.04.2020 року та положеннями CFR Інкотермс-2010, всі витрати із завантаження, пакування та транспортування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, оскільки здійснюються на території продавця (п. 2.2 Контракту). За таких обставин, доводи апелянта щодо необхідності надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим. При цьому, відсутність у коносаменті від 17.05.2020 року № YMLUM350061786 інформації щодо умов сплати фрахту "Collect" чи "Prepaid" ніяким чином не впливають на митну вартість товару, оскільки поставка товарів здійснювалася за умовами CFR Інкотермс-2010, тобто сплата фрахту покладена на продавця (відправника) та вже включена у фактурну (контракту) вартість. Щодо посилань митного органу на те, що в інвойсі у прикінцевій частині зазначено "Проплата, якщо вона застосовується повинна прямо та безперечно означати доставку транспортного засобу в порт Одеса (Україна) на умовах DAT - ІНКОТЕРМС 2020, що суперечить даним у інвойсі, зазначеним у графі "Умови поставки"- CFR Odessa Ukraine, апеляційний суд зазначає наступне. Судом встановлено, що відповідно до п. 4.1 Контракту №251430 від 01.04.2020 року, специфікацій та інвойсів наданих позивачем як під час митного оформлення, так і до суду першої інстанції, товар поставлявся на умовах СFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южний (Інкотермс 2010). Таким чином, посилання апелянта на невідповідність умов поставки товару, зазначених у прикінцевій частині інвойсу, не може бути визнане підставою для здійснення коригування митної вартості, адже з решти наданих до митного органу документів можливо встановити, що поставка здійснювалась саме на умовах СFR. Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої помилка, допущена в наданому для митного контролю документі, зокрема інвойсі, яка має технічний характер, не впливає на достовірність викладених у ньому відомостей. Утім, наявність саме технічної помилки в документі та зміст помилково відсутньої інформації митний орган може встановити за допомогою решти інформації, яку містить той самий документ, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки в документі не є підставою вважати недостовірною всю інформацію, що у ньому міститься. Стосовно доводів апелянта про те, що причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало спрацювання автоматизованої системи профілю ризиків, колегія суддів зазначає наступне. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками. Верховним Судом у постанові по справі № 260/718/19 від 25.02.2020 року викладена позиція, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Варто зазначити, що рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору у даній справі, не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Крім того, в оскаржуваному рішенні відсутня вказівка на товар, інформація щодо митної вартості за яким взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів позивача. При цьому, Одеською митницею Держмитслужби не надано копій декларацій, за якими скориговано вартість імпортованого позивачем товару. Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом. Позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Митним органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару. Отже, позовні вимоги ТОВ «Веданта-Агро» про визнання протиправними та скасування рішення №UА500500/2020/000015/1 від 07.07.2020 р. про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні товарів № UА500500/2020/01306 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для задоволення скарги Одеської митниці Держмитслужби та скасування рішення суду відсутні. Що стосується доводів апелянта про необґрунтованість та незаконність додаткового рішення суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Як вже зазначалось вище, 20.11.2020 року представником позивача до Одеського окружного адміністративного суду було подано клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро» витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/8413/20 в розмірі 1 388,89 грн. В обґрунтування поданого клопотання представником позивача зазначено, що за первісним позовом було 18 позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які в подальшому були виокремленні у 18 самостійних проваджень за позовними вимогами (№420/8095/20; №420/8404/20; №420/8405/20; №420/8406/20; №420/8407/20; №420/8408/20; №420/8409/20; №420/8410/20; №420/8411/20; №420/8412/20; №420/8413/20; №420/8414/20; №420/8415/20; №420/8416/20; №420/8417/20; №420/8418/20; №420/8419/20; №420/8420/20), та вважає, що з метою належної компенсації витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній справі необхідно внести уточнення до клопотання від 09.11.2020 (справа №420/8095/20) та виходити з наступного розрахунку: 25 000 грн. (загальна сума правничої допомоги за договором) / 18 проваджень = 1388,88889 грн. Отже, у справі №420/8413/20 підлягають стягненню понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1388,89 грн. Позивач вважає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 1 388,89 грн. є співмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, відповідає принципу об`єктивності та розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Задовольняючи клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про належне підтвердження та обґрунтованість заявленої до відшкодування суми. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу. За нормами ч.1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Так, ч. 2 ст. 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у ч. 3 ст. 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. У підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача - адвокат адвокатського об`єднання «Митні адвокати» подав до суду першої інстанції: договір №19/ОД від 23.07.2020 року про надання правової допомоги, додаткову угоду №1 до Договору №19/ОД від 23.07.2020 року, укладену 30.07.2020 року, платіжне доручення № 46 від 14 серпня 2020 року, акт наданих послуг від 09.11.2020 року. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, за надання адвокатом правничої допомоги відповідно до умов Договору, замовник зобов`язаний виплатити виконавцю винагороду (гонорар) не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання замовником рахунку у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. Згідно акту наданих послуг від 09 листопада 2020 року адвокат надав наступні послуги клієнту: - інтерв`ювання, надання юридичної консультації та підготовка правової позиції щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - (4 год.), - збір матеріалів, вивчення та аналіз документів митного оформлення, документів з питань придбання товару (8 год.) - 6 000 грн.; - вивчення судової практики в аналогічних справах, підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви, клопотання витребування доказів (9 год.) - 15 000 грн.; підготовка та подання до суду у справах №420/8095/20; №420/8404/20; №420/8405/20; №420/8406/20; №420/8407/20; №420/8408/20; №420/8409/20; №420/8410/20; №420/8411/20; №420/8412/20; №420/8413/20; №420/8414/20; №420/8415/20; №420/8416/20; №420/8417/20; №420/8418/20; №420/8419/20; №420/8420/20 клопотань про долучення доказів, клопотань про ознайомлення з матеріалами справ, клопотань про виправлення описок, клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору, клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (4 год.) - 3 000 грн.; ознайомлення з матеріалами справ №420/8095/20; №420/8404/20; №420/8405/20; №420/8406/20; №420/8407/20; №420/8408/20; №420/8409/20; №420/8410/20; №420/8411/20; №420/8412/20; №420/8413/20; №420/8414/20; №420/8415/20; №420/8416/20; №420/8417/20; №420/8418/20; №420/8419/20; №420/8420/20 (1,5 год.) - 1 000 грн. Всього - 25 000 грн. Таким чином, представником позивача були надані належні докази понесених витрат на правничу допомогу, які відображають вид та обсяг наданих послуг, час витрачений адвокатом на їх виконання, докази сплати таких послуг позивачем. Дослідженням наданих документів судом встановлено обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Колегія суддів зауважує, що вказана у поданих документах сума 25 000 грн. сплачена позивачем за подання первинного позову, вимоги якого в подальшому були роз`єднані у 18 окремих проваджень. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що визначена до компенсації у даній справі сума 1388,89 грн. (25000:18=1388,88889) є співмірною та обґрунтованою, а тому підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судових рішень. За таких обставин, підстав для скасування рішення суду та додаткового рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 09.04.2021 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: О.А. Шевчук