Постанова 4851 № 480/5160/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 р.Справа № 480/5160/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2020, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, по справі № 480/5160/19 за позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення в частині нарахованої пені, ВСТАНОВИВ Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі по тексту - позивач, АТ "СМНВО") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Харківське управління Офісу ВПП), в якій просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.09.2019 р. №0000085408 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені в розмірі 2877537,10 грн. - стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь АТ "СМНВО" судові витрати у розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування позову зазначило, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог ч.13 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а тому є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахованої контролюючим органом пені у розмірі 2 877 537,10 грн. за період оскарження платником єдиного внеску вимоги зі сплати недоїмки за травень 2018, оскільки нарахування пені здійснено відповідачем, в тому числі й за період, по якому підприємство здійснювало оскарження вимоги про сплату недоїмки від 12.07.2018 р. №Ю-230-50, а саме за період з 30.06.2019 по 14.08.2019. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 в задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення в частині нарахованої пені відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 по справі № 480/5160/19, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати рішення Офісу ВПП ДПС від 24.09.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0000085408 в частині нарахованої пені у розмірі 2729924,68 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, всупереч положень ч. 13 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої, зокрема, у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду, дійшов помилкового висновку щодо наявності у відповідача підстав для нарахування пені у розмірі 2729924,68 грн. за період оскарження платником єдиного внеску вимог зі сплати недоїмки за травень та червень 2018 року. Вказує, що зі змісту листа Офісу ВПП ДПС від 24.09.2019 позивач дізнався про порушення ним абзацу першого частини 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного перерахування єдиного соціального внеску за травень 2018 у сумі 7267980,86 грн. терміном сплати 20.06.2018 та за червень 2018 р. у сумі 6688911,46 грн. терміном сплати 20.07.2018, у зв`язку з чим винесено рішення від 24.09.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вважає рішення відповідача в частині нарахування пені у вказаному розмірі, зокрема, за травень 2018 таким, що прийнято без урахування оскарження (в період з 24.07.2018 по 23.08.2018) скаргу залишено без задоволення, а потім в судовому порядку (в період з 04.09.2018 по 11.03.2019) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 №Ю-230-50 на суму 35 512 978,08 грн, до складу якої також увійшло нарахування єдиного внеску за травень 2018 у розмірі 7 267 980,86 грн. по граничному строку сплати 20.06.2018, що в силу положень ч. 13 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» свідчить про його протиправність. Щодо нарахування відповідачем пені у розмірі 200 667,34 грн за несвоєчасність сплати єдиного внеску за червень 2018 пояснив, що на адресу позивача Харківським управлінням ОВПП ДФС була надіслана вимога про сплату ТА «Сумське НВО» боргу (недоїмки) від 06.08.2018 №Ю-230-50 у розмірі 39786254,46 грн, визначеного станом на 31.07.2018, до складу якого, зокрема, увійшло нарахування єдиного внеску за червень 2018 у розмірі 6688911,46 грн. по граничному строку сплати 20.07.2018, яку позивачем було оскаржено в адміністративному порядку (в період з 16.08.2018 по 14.09.2018) скаргу задоволено частково, що так само, з огляду на оскарження в цей період вимоги про сплату недоїмки, свідчить про протиправність нарахування відповідачем пені за травень 2018 року. Зважаючи на вищевикладене, вказує, що рішення Офісу ВПП ДПС №0000085408 від 24.09.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування пені в розмірі 2 729 924,68 грн. Відповідач, у надісланому до суду відзиві вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. З приводу доводів позивача щодо неможливості нарахування пені в період оскарження вимог про сплату недоїмки від 12.07.2018 №Ю230-50 та від 06.08.2018 №Ю-230-50, до складу яких ввійшла заборгованість зі сплати єдиного внеску за травень червень 2018, посилаючись на положення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, заперечував та пояснив, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих платником звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску, не підлягають адміністративному оскарженню, а тому і не могли бути оскаржені позивачем в цій частині. Наполягає, що предметом як адміністративного так і судового оскарження були вимоги про сплату недоїмки в інших частинах, а тому не могли та не вплинули на нарахування пені за несвоєчасно сплачені самостійно задекларовані зобов`язання з ЄСВ, в свою чергу позивач не може бути не згодним із самостійно визначеною до сплати сумою єдиного внеску. З огляду на викладене, зауважив, що документами, які є підставою для нарахування пені у спірних правовідносинах є звіти платника АТ «Сумське НВО» щодо нарахування єдиного внеску за травень та червень 2018 року, а не вимоги про сплату боргу (недоїмки), що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком штрафних санкцій та пені, а також даними інтегрованої картки платника податків платника та свідчить про відсутність підстав для зупинення нарахування пені в даному випадку. Також зазначив, що на підставі вказаних вище вимог від 12.07.2018 №Ю230-50 та від 06.08.2018 №Ю-230-50 нарахування єдиного внеску в інтегрованій картці не проводилися, пеня на вимоги не нараховувалася. Враховуючи вищевикладене, зазначив, що судом першої інстанції було повно та об`єктивно досліджені матеріали справи та надані докази, застосовано належну практику Верховного Суду, та прийнято рішення у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права. В надісланих додаткових поясненнях виклав детальний розрахунок складових вимог від 12.07.2018 №Ю230-50 та від 06.08.2018 № Ю-230-50, із описом обставин періоду оскарження та сум, які перебували в процедурі узгодження. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.06.2018 АТ «СМНВО» подано звіт № 9118853828 про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за травень 2018 року, яким задекларовано загальну суму ЄСВ, що підлягає сплаті 7 267 980,86 грн, з граничною датою сплати 20.06.2018. 20.07.2018 АТ «СМНВО» подано звіт № 9148119590 про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за червень 2018 року, яким задекларовано загальну суму ЄСВ, що підлягає сплаті 6 688 911,46 грн, з граничною датою сплати 20.07.2018. 12.07.2018 Офісом ВПП винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-230-50 на суму 35 512 978,08 грн (за основним платежем), до якої увійшла і сума ЄСВ за травень 2018 року, не сплачена позивачем станом на 20.06.2018. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем вказану вимогу було оскаржено в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 21.08.2018р. скаргу було залишено без задоволення (а.с.106-107). Також судом встановлено, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2019р., залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019р. у справі №480/1258/19, позовну заяву ПАТ «Сумське НВО» до Офісу великих платників ДФС в особі Харківського управління ОВПП ДФС про скасування вимоги від 12.07.2018 р. №Ю-230-50 в частині наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 6549660,65 грн. - залишено без розгляду (а.с.30-36). 06.08.2018 Офісом ВПП винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-230-50 на суму 39 786 254,46 грн (за основним платежем), до якої увійшла і сума ЄСВ за червень 2018 року, не сплачена позивачем станом на 20.07.2018. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до Офісу ВПП ДПС було подано скаргу на вказану вимогу, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення про часткове задоволення скарги позивача, зобов`язано Офіс ВПП ДФС сформувати та направити нову вимогу. 24.09.2019 Офісом великих платників податків ДПС прийнято рішення №0000085408 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до АТ "Сумське НВО" застосовано штраф у розмірі 2791378,47 грн за період з 21.06.2018 до 19.09.2019 та нарахована пеня у розмірі 5613031,37 грн (а.с. 11). На вказане рішення АТ «Сумське НВО» було подано скаргу (а.с.14-16), яку рішенням Офісу ВПП ДПС від 05.11.2019 залишено без задоволення (а.с.17-19). Не погодившись із вказаним рішенням в частині нарахування пені в сумі 2 877 537,10 грн, АТ «СМНВО» звернулось до суду з цим позовом про скасування рішення від 24.09.2019 №0000085408 у зазначеній частині. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення від 24 вересня 2019 року № 0000085408 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені у розмірі 2 877 537,10 грн, податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлений законодавством, оскільки оскарження позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 р. №Ю-230-50 не вплинуло на нарахування пені у розмірі 2 877 537,10 грн., так як відповідні суми єдиного внеску самостійно визначені і задекларовані позивачем за травень та червень 2018 р., є узгодженими та не підлягають адміністративному оскарженню. При цьому суд зазначив, що за період оскарження вимоги від 12.07.2018 р. № Ю-230-50 обов`язок сплатити позивачем самостійно задекларовану суму єдиного внеску не припинявся, оскільки для припинення нарахування пені необхідно оскаржити документ, на підставі якого вона нарахована (сума недоїмки буде вилучена з ІКП, що припинить нарахування пені на період оскарження). Спірна пеня нарахована на підставі звітів з єдиного соціального внеску за травень та червень 2018 р., а відтак не може бути вилучена з ІКП через оскарження вимоги. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За приписами п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464- VI) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч.8 ст.9 Закону № 2464- VI). Відповідно до п.1 ч.10 ст.9 Закону № 2464- VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки. Згідно з ч.12 ст.9 Закону № 2464- VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст.9 Закону № 2464- VI). За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464- VI). На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу ( ч.10 ст.25 Закону № 2464- VI). У свою чергу, за визначенням п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI, недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею(ч.2 ст.25 Закону № 2464-VI). Відповідно до ч.3 ст.25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. За приписами ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Таким чином, сума, задекларована платником і не сплачена станом на граничну дату строку сплати (20 число місяця, наступного за звітним), набуває статусу недоїмки ще до того, як контролюючим органом буде винесено вимогу про її сплату. З огляду на наведене, є помилковими доводи представника позивача про те, що недоїмкою є лише суми, обчислені контролюючим органом. Частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VI також встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Згідно з ч.13 ст.25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду. Зі змісту абз.1 ч.13 ст.25 Закону № 2464-VI вбачається, що нарахування пені починається не з моменту винесення вимоги контролюючим органом, а з дня, наступного за граничною датою строку сплати ЄСВ. Відповідно до ч.14 ст.25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.06.2018 та 18.07.2018 АТ «СМНВО» засобами електронного зв`язку було подано звіти зі сплати ЄСВ за травень та червень 2018 року відповідно, в яких задекларовано суми ЄСВ, що підлягають сплаті, в розмірі 7 267 980,86 грн. та 6 688 911,46 грн. відповідно. В силу ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI граничним строком сплати цих грошових зобов`язань є 20.06.2018 (за травень 2018) та 20.07.2018 (за червень 2018). Однак, як зазначає відповідач та підтверджується позивачем по справі, у встановлений законом строк ця сума сплачена не була, у зв`язку з чим вказана сума набула статусу недоїмки. Твердження позивача про те, що недоїмкою є лише суми, нараховані контролюючим органом, є безпідставним, оскільки за визначенням ч.13 ст.25 Закону № 2464-VI недоїмкою є будь-яка сума ЄСВ, яка підлягала сплаті, однак, не сплачена у встановлений законом строк, і в передбачених законом випадках ця сума може нараховуватися контролюючим органом. Як вбачається зі змісту наданого відповідачем розрахунку, позивач розпочав сплачувати суму ЄСВ за березень 2018 року з 30.06.2019, повністю вся сума недоїмки була погашена 14.08.2019; за червень 2018 року з 14.08.2019, повністю вся сума недоїмки була погашена 19.09.2019. З вказаного розрахунку судом апеляційної інстанції встановлено, що пеня на вказані вище суми розпочала нараховуватись з дня, наступного за граничним терміном сплати ЄСВ за травень 2018 року з 21.06.2018, за червень 2018 з 21.07.2018, що свідчить про те, що пеня нараховувалась на підставі звітів з ЄСВ за травень та червень 2018 року, а не на підставі вимог від 12.07.2018 № Ю-230-50 та від 06.08.2018 № Ю-230-50. Також колегією суддів встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 №Ю-230-50 позивачем була оскаржена у судовому порядку в частині наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 328 100,00 грн. За результатами розгляду вказаного позову ПАТ "СМНВО" до Харківського управління Офісу ВПП ДФС рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 по справі №1840/3380/18 (а.с. 113-114), залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 (а.с. 115-117), у задоволенні адміністративного позову ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Харківського управління Офісу Великих платників податків ДФС про скасування вимоги в частині відмовлено (а.с. 112). Таким чином, правомірність виставлення вимоги від 12.07.2018 № Ю-230-50 підтверджено в судовому порядку 11.03.2019. При цьому слід зазначити, що розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску за яким оскаржуваним рішенням позивачу нараховано пеню за травень 2018 року та який самостійно задекларовано позивачем відповідно до поданого звіту про нарахування єдиного внеску №9118853828 становить 7 267 980,86 грн. (вказана вище вимога була оскаржена позивачем лише в частині наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 328 100,00 грн.), що свідчить про те, що позивачем оскаржувалась вказана вимога не в тій частині, на яку відповідачем нараховано спірну пеню. Також, з матеріалів справи вбачається, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018 №Ю-230-50 позивачем була оскаржена в адміністративному порядку в частині нарахування штрафу у розмірі 1 357 007,23 грн та пені у розмірі 639495,69 грн. В обґрунтування вказаної скарги позивач зазначив, що оскільки рішення Харківського управління Офісу ВПП ДФС №0000645010 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.05.2018, на підставі якого вказані суми фінансових санкцій включені до оскаржуваної вимоги, оскаржується в судовому порядку, відтак сума фінансових санкцій визначена у вказаному рішенні є неузгодженою, а тому і не підлягає сплаті. За результатами розгляду вказаної скарги позивача Офісом ВПП ДФС прийнято рішення від 12.09.2018 №29357/6/99-99-11-02-02-25, яким скаргу АТ «СМНВО» задоволено частково, вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018 №Ю-230-50 скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов`язано Офіс ВПП ДФС сформувати та направити нову вимогу. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що суми штрафної санкції №1357007,23 грн та пені 639495,69 грн. згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.05.2018 №0000645010 Офісу ВПП ДФС передчасно занесені до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, оскільки на дату формування вимоги, вказане рішення є неузгодженим та оскаржено скаржником в судовому порядку (справа №1840/3060/18). При цьому, колегія суддів зауважує, що такий результат розгляду скарги не звільняє платника від обов`язку сплатити самостійно задекларовані суми ЄСВ на підставі поданого звіту, оскільки прийняття вимоги про сплату недоїмки є заходом стягнення відносно несумлінних платників податків. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень за номером справи 1840/3060/18, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення від 03.05.2018 № 0000645010 відмовлено. Слід зазначити, що зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що ПАТ «СМНВО» в межах розгляду справи №1840/3060/18 оскаржувалося рішення від 03.05.2018 №0000645010, яким до ПАТ «Сумське НВО» була застосована штрафна санкція та нарахована пеня за несвоєчасну сплату ЄСВ за листопад 2017 р. на суму 6785036,16 грн терміном сплати 20.12.2017, тобто за період, за який не охоплено оскаржуваним рішенням від 24.09.2019 про нарахування пені, що підтверджується наданим контролюючим органом до матеріалів справи розрахунком пені. Крім того, як вбачається також з наданих представником позивача пояснень, нарахування спірної пені за несвоєчасність сплати позивачем ЄСВ за червень 2018 контролюючим органом здійснено на суму в розмірі 6688911,46 грн, що, з огляду на вказану вище суму (6785036,16 грн), свідчить про хибність доводів позивача щодо оскарження ним вказаної вимоги саме в частині, на яку відповідачем була нарахована пеня за цей період. Враховуючи вищевикладене, оскарження вказаних вимог, як в адміністративному так і в судовому порядку, складовими яких не є несплачені позивачем задекларовані на підставі звітів з ЄСВ за травень та червень 2018 року суми єдиного податку, не могло бути підставою для зупинення нарахування пені у спірних відносинах. Колегія суддів зауважує, що в силу абз.2 ч.13 ст.25 Закону № 2464-VI оскарження вимоги про сплату недоїмки зупиняє нарахування пені на суми, зазначені у вимозі, на строк оскарження вимоги, однак, не звільняє платника податків від сплати пені взагалі, у зв`язку з чим відповідач, отримавши рішення суду апеляційної інстанції, які набрали законної сили, та якими фактично підтверджено правомірність вимоги, був зобов`язаний нарахувати пеню на всю суму, зазначену у вимогах, та на кожен платіж, зарахований у погашення цієї суми, незалежно від того, що платежі відбувались протягом строку оскарження вимог. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що нарахування контролюючим органом пені у розмірі 5 613 031,37 грн. згідно з оскаржуваним рішенням є правомірним. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України). Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог, водночас, відповідачем підтверджено наявність підстав для винесення оскаржуваного рішення від 24.09.2019 №0000085408 в частині нарахованої пені в сумі 5 613 031,37 грн. Колегія суддів зазначає, що внаслідок ненадання оцінки судом першої інстанції обставинам оскарження в судовому порядку вимоги від 12.07.2018, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи разом із заявою про зміну (доповнення) підстав позову копіями рішень Сумського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду по справі №1840/3380/18, прийнятих за результатами розгляду позову АТ "СМНВО" до Офісу ВПП про скасування вимоги в частині, на які, зокрема, посилався апелянт в обгрунтування неможливості нарахування спірної пені в період розгляду вказаними судами його позовних вимог щодо оскарження вимоги про сплату недоїмки від 12.07.2018, судом допущено неповне з`ясування обставин справи, оскільки встановлення таких обставин було суттєвим для вирішення цієї справи. Натомість суд першої інстанції зазначив лише про рішення Сумського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду по справі №480/1258/19, якими позов АТ "СМНВО" до Офісу ВПП було залишено без розгляду. Враховуючи, що такі дії суду не призвели до неправильного вирішення справи (суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення в частині нарахованої пені) колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 317 КАС України). З огляду на викладені вище висновки, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 по справі № 480/5160/19 слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 по справі № 480/5160/19 змінити виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року по справі № 480/5160/19 - залишити без змін.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 09.04.2021 року