Постанова 4851 № 520/9087/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 р. Справа № 520/9087/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 21.09.20 року по справі № 520/9087/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНГО ІНВЕСТ" до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю ДІНГО ІНВЕСТ (далі за текстом також - позивач, ТОВ ДІНГО ІНВЕСТ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0023735005 від 28 травня 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ТОВ ДІНГО ІНВЕСТ на загальну суму 24972,73 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області № 0023735005 від 28 травня 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІНГО ІНВЕСТ на загальну суму 24972,73 грн. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДІНГО ІНВЕСТ сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції при вирішення спору невірно застосував приписи пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 6, ст.9 ч. 10 ст. 11, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 за № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі -Закон № 2464-УІ), положення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція). За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю. Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ ДІНГО ІНВЕСТ перебувало на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Печерському районі). В червні 2019 року ТОВ ДІНГО ІНВЕСТ змінило своє місце знаходження з Печерського району м. Києва на Дергачівський район Харківської області, що відповідачем не заперечується. 10.07.2019 ТОВ «ДІНГО ІНВЕСТ» взято на облік у ГУ ДПС у Харківській області (Дергачівський район) як платника податків за основним місцем обліку. Перебуваючи на обліку у ГУ ДПС у Харківській області, ТОВ ДІНГО ІНВЕСТ сплачувало єдиний внесок на реквізити органу Казначейства України у місті Києві, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 19 - 28). Позивачем подавалася заява про перерахування помилково сплачених коштів до Головного управління ДПС у м. Києві (ДПІ у Печерському районі), що відповідачем не спростовано. 13 січня 2020 року ГУ ДПС у Харківській області винесено рішення № 0001365005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відносно ТОВ «ДІНГО ІНВЕСТ» на загальну суму 25310,23 грн (22619,56 грн штрафу та 2690,67 грн пені) за несплату єдиного соціального внеску (а.с. 5). Вказане рішення позивачем оскаржене до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України від 12.03.2020 скаргу частково задоволено, рішення № 0001365005 від 13.01.2020 відкликано, а ГУ ДПС у Харківській області зобов`язано винести нове рішення. 28 травня 2020 року ГУ ДПС у Харківській області винесено рішення № 0023735005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ТОВ «ДІНГО ІНВЕСТ» на загальну суму 24972,73 грн (22 619,56 грн штрафу та 2353,17 грн пені) (а.с. 10). Вказане рішення позивачем також оскаржене до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги позивача, ДПС України у рішенні від 01.07.2020 вказала, що оскільки оскаржуване рішення винесено на виконання рішення ДПС про результати розгляду скарги від 12.03.2020 за № 9198/6/99-00-08-06-01-06, яким скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.01.2020 0001365005 ГУ ДПС у Харківській області та зобов`язано винести та направити нове рішення згідно з вимогами чинного законодавства, питання, порушене в скарзі від 09.06.2020 № 38 вже вирішено по суті, у розумінні п. 7 розділу І Порядку, а отже, скарга ТОВ ДІНГО ІНВЕСТ від 09.06.2020 за № 38 не підлягає розгляду Державною податковою службою України. Скориставшись правом на оскарження рішення Головного управління ДПС у Харківській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого. В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464). Пунктом 2 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону закріплено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464). Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 9 цього Закону днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу. Пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Пунктами 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464 передбачено, що податкові органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. Згідно з частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Разом з цим, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (частини 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексу України). Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року № 122 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 594/6882 (далі - Положення), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення). За змістом розділу 3 Положення функціонування ЄКР забезпечує, зокрема, зарахування податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів. Як убачається із матеріалів справи, перебуваючи на обліку у ГУ ДПС у Харківській області, ТОВ ДІНГО ІНВЕСТ помилково сплачувався єдиний внесок на реквізити органу Казначейства України у місті Києві. Позивачем подавалася заяву про перерахування помилково сплачених коштів до Головного управління ДПС у м. Києві (ДПІ у Печерському районі). Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. Здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом № 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2019 у справі № 822/3323/17, зазначеній судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0023735005 від 28 травня 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ТОВ ДІНГО ІНВЕСТ на загальну суму 24972,73 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийнятого спірного рішення належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 по справі № 520/9087/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін