Постанова Київський апеляційний суд № 2-4901/11

справа № 2-4901/11 головуючий у суді І інстанції Пінкевич Н.С. провадження № 22-ц/824/5238/2021 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київського області від 07 листопада 2020 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Укрфінас груп", зацікавлена особа: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про заміну сторони виконавчого провадження, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп" звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 29 листопада 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір та договір застави, предметом якого була передача в заставу автомобіля марки Daewoo, модель - Matiz, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , технічний паспорт НОМЕР_3 . 24 січня 2013 року Києво-Святошинським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження на примусове виконання виданого 30 грудня 2011 року виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості у сумі 100 150,90 грн на підставі заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року. 12 грудня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний індустріальний банк" був укладений договір відступлення права вимоги №114/50 та договір відступлення прав за договорами застави від 18 грудня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. і зареєстрований у реєстрі під №4338. В подальшому, між ПАТ "КІБ" та ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп" (надалі також - новий кредитор або заявник) було укладено договір відступлення права вимоги від 12 грудня 2017 року, згідно до умов якого ПАТ "КІБ" передав (відступив), а новий кредитор прийняв всі права вимоги до боржників за кредитним портфелем, у тому числі й до ОСОБА_1 . Також, до ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп" на підставі ст. 27 Закону України "Про заставу" перейшли права, які забезпечують зобов`язання боржника за основним договором, а саме: за договором застави від 29 листопада 2007 року. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київського області від 07 листопада 2020 року задоволено заяву ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп", зацікавлена особа: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 , ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника ТОВ "УКРФІНАНС ГРУП" (код ЄДРПОУ 40326297, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) за виконавчим листом № 2-4901/2011, виданим 30 грудня 2011 року на підставі заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року по справі № 2-4901/2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у сумі 100150,90 грн., та судовий збір у розмірі 1001,51 грн. Не погоджуючись із указаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Хомік О.В. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує, що судом першої інстанції не було встановлено чи наявне взагалі виконавче провадження щодо виконання заочного судового рішення від 20 грудня 2011 року у справі №2-4901/2011, та хто є стягувачем на даний час і на якій підставі, оскільки вважає, що суд може замінювати сторону у виконавчому провадженні лише у разі, якщо за виконавчим документом проводиться примусове виконання. Суд першої інстанції, на думку скаржника, не звернув уваги на неповноту і невідповідність правилам посвідчення копій доданих до заяви документів, які є неналежними і недопустимими доказами щодо наявності виконавчого провадження та вибуття стягувача. Також, відсутня інформація щодо вимоги, право на яку перейшло до нового стягувача, зокрема суми боргу, яка підлягає стягненню. Зазначає, що апелянт тривалий час намагається отримати та оскаржити дії сторони договору зважаючи на той факт, що автомобіль був повернутий згідно додаткової угоди до кредитного договору, але розмір боргу та умови не були фактично змінені. Вказує, що в матеріалах справи взагалі відсутня інформація щодо попереднього правонаступника, на що суд не звернув уваги. 30 березня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ "УКРФІНАНС ГРУП" - Науменко Ю.М., в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вважає, що доводи апеляційної, викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки заміну сторони виконавчого провадження здійснено за виконавчим листом №2-4901/2011 виданим 30 грудня 2011 року стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який станом на 08 серпня 2019 року знаходився на виконанні в Києво-Святошинському РВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) та за яким було відкрито виконавче провадження №36300793. Не погоджується із доводами апеляційної скарги, що заміна сторони виконавчого провадження неможлива у зв`язку із відсутністю відкритого виконавчого провадження, а також у зв`язку з тим, що виконавчий лист на теперішній час не перебуває на виконанні у органах виконавчої служби. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив із доведеності підстав для її задоволення внаслідок переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 від попереднього стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" спочатку до ПАТ "Комерційний індустріальний Банк", а потім до заявника ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп" на підставі відповідних договорів про відступлення права вимоги щодо кредитних зобов`язань та зобов`язань за рішенням суду. Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія апеляційного суду визнала їх необґрунтованими керуючись наступним. Відповідно до ст. 129-1 судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні. Отже, після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов`язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України "Про виконавче провадження", щодо ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо. Крім того, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. За змістом вказаної норми суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою відноситься до переліку осіб, визначених ч. 2 ст. 442 ЦПК України та, що до заяви додані документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження. Процесуальний порядок правонаступництва визначений ст.55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №014/7137/73/65119 від 29 листопада 2007 року в сумі 100 150,90 гривень та судові витрати в розмірі 1 001,51 гривень. 30 грудня 2011 року у вказаній справі стягувачем було отримано виконавчий лист № 2-4901/2011. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Разом з тим, 12 грудня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний індустріальний банк" був укладений договір відступлення права вимоги №114/50 та договір відступлення прав за договорами застави від 18 грудня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. і зареєстрований у реєстрі під №4338. Відповідно до зазначених договорів первісний кредитор передав (відступив), а ПАТ "КІБ" прийняв всі права вимоги до боржників за кредитним договором та договорами забезпечення (застави), у тому числі й до ОСОБА_1 . В подальшому, між ПАТ "КІБ" та ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп" (надалі також - новий кредитор або заявник) було укладено договір відступлення права вимоги від 12 грудня 2017 року, згідно з умовами якого ПАТ "КІБ" передав (відступив), а новий кредитор прийняв всі права вимоги до боржників за кредитним портфелем, у тому числі й до ОСОБА_1 . Також, до ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп" на підставі ст. 27 Закону України "Про заставу" перейшли права, які забезпечують зобов`язання боржника за основним договором, а саме: за договором застави від 29 листопада 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В., і зареєстрованим в реєстрі за №3560, та укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 , про що між ПАТ "КІБ" та ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп" був укладений окремий правочин - договір про відступлення прав вимоги за договором застави від 18 грудня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. і зареєстрований у реєстрі під №4338. Таким чином, відповідно до ст. 512 ЦК України, та згідно умов договору відступлення права вимоги від 12 грудня 2017 року заявник набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/7137/73/65119 від 29 листопада 2007 року, та права заставодержателя за договором застави від 29 листопада 2007 року, які забезпечують основні зобов`язання та були укладені між первісним кредитором та боржником. На підтвердження обставин про те, що заявник є правонаступником ПАТ "КІБ", а ПАТ "КІБ" було правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надано договори про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (а.с. 7-26). Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За правилами даної норми дійсність правочину презюмується. Оскільки договори про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами недійсними не визнавалися, у суду немає підстав вважати, що заявник на підставі цього договору не є правонаступником ПАТ "КІБ". Отже, доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо попереднього правонаступника, спростовується матеріалами справи, а саме договором про відступлення права вимоги №114/50 від 12 грудня 2017 року та договором відступлення прав за договорами застави від 18 грудня 2017 року, відповідно до яких первісний кредитор передав (відступив), а ПАТ "КІБ" прийняв всі права вимоги до боржників за кредитним договором та договорами забезпечення (застави), у тому числі й до ОСОБА_1 (а.с. 7-11, 14-15). Доказом переходу від попередніх кредиторів (стягувачів) до нових кредиторів права вимоги до ОСОБА_1 також є наявні у матеріалах справи №2-4901/11 (провадження 2n/369/75/19 за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення) витяг з реєстру боржників №114/50 від 14 грудня 2017 року до договору відступлення права вимоги №114/50 від 14 грудня 2017 року, згідно з яким відступлені права вимоги до неї за кредитним договором на загальну суму заборгованості 137261,44 грн, та витяг з Додатку №6 до договору відступлення права вимоги №114/50 від 14 грудня 2017 року, за яким відступлено було право вимоги до ОСОБА_1 за договором застави. Таким чином колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутня інформація щодо суми боргу, оскільки розмір заборгованості указаний у витягу з реєстру боржників та у виконавчому листі, виданому Києво-Святошинським районним судом Київської області від 30 грудня 2011 року. Доказів припинення зобов`язання внаслідок його належного виконання боржником матеріали справи не містять, а незгода боржника із сумою боргу, яку попередній кредитор відступив новому кредитору, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони стягувача. Боржник у такому разі має право висувати проти вимог нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, що передбачено ч. 1 ст. 518 ЦК України. Оскільки право вимоги щодо сплати боргу за договорами, перейшло до ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп", звернення нового кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України , Закону України "Про виконавче провадження". Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп" є правильними, оскільки після набрання рішенням суду законної сили змінився стягувач. Заявник ТОВ "Фінансова Компанія "Укрфінас груп" у повному обсязі відповідає за всіма договорами, що перейшли до нього відповідно до договору відступлення права вимоги від ТОВ "КІБ", відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦПК України, при цьому всі правовідносини й умови договорів повністю зберігаються, що не вимагає переукладення чинних договорів або внесення до них будь-яких змін. Колегія апеляційного суду визнала також безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неможливості здійснення заміни сторони стягувача без наявності доказів відкритого виконавчого провадження, оскільки норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, та в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 10/56-08 та від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження". Ухвала суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу? ОСОБА_1 ? залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київського області від 07 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба