Постанова Київський апеляційний суд № 759/17492/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/17492/18 головуючий у суді І інстанції: Журибеда О.М. провадження №22-ц/824/3150/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 06 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києвавід 11 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Київської міської ради, третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка з жінкою без реєстрації шлюбу та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Київської міської ради, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та доповнення раніше заявленої позовної вимоги просила: - встановити факт проживання як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_4 ; - визнати право власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину спільного сумісного майна набутого за час проживання з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 535500,00 грн., автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, вартістю 73500,00 грн. та на 1/2 частину спільних грошових коштів, розміщених в ПАТ «Державний ощадний банк України» на депозитному рахунку № НОМЕР_2 в сумі 35000,00 грн. під 14,5 % річних із строком повернення 30.05.2018 року, розміщених на депозитному рахунку № НОМЕР_3 на суму 80000,00 грн. із нарахуванням відсотків у розмірі 13,5 % річних строком до 05.10.2018 року; у зв`язку з чим виключити Ѕ частини майна, набутого за час проживання як чоловіка та жінки одією сімєю без реєстрації шлюбу, із складу спадкового майна; - визнати право власності за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за ОСОБА_4 , як спадкоємця першої черги на 1/3 спадкового майна, а саме: на 1/6 частину спільного сумісного майна, складі: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/6 частину автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску та на 1/6 частину грошових коштів, розміщених в ПАТ «Державний ощадний банк України» на депозитному рахунку № НОМЕР_2 в сумі 35000,00 грн. під 14,5 % річних із строком повернення 30.05.2018 року, розміщених на депозитному рахунку № НОМЕР_3 на суму 80000,00 грн. із нарахуванням відсотків у розмірі 13,5 % річних строком до 05.10.2018 року; - визнати ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги за померлим ОСОБА_4 ; - змінити черговість одержанні права на спадкування за законом ОСОБА_2 за померлим ОСОБА_4 з четвертої черги на першу чергу спадкування за законом. - вирішити питання про розподіл судових витрат. Свої вимоги мотивувала тим, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 необхідно їй для одержання права на спадкування у відповідності до положень ст.ст.1259, 1261-1264 ЦК України, згідно з якими право на спадкування за законом мають особи, які проживали з спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Так, в період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 .. При цьому, позивач вказала, що вони разом з 1993 року вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 535500,00 грн., автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, вартістю 73500,00 грн. та на 1/2 частину спільних грошових коштів, розміщених в ПАТ «Державний ощадний банк України» на депозитному рахунку № НОМЕР_2 в сумі 35000,00 грн. під 14,5 % річних із строком повернення 30.05.2018 року, розміщених на депозитному рахунку № НОМЕР_3 на суму 80000,00 грн. із нарахуванням відсотків у розмірі 13,5 % річних строком до 05.10.2018 року. Вважає, що фактично була дружиною померлого з 1993 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому має право на спадкування частини спадкового майна. Проте через відсутність встановлено факту її проживання з померлим однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування, у зв`язку з чим звертається до суду. Рішенням Святошинського районного суду міста Києвавід 11 листопада 2020 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнано право власності за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину спільного сумісного майна, набутого за час проживання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у складі: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якої складає 535500,00 грн., автомобіля марки DAEWOO модель І.АNOS ТF69У , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , вартість якого складає 73500,00 грн., та на 1/2 частину спільних грошових коштів, розміщених в ПАТ "Державний ощадний банк України" на депозитному рахунку № НОМЕР_2 в сумі 35000,00 грн. під 14,5 відсотків річних із строком повернення 30 травня 2018 року, розміщених на депозитному рахунку № НОМЕР_3 на суму 80000,00 грн. із нарахуванням відсотків у розмірі 13,5 відсотків річних строком до 05 жовтня 2018 року; у зв`язку із чим - виключити 1/2 частини майна, набутого за час проживання як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, із складу спадкового майна. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасування рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності за позивачем, і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, а в іншій частині судове рішення залишити без змін. Вказує, що за обставинами справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його батько - ОСОБА_4 . Категорично заперечує щодо проживання однією сім`єю батька з позивачкою по справі, оскільки батько по момент смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (копія паспорта ОСОБА_4 з відміткою про реєстрацію знаходиться в матеріалах справи). Вказаний факт достаменно відомий, оскільки ОСОБА_1 зі своєю родиною мешкає у сусідній квартирі НОМЕР_9 та постійно доглядав за батьком, крім нього у вказаній квартирі більше ніхто не проживав. Згідно довідки № 76 від 25.04.2006 р. ЖБК «Жовтень-2» батько був зареєстрований і проживав у однокімнатній кв. АДРЕСА_1 і його сім`я складалася з однієї особи - ОСОБА_4 (копія довідки № 76 від 25.04.2006 р. ЖБК «Жовтень-2» знаходиться в матеріалах справи). По 2003 р. батько працював у ВАТ «Укртелеком», на посаді інженера, де отримував пристойну зарплату та їздив на роботу зі своєї квартири. За сумісництвом батько працював електриком в ЖБК «Жовтень-2» (копія довідки ВАТ «Укртелеком» від 07.02.2003 р. знаходиться в матеріалах справи). З позивачкою по справі мій батько познайомився на своє 60-ти річчя. Будучи знайомий з позивачкою по справі батько інколи відвідував її дачну ділянку, залишаючись там на вихідні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , про що позивачка і зазначає у своєму позові - спільно відвідували дачну ділянку (арк. З абз. 1 позовної заяви). Вказаний будинок використовувався позивачкою саме як дачний будинок, оскільки вона постійно проживала, працювала в м. Києві та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується наданою до суду позовною заявою (вказана адреса у м. Києві) та копією паспорта позивачки, де зазначено реєстрацію: АДРЕСА_5 та працювала у м. Києві. У судовому засіданні позивачка підтвердила, що приїжджала до дачного будинку лише на вихідні, в зв`язку з роботою у м. Києві, де мешкала у своїй квартирі за вищевказаною адресою. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції посилається на довідку Сираївської сільської ради Козелецького району Чернігівської обл. від 28.09.2018 року та акту обстеження від 21.10.2018 року (т. 1 а.с.51,52), складений сусідами позивачки за адресою її дачної ділянки: АДРЕСА_4 , які не є належними та допустимими доказами, оскільки належним чином не завірені (відсутня печатка юридичної особи) та не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивачка відвідувала вказаний будинок періодично, тобто постійно там не проживала, що підтверджується вищевикладеним. З показів свідків проживаючих в с. Карпоки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 приїздила на дачу по вихідним та зустрічалась там з померлим ОСОБА_4 , який в свою чергу приїздив зі своєї квартири в м. Києві та проводили там вільний час. Вказані свідчення не доводять, що позивачка та померлий жили постійно, як сім`я, вели спільне господарство та набули разом спільне сумісне майно. Суд у своєму рішенні не врахував, що допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_9 ( проживає за адресою АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_10 ( проживає за адресою АДРЕСА_7 ) з померлим ОСОБА_4 жили в одному під`їзді, були сусідами та постійно спілкувались з ним, померлий ОСОБА_4 проживав сам у вищевказаній квартирі, а позивачку ОСОБА_2 вони побачили у суді вперше. Також неможливо погодитись з висновками суду в частині визнання права власності за позивачкою, як спільне сумісне майно, на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , оскільки право власності на вказану квартиру померлий ОСОБА_4 набув у 1985 році в зв`язку зі сплатою у повному обсязі пайового внеску за квартиру. Вказана обставина встановлена судом згідно довідки ЖБК «Жовтень-2» № 161 від 5.02.1996 р. (т. 1 а.с. 103, на яку суд посилається в оскаржуваному рішенні - стор. 4, абз. 8), яка чітко зазначає, що померлий ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1 , оскільки повністю вніс пайовий внесок за квартиру у 1985 році. Посилається на постанову Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до яких, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті З СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, а також, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-1V "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закон України від 10 липня 2003 року № 1087-ІУ "Про кооперацію", стаття 384 ЦК). ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, щодо довідки, виданої 28.09.2018 року виконкомом Сираївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, та Акту обстеження умов проживання від 28.09.2018 року вбачається, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач ОСОБА_2 дійсно проживала однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 , та вони вели спільне господарство близько 25 років (т. 1 а.с. 57 справи). Щодо тверджень, що довідка не містить печатки, що є обов`язковою для такого роду документів, зауважує, що вказана довідка містить відтиск гербової печатки органу, що її видав (сільради), а тому твердження відповідача «про відсутність печатки на довідці» є неправдивими. Крім того, в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції, представником позивачки було надано для огляду суду оригінали вказаної довідки, виданої 28.09.2018 року виконкомом Сираївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та акту обстеження від 28.09.2018 року. Шодо показів допитаних судом під час судових засідань по справі свідків, зазначає, що свідки: ОСОБА_5 .. ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (сусіди в с. Карпоки) вказали що позивачка та померлий ОСОБА_4 досить часто перебували разом в будинку за адресою: АДРЕСА_4 , проживали там разом однією сім`єю та вели спільне господарство. Зазначені свідки надали суду покази, що вони в тій чи іншій мірі були очевидцями тривалого та постійного спільного проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_4 , спільного ведення ними господарства, спільного піклування один за одним здійснення нами спільного догляду хворої мати позивачки (у неї було ампутовано обидві ноги і вона проживала також в селі), догляду за тіткою спадкодавця, яка була майже не ходяча хвора, й не могла дійти до магазину для придбання продуктів першої необхідності, тощо. Вказані свідки спілкувались із позивачкою та спадкодавцем ОСОБА_4 протягом тривалого періоду часу, коли Позивач ОСОБА_2 спільно проживала з померлим ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, відповідний факт про що й було встановлено судом першої інстанції. Те, що свідки зі сторони ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (сусіди за адресою місця реєстрації померлого ОСОБА_4 ) вказували, що не бачили позивачку за місцем реєстрації померлого ОСОБА_4 (тобто, в м.Києві), то це не впливає та не спростовує той факт, що вони проживали як одна сім`я за адресою їх проживання в селі Карпоки, що також доводять, що довідка, акт огляду та показання сусідів позивачки і померлого ОСОБА_4 . Жодних належних та допустимих доказів на спростування факту проживання позивачки та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловік та жінка, окрім показань згаданих свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про те, що саме за місцем реєстрації померлого ОСОБА_4 (тобто, в м.Києві) позивачку свідки чи сам ОСОБА_1 не бачили, відповідачем, суду та позивачці для ознайомлення, не було надано. В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції цілком правомірно посилається на ст. 74 СК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, адже фактичне спільне проживання, побут, праця Позивачки з померлим ОСОБА_4 в тому числі охоплює період з 01.01.2004 по ІНФОРМАЦІЯ_4. Посилається на постанову Верховного суду України у справі № 6-1026цс15 від 23.09.2015 року, де вказано, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У поданій апеляційній скарзі також зазначено, що, начебто. спадкодавець ОСОБА_4 за життя, мав пристойний дохід і на підтвердження цього відповідач посилається на довідку про доходи померлого спадкодавця за 2002 рік, яку було надано до суду першої інстанції разом із відзивом на позов. Але, по-перше, поняття «пристойний дохід» є досить оціночним, а по-друге, щодо доходу померлого спадкодавця, то необхідно зазначити, що 25.03.2003 року ОСОБА_4 було звільнено за власним бажанням і більше після цього він ніде постійно не працював, а отже, - не отримував істотного доходу.. Зазначене підтверджує викопіювання з його трудової книжки, додане до Відповіді Позивачки на відзив, яка є в матеріалах справи. Крім цього, зазначена довідка (про доходи померлого спадкодавця за 2002 рік) є досить давньою, видана більше 17 років тому, та не відображає інформацію про доходи спадкодавця за останні 16 років його життя, тобто, за період, коли ним було придбано автомобіль марки DAEWOO модель LANOS TF79Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , а також було відкрито депозитні рахунки в ПАТ "Державний ощадний банк України". Також надана довідка про доходи ОСОБА_4 не відображає, що саме включено до доходу у 2002 році, не містить відомостей щодо нарахування премій, матеріальної допомоги за 2002 рік (оскільки вона не включається до завершення податкового періоду до бази оподаткування), інші відомості, що дозволяють встановити реальний розмір доходу померлого спадкодавця навіть за 2002 рік. При цьому, для усунення будь-яких сумнівів суду щодо наявності доходів у позивачки за час спільного проживання однією сім`єю з померлим у 2018 році спадкодавцем було надано до суду першої інстанції довідки про доходи (заробітну плату) позивача ОСОБА_2 за період з січня 2014 року по грудень 2017 року, а також довідки щодо розміру нарахованої та виплаченої пенсії за аналогічний період, (копії вказаних документів були додані до відповіді на відзив). Відповідно до вказаних наданих документів, розмір доходу позивача становить: заробітна плата в загальному розмірі 184103 грн. 97 коп. за три роки, що передували внесенню грошових коштів на депозит, а пенсія - за 2014-2015 роки - 45193 грн., за 2016 рік - 24364,08 грн., за 2017 рік - 32662,02 грн.. Зазначене свідчить про те, що позивачка у вказаний період часу була платоспроможною, мала істотні власні доходи, що дозволило їй брати суттєву участь у формуванні спільного з померлим спадкодавцем майна, в т.ч. й суми грошових коштів для їх внесення на депозитні рахунки спільно із спадкодавцем ОСОБА_4 , що й було ними спільно зроблено. Враховуючи надані з боку позивачки та оцінені судом першої інстанції докази, судом правомірно визначено підставу виділу позивачці 1/2 спільного майна, набутого за час спільного проживання з померлим ОСОБА_4 з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 . За час спільного проживання однією сім`єю, фактично як чоловік та дружина, Позивачкою та померлим ОСОБА_4 було придбано у власність квартиру житлового кооперативу за адресою: АДРЕСА_1 . 05.02.1996 року ЖБК «Жовтень-2» було видано довідку, з якою вбачається, що померлий ОСОБА_4 був членом ЖБК «Жовтне-2» та власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та повністю вніс пайовий внесок за квартиру у 1985 році. Зазначає також, що на момент отримання вказаної довідки ЖБК «Жовтень-2» від 05.02.1996 року діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР затверджена від 31.01.1966 Міністерством комунального господарства Української РСР яка передбачала здійснення реєстрації всіх будинків у бюро технічної інвентаризації місцевих органів виконавчої влади на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлювальних документів, перелік яких додавався до неї). Право власності на квартиру було зареєстроване і, взагалі, підлягало реєстрації вже згодом, коли відповідно до Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31/1056 що були прийняті на підставі Концепції розвитку житлово-комунального господарства в Україні, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1995 року №150, якою передбачено впровадження державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна, а також системи нагляду і контролю за його використанням та утриманням, спадкодавець ОСОБА_4 набув права власності на спірну квартиру та зареєстрував його на підставі правовстановлюючого документу, а саме - довідки ЖБК «Жовтень- 2» за №161 від 05.02.1996 року, зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 06.03.1996 року за №251/30266. З огляду на вищевикладене, право власності на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . було набуто позивачкою та померлим ОСОБА_4 спільно саме в 1996 році, тобто, вже під час їх проживання однією сім`єю , що було належним чином підтверджено, враховуючи докази, що міститься в матеріалах справи та які були досліджені й вірно оцінені судом першої інстанції в судовому засіданні при розгляді даної справи. Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк не надали. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про надання ОСОБА_2 права на спадкування у першій черзі спадкоємців за законом та про визнання за останньою права власності в порядку спадкування за ОСОБА_4 , як спадкоємця першої черги на 1/3 спадкового майна, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що судом не встановлено обставини, що ОСОБА_4 на день смерті потребував стороннього матеріального забезпечення чи іншої допомоги. Крім цього, ОСОБА_4 не перебував у безпорадному стані внаслідок похилого віку, тяжкої хвороби або каліцтва. Тому у задоволенні позовної вимоги, слід відмовити. Також, враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позову в частині зміни черговості одержання права на спадщину за законом, вимога про визнання за останньою права власності в порядку спадкування за ОСОБА_4 є похідною від вимоги про змінення черговості одержання права на спадкування, і також не підлягає задоволенню. В цій частині судове рішення сторонами не оскаржується. Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_2 дійсно проживала з ОСОБА_4 в період з 1993 року по день його смерті, однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Також, позивач разом з покійним ОСОБА_4 за рахунок їх спільних коштів під час спільного проживання придбано спадкове майно, тому позов в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, набутого за час проживання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску та на 1/2 частину грошових коштів, розміщених в ПАТ «Державний ощадний банк України» на депозитному рахунку № НОМЕР_2 в сумі 35000,00 грн. та депозитному рахунку № НОМЕР_3 на суму 80000,00 грн. підлягає задоволенню. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ( т.1 а.с. 9). Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 535500,00 грн., автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, вартістю 73500,00 грн.; грошові кошти, розміщені в ПАТ «Державний ощадний банк України» на депозитному рахунку № НОМЕР_2 в сумі 35000,00 грн. та депозитному рахунку № НОМЕР_3 на суму 80000,00 грн. (т. 1 а.с. 30, 48-50, 103). Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його рідні сини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 відкрито спадкову справу № 173/2018 (а.с. 11). ОСОБА_2 вказала, що встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у зазначений період необхідне для одержання нею права на спадкування за законом після померлого. ОСОБА_4 на праві власності належав автомобіль марки «ДЕУ», державний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (а.с. 30). ОСОБА_4 05.10.2017 року укладено договір № 18018000111 на вклад «Мій пенсійний депозит» відповідно до якого останнім внесено на депозит ПАТ «Державний ощадний банк України» грошові кошти в сумі 80000,00 грн. із нарахуванням відсотків у розмірі 13,5 % річних строком до 05.10.2018 року (т. 1 а.с. 47-48). ОСОБА_4 30.11.2017 року укладено договір № 19146085011 на вклад «Мій пенсійний депозит» відповідно до якого останнім внесено на депозит ПАТ «Державний ощадний банк України» грошові кошти в сумі 35000,00 грн. із нарахуванням відсотків під 14,5 % річних із строком повернення 30.05.2018 року (т. 1 а.с. 49-50). З довідки виданої 05.02.1996 року ЖБК «Жовтень-2» вбачається, що ОСОБА_4 є членом ЖБК «Жовтне-2» та є власником квартири АДРЕСА_1 та повністю вніс пайовий внесок за квартиру у 1985 році ( т. 1 а.с. 103). З довідки, виданої 28.09.2018 року виконкомом Сираївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та акту обстеження вбачається, що ОСОБА_2 дійсно проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 , вели спільне господарство близько 25 років (т. 1 а.с. 51, 52 ). Обставини спільного проживання позивача та ОСОБА_4 підтверджувались показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 дали покази про те, що позивач та ОСОБА_4 спільно не проживали. Відповідно до ст. 6 КпШС України який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян. Відповідно до п. 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України, у тому числі й положень частини першої статті 74 цього Кодексу. У разі, коли такі відносини виникли до 01 січня 2004 року, тобто до набуття чинності СК України, спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону «Про власність», стаття 22 КпШС України), майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»). Нормами КпШС України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (1993 рік), не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю. Оскільки СК України набрав чинності з 01 січня 2004 року і зворотної сили не має, то положення статті 74 цього Кодексу застосовують виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки не підлягає встановленню факт проживання однією сім`єюОСОБА_2 та ОСОБА_4 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період до 01 січня 2004 року. Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Таким чином, обов`язковою умовою для визнання однією сім`єю чоловіка і жінки, які не перебувають в зареєстрованому шлюбі, крім власне факту спільного проживання, є ведення ними спільного побуту, господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків. Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Встановлено, що відповідно до копії паспорту ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки № 76 від 25.04.2006 р. ЖБК «Жовтень-2» ОСОБА_4 зареєстрований і проживав у однокімнатній кв. АДРЕСА_1 і його сім`я складалася з однієї особи - ОСОБА_4 .. Відповідно до копії довідки ВАТ «Укртелеком» від 07.02.2003 р. ОСОБА_4 до 2003 р. працював у ВАТ «Укртелеком», на посаді інженера. Також встановлено, що позивач постійно проживала, працювала в м. Києві та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується копією паспорта. Відтак, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів доходить висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності між ними з 01 січня 2004 року відносин, яким притаманні ознаки сім`ї, а саме: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі №562/1921/18. В позовній заяві позивач зазначає, що будинок за адресою АДРЕСА_4 є дачним, і вона з ОСОБА_4 відвідували його лише на вихідні. Крім того, в суді апеляційної інстанції сторони не заперечували того факту, що позивач та ОСОБА_4 проживали окремо. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги докази надані позивачем а саме: довідка видана 28.09.2018 року виконкомом Сираївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, акт обстеженнята покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки вони спростовуються поясненнями сторін про те, що позивач та ОСОБА_4 приїжджали до села на вихідні, а проживали в м. Києві окремо, що свідчить про відсутність факту спільного проживання та ведення особистого господарства.Крім того, доводи позивача свідчать лише про епізодичні зустрічі її із спадкодавцем. Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту. Апеляційний суд вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання права власності визнання права власності на 1/2 частину майна набутого за час спільного проживання за позивачем, оскільки зазначена позовна вимога є похідною від позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, а тому апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції про її задоволення. Також, чинний на час виникнення правовідносин КпШС УРСР та Закон України «Про власність» не передбачали правової можливості встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому встановлення зазначеного факту не породжує відповідних речово-правових наслідків. Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача порушено не було. Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав керуватись положеннями ЦК України та КпШС України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (1993 рік). З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності визнання права власності на 1/2 частину майна набутого за час спільного проживання не підлягають до задоволення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду в частині задоволення позовних вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частину майна набутого за час спільного проживання не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог в цій частині у відповідності до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києвавід 11 листопада 2020 року скасувати в частині встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка з жінкою без реєстрації шлюбу та визнання права власності та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Київської міської ради, третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка з жінкою без реєстрації шлюбу та визнання права власності відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «07» квітня 2021 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко