Постанова Сумський апеляційний суд № 592/10551/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року м.Суми Справа №592/10551/19 Номер провадження 22-ц/816/495/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2020 року в складі судді Котенко О.А., ухвалене в м. Суми, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 23 грудня 2013 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконав, тому станом на 25 червня 2019 року утворився борг на загальну суму 82172,83 грн, з яких: 50112,83 грн заборгованість за тілом кредиту, 14007,78грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за відсотками 43,88 грн нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, штрафи: 500 грн штраф (фіксована частина), 3889,18 грн штраф (процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 82172,82 грн та понесені судові витрати. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2020 року позов АТ КБ ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на корить АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 63214,49 грн, яка складається з 49206,71 грн заборгованості за тілом кредиту, 14007,78 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, в іншій частині вимог відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 1477,80 грн відшкодування судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність договірних правовідносин між сторонами, відповідач заперечує підписання кредитного договору та отримання ним кредитних коштів. Стверджує, що розмір заборгованості, стягнутий за рішенням суду не відповідає дійсності, оскільки не підтверджений жодними доказами. Крім того, суд безпідставно не застосував загальної позовної давності. Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Рішення місцевого суду оскаржується відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту , а в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені та штрафу рішення місцевого суду сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч.3 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішення вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомився та згоден з його умовами. Умови та Правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті Приватбанку: www.privatbank.ua. (а.с. 15). До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем (а.с. 14, 17-31). 31 грудня 2014 року відповідачу відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 , встановлено кредитний ліміт у сумі 500 грн, який у подальшому неодноразово змінювався, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 128). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 25 червня 2019 року становить 82172,83 грн, з яких: 50112,83 грн заборгованість за тілом кредиту, 14007,78грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за відсотками 43,88 грн нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, штрафи: 500 грн штраф (фіксована частина), 3889,18 грн штраф (процентна складова) (а.с. 7-14). Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем тарифи, Умови та правила надання банківських послуг, які носять мінливий характер, відповідачем не підписувалися, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору про встановлення відповідальність у виді неустойки (пені і штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та простроченої заборгованості за тілом кредиту, за виключенням суми зарахованої банком на погашення пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач активно користувався кредитними коштами, наданими банком на підставі укладеного сторонами договору, знімав готівку у банкоматах, розраховувався у магазинах, перераховував кредитні кошти у безготівковій формі, проте здійснював погашення заборгованості не в повному розмірі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі з огляду на наступне. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Таким чином, установивши обставини того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку», які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, суд дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Тобто сторонами договору не узгоджені не тільки розмір та порядок нарахування неустойки, а також і розмір відсотків за користування кредитними коштами, оскільки анкета-заява підписана сторонами не містить такої складової вартості кредиту. Як убачається з розрахунку банку, наданого на підтвердження розміру позовних вимог, заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 50112,83 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 14007,78 грн. При цьомучетверта колонка розрахунку містить відомості про розмір нарахованих відповідачу відсотків за користування кредитом, які погашені банком за рахунок тіла кредиту, та включені у заявлений розмір заборгованості, не зважаючи на те, що сторонами не узгоджено умов договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами та права банку погашати відсотки за рахунок тіла кредиту. За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо невідповідності заявленого банком розміру заборгованості за тілом кредиту фактичним витратам відповідача. Розрахунком підтверджується, що 04 липня 2017 року ОСОБА_1 здійснив повне погашення заборгованості за кредитним договором перед банком, проте вже 05 липня 2017 року відповідач знову скористався кредитними коштами, свої зобов`язання з повернення суми кредиту не виконав належним чином, у зв`язку з чим станом на 25 червня 2019 року утворилась заборгованість. Встановлено, що загальний розмір витрачених клієнтом кредитних коштів з моменту виникнення непогашеної заборгованості по 25 червня 2019 року становить 76630,81 грн (третя колонка розрахунку). Сума коштів внесена відповідачем в указаний період на погашення заборгованості становить 59908,08 грн (двадцять перша колонка розрахунку). Відтак, сума фактично отриманих, але не повернутих ОСОБА_1 кредитних коштів, які підлягають стягненню на користь банку становить 16722,73 грн (76630,81 грн 59908,08 грн). Виходячи з викладеного, на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції про задоволення вимог банку підлягає зміні в частині розміру заборгованості за тілом кредиту, а тому необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2013 року в сумі 16722,73 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 384,20 грн, а з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1640,40 грн. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, п. 4; 381-382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2020 року в оскаржуваній частині та в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2013 року в сумі 16722,73 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 384,20 грн. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1640,40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: О.Ю. Кононенко Т.А. Левченко