Постанова 4822 № 726/481/20

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 квітня 2021 року м. Чернівці Справа № 726/481/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Литвинюк І.М., Половінкіної Н.Ю. секретар Паучек І.І. позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 січня 2021 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Байцар Л.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив: - визначити частку ОСОБА_2 у спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_1 , яка становить 1/4; - припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку вказаної вище квартири, сплативши йому 148 031 гривень грошової компенсації; - визнати за позивачем право власності на 1/4 частку спірної квартири. Посилався на те, що житлова квартира АДРЕСА_1 належала його батькові ОСОБА_3 , матері ОСОБА_4 , позивачу та відповідачу, його брату - ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла та належну їй 1/4 частку в зазначеній квартирі успадкував ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом. Після спадкування квартири її співвласниками стали ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Нотаріус самостійно визначила частку померлої ОСОБА_4 в спільній сумісній власності, а частки решти співвласників офіційно не визначені та не зареєстровані. Реєстрація права власності на частину квартири за ОСОБА_2 створює іншим співвласникам труднощі у вільному володінні, користуванні та розпорядженні майном. Інші співвласники не можуть отримати субсидію та пільги по сплаті комунальних платежів. Через боргові зобов`язання відповідача на квартиру накладався арешт. Крім того, майно потребує ремонту та покращення умов проживання, оскільки в квартирі відсутнє водопостачання та санвузол, однак без згоди та участі відповідача інші співвласники позбавлені можливості це зробити. Зазначає, що частка ОСОБА_2 є незначною, не може бути виділена в натурі, спільне користування цим майном є неможливим, оскільки співвласники складають три окремі сім`ї. Вважає, що припинення права власності відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди, оскільки з 1985 року ОСОБА_2 в квартирі не проживає, не проявляє інтересу до неї, а отже забезпечений житлом в іншому місці. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 січня 2021 року позов задоволено частково. Визначено частку ОСОБА_2 у спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_1 , яка становить 1/4. В решті позову відмовлено. Суд виходив з того, що поділ майна, яке знаходиться у спільній власності, відповідно до вимог законодавства можливо лише при за умови технічної можливості такого поділу. Виділити в натурі співвласнику 1/4 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 , з влаштуванням окремого входу, житлової кімнати, кухні і коридору з дотриманням нормативних площ, яка б відповідала державним будівельним нормам ДБН В.2.2.-15:2019 року неможливо. Докази того, що відповідач має інше житло на праві власності, та надав згоду на отримання компенсації за свою частку, матеріали справи не містять. Позивачем не доведено, що частка відповідача є незначною, спільне володіння та користування є неможливим, не спростовано позицію відповідача про істотну шкоду, яка може бути завдана його інтересам у випадку припинення права на частку у спільному майні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову про припинення права власності відповідача на 1/4 частку спірної квартири та визнання за позивачем права власності на вказану частку такої квартири. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що позивачем доведено те, що частка відповідача у спірній квартирі є незначною, не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною, спільне володіння та користування вказаним нерухомим майном є неможливим та припинення права відповідача на частку у квартирі не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Житлова квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міськради згідно з розпорядженням №30280 від 26 січня 1999 року (а.с.12). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла та належну їй 1/4 частку в зазначеній квартирі успадкував ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 1 квітня 2016 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. (а.с.14). Право власності на 1/4 частку квартири зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується довідкою №56470028 від 1 квітня 2016 року (а.с.15). З довідки Приватного підприємства «Чернівцікомунбуд» від 6 лютого 2020 року №06 вбачається, що ОСОБА_2 зі слів сусідів, фактично з 1985 року в квартирі по АДРЕСА_3 не проживає, квартирну плату не сплачує, витрати по утриманню не несе (а.с.16). Згідно довідок виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 1 листопада 2018 року №1863, 2 жовтня 2019 року №1395, 7 лютого 2020 року №200 ОСОБА_2 проживає без реєстрації в АДРЕСА_4 з 2003 року по даний час (а.с.17-19). Згідно висновку №10 від 11 лютого 2020 року щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна за технічними показниками 1/4 частина об`єкта квартири АДРЕСА_1 не є відокремлена, не має окремого виходу і не може бути виділена в натурі (а.с.23). Згідно висновку № 437 від 21 вересня 2020 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться у спільній частковій власності, загальною площею 52,00 кв.м. станом на день проведення експертизи становить 592 124 гривень. Ринкова вартість 1/4 частки вказаної квартири станом на день проведення експертизи становить 148 031 гривень. Виділити в натурі співвласнику 1/4 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 , з влаштуванням окремого входу, житлової кімнати, кухні і коридору з дотриманням нормативних площ, яка б відповідала державним будівельним нормам ДБН В.2.2.-15:2019 року неможливо (а.с.73-89). Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №212752625 від 16 червня 2020 року за ОСОБА_2 не зареєстровано права власності на будь-яке нерухоме майно (а.с.63). Згідно довідки Стрілецько-кутської сільської ради від 15 червня 2020 року № 859 на утриманні ОСОБА_2 знаходяться неповнолітні діти ОСОБА_5 , 2004 року народження, ОСОБА_6 , 2007 року народження (а.с.64). ОСОБА_2 працює в ГК «Товариство по експлуатації індивідуальних гаражей №1» на посаді охоронника з посадовим окладом 4725 гривень, що підтверджується довідками ГК «Товариство по експлуатації індивідуальних гаражем №1» від 15 червня 2020 року (а.с.65,66-67). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Так, згідно статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в позові про припинення права власності відповідача на 1/4 частку квартири та визнання за позивачем права власності на вказану частку такої квартири. Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не доведено те, що частка відповідача у спірній квартирі є незначною, а також те, що спільне володіння та користування сторонами житловим приміщенням є неможливим, а припинення права власності відповідача на таке приміщення не завдасть істотну шкоду його інтересам. Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що позивачем було доведено в суді першої інстанції про те, що частка відповідача є незначною. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 належить право власності на 1/4 частки в квартирі, яка знаходиться по АДРЕСА_3 . Вказана частка не може вважатися незначною. Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що позивачем було доведено в суді першої інстанції про те, що спільне володіння і користування майном є неможливим. В суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не проживає та не користується квартирою, яка знаходиться по АДРЕСА_3 . Позивачем не надано доказів, які б підтверджували неможливість спільного володіння вказаним нерухомим майном. Труднощі в отриманні субсидії та пільг по сплаті комунальних платежів, необхідність згоди відповідача на проведення ремонту не є тими обставинами, які підтверджують неможливість спільного володіння спірним нерухомим майном. Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що позивачем доведено, що припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам такого співвласника. ОСОБА_2 в суді першої інстанції вказував на те, що окрім частки у спірній квартирі, він не має іншого нерухомого майна та не забезпечений іншою житловою площею. Вказані доводи відповідача не були спростовані належними та допустимими доказами. Не проживання відповідача в квартирі не є тією обставиною, яка свідчить про відсутність істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 у випадку припинення його права власності на житло за рішенням суду. Щодо заяви ОСОБА_2 про визнання позову Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції. Статтею 376 ЦПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 про визнання позову, яка подана до суду апеляційної інстанції, не може бути підставою для скасування або зміни законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено в частині, яка оскаржується, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід в цій частині залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 січня 2021 року в частині, яка оскаржується, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 8 квітня 2021 року. Головуючий О.О. Одинак Судді: І.М. Литвинюк Н.Ю. Половінкіна