Постанова 4822 № 721/525/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року м. Чернівці cправа № 721/525/23 провадження 22-ц/822/213/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н. Ю. суддів Кулянди М.І. Одинака О.О. секретаря Паучек І.І. з участю представника позивача ОСОБА_1 учасники справи: позивач ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 за апеляційною скаргою скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончарук Віктор Валентинович, на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2023 року, головуючий у першій інстанції Стефанко У.Д. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 у червні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні у зв`язку з виплатою грошової компенсації вартості частки. Зазначав про набуття права власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. від 15 вересня 2022 року. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вчинено договір дарування 2/4 часток квартири за номером АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. 28 листопада 2022 року, зареєстрований в реєстрі за номером 3159. Посилався на те, що ОСОБА_3 набуто право власності на 1/8 частини у квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування внаслідок смерті ОСОБА_5 (батька ОСОБА_2 ). Вказував, що 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 є незначною, ураховуючи площу жилого приміщення 72 кв.м, квартира АДРЕСА_1 є неподільною, знаходиться на другому поверсі, користування спільним майном є неможливим. Вважає, що припинення права власності ОСОБА_3 на 1/8 частини у квартирі АДРЕСА_1 не завдасть ОСОБА_3 істотної шкоди, оскільки остання не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , витрати на утримання майна не несе. ОСОБА_3 не надано відповіді на звернення з продажу 1/8 частини у квартирі АДРЕСА_1 . Згідно із звітом про незалежну оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 28 листопада 2022 року ринкова вартість квартирі АДРЕСА_1 615341 грн, вартість 1/8 частини становить 76918 грн. Внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області грошові кошти в сумі 76918 грн згідно квитанції Акціонерного товариства «А-Банк» до платіжної інструкції на переказ готівки від 07 червня 2023 року №12702407. Просив припинити право власності ОСОБА_3 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653105073235). Виплатити ОСОБА_7 з депозитного рахунку Тернопільського управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області грошові кошти в сумі 76918 грн, внесені ОСОБА_2 згідно з квитанцією №12702407 від 07 червня 2023 року. Визнати право власності ОСОБА_2 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653105073235). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2023 року у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні у зв`язку з виплатою грошової компенсації вартості частки відмовлено. Додатковим рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2023 року повернуто ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 76918 грн, внесені на депозитний рахунок Тернопільського управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області згідно з квитанцією №12702407 від 07 червня 2023 року. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончарук В.В., в апеляційній скарзі просить рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні у зв`язку з виплатою грошової компенсації вартості частки задовольнити. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Вказує на те, що 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 є незначною, ураховуючи площу жилого приміщення 72 кв.м, квартира АДРЕСА_1 є неподільною, знаходиться на другому поверсі, користування спільним майном є неможливим. Вважає, що припинення права власності ОСОБА_3 на 1/8 частини у квартирі АДРЕСА_1 не завдасть ОСОБА_3 істотної шкоди, оскільки остання не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , витрати на утримання майна не несе. Зазначає, що ОСОБА_3 забезпечена іншим житлом, проживає у житловому будинку, який не зданий в експлуатацію. Посилається на те, що ОСОБА_3 набуто право власності на 1/8 частини у квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування внаслідок смерті ОСОБА_5 (батька ОСОБА_2 ). ОСОБА_3 не надано відповіді на звернення ОСОБА_2 з продажу 1/8 частини у квартирі АДРЕСА_1 . Згідно із звітом про незалежну оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 28 листопада 2022 року ринкова вартість квартирі АДРЕСА_1 615341 грн, вартість 1/8 частини становить 76918 грн. Внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області грошові кошти в сумі 76918 грн згідно квитанції Акціонерного товариства «А-Банк» до платіжної інструкції на переказ готівки від 07 червня 2023 року №12702407. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_3 у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончарук В.В., залишити без задоволення. Вказує, що твердження ОСОБА_2 щодо не заперечення, що квартира АДРЕСА_1 є неподільною не відповідають дійсності. Квартира АДРЕСА_1 площею 72 кв.м складається з трьох кімнат, має велике підвальне приміщення, надвірні споруди сарай, гараж. Зазначала, що за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за особисті кошти від продажу житлового будинку в с.Глибочок Житомирської області та кошти подружжя ОСОБА_2 протягом 2016-2021 років здійснили будівництво житлового будинку поруч з будинком АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_2 на вимогу матері чоловіка ОСОБА_4 та сина ОСОБА_2 залишила квартиру АДРЕСА_1 та вселилася до не зданого в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_2 . Не має доступу до квартири АДРЕСА_1 , з лютого 2022 року у спірній квартирі проживає сім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з дітьми з метою подальшої покупки житла. Посилається на те, що ОСОБА_2 не надано належних доказів як висновок судової будівельно-технічної експертизи з питання чи технічно можливий поділ майна відповідно до часток кожного із співвласників, чи можливе спільне володіння і користування майном, яка дійсна ринкова вартість майна. Звіт про незалежну оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 28 листопада 2022 року виконаний для власних цілей замовника сплати судового збору. Оцінювач не попереджався та не зобов`язувався нести відповідальність за дачу невірних відомостей про досліджуване майно. Згідно із довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку від 12 вересня 2023 року №201-20230912-0006580195 вартість квартира АДРЕСА_1 2204069 грн 86 коп., 1/8 частини становить 275509 грн. Припинення права на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 та синам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , оскільки відсутнє у власності інше житло.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончарук В.В., підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні у зв`язку з виплатою грошової компенсації вартості частки, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_3 права власності на частку у спільному майні, припинення права ОСОБА_3 на 1/8 частину спільного жилого приміщення завдасть істотної шкоди її інтересам. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про недоведеність того, що частка ОСОБА_3 є незначною і не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_3 та членам її сім`ї, ОСОБА_7 іншим житлом не забезпечена, спірна квартира є єдиною власністю, хоча і не оформленою. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про повернення ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 76918 грн, внесених на депозитний рахунок Тернопільського управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області згідно з квитанцією №12702407 від 07 червня 2023 року. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції З приєднаної до матеріалів справи спадкової справи, відкритої приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Ченівецької області Штефюк Н.В., до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 №28/2022 вбачається, що ОСОБА_3 31 березня 2022 року подано заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_5 . Також до приватного нотаріуса Вижницього районного нотаріального округу Ченівецької області Штефюк Н.В. з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулися мати ОСОБА_4 , сини ОСОБА_2 , ОСОБА_12 . Після чого приватним нотаріусом Вижницього районного нотаріального округу Ченівецької області Штефюк Н.В. прийнято заяву ОСОБА_4 від 23 серпня 2022 року про відмову від спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 , заяву ОСОБА_12 від 23 серпня 2022 року про відмову від спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 ОСОБА_2 видано приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 вересня 2022 року на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. 15 вересня 2022 року, свідоцтво про право власності на спадщину на 1/8 частку спадкового майна не видано. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вчинено договір дарування 2/4 часток квартири за номером АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. 28 листопада 2022 року, зареєстрований в реєстрі за номером 3159. Згідно із технічним паспортом, виготовленим фізичною особою підприємцем ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , квартира АДРЕСА_1 розташована на другому поверсі багатоквартирного будинку загальною площею 72 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м. За довідкою виконавчого комітету Путильської селищної ради від 21 лютого 2022 року №420 рішенням 21 сесії селищної ради 7 скликання від 29 червня 2018 року при погодженні Путильського РЕМ щодо будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 (оскільки проходить лінія ЛЕП-35кв) було надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,075 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , на якій був самовільно збудований житловий будинок. Також відповідно до довідки виконавчого комітету Путильської селищної ради від 21 лютого 2022 року №420 згідно запису в погосподарській книзі № НОМЕР_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Під час комісійного обстеження 20 липня 2022 року за вказаною адресою проживає сім`я ОСОБА_15 . ОСОБА_5 до дня смерті був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , а проживав з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_11 в новозбудованому будинку, який не зданий в експлуатацію, за адресою АДРЕСА_2 без номеру. До матеріалів справи приєднано звернення ОСОБА_2 від 29 листопада 2022 року до ОСОБА_3 з пропозицією продажу належної їй 1/8 частки у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно із довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку від 12 вересня 2023 року №201-20230912-0006580195 вартість квартира АДРЕСА_1 2204069 грн 86 коп. На підставі звіту про незалежну оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 28 листопада 2022 року ринкова вартість квартирі АДРЕСА_1 615341 грн. За квитанцією Акціонерного товариства «А-Банк» до платіжної інструкції на переказ готівки від 07 червня 2023 року №12702407 ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області грошові кошти в сумі 76918 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до вимог ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження№ 61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Предметом позову ОСОБА_2 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є припинення права власності ОСОБА_3 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 з виплатою ОСОБА_7 з депозитного рахунку Тернопільського управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області грошових коштів в сумі 76918 грн, внесених ОСОБА_2 згідно з квитанцією №12702407 від 07 червня 2023 року, та визнання права власності ОСОБА_2 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 . Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначалися незначна частка ОСОБА_3 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , жиле приміщення є неподільним, ОСОБА_3 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , витрат на утримання майна не несе, припинення права ОСОБА_3 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам. За положеннями частини першої - третьої статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Частиною третьою статті 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). У частині першій статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої, другої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що відсутність конструкції (за наявності одночасно) у статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, у пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Приписи п. 4 ч. 1 ст. 365ЦК перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники фізичні особи. Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності. Тлумачення пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України свідчить, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення порушення прав інтересів співвласника, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку (висновок Верховного Суду у справі № 295/16279/16-ц від 05 листопада 2020 року). У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) вказано, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. З приєднаної до матеріалів справи спадкової справи, відкритої приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Ченівецької області Штефюк Н.В., до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 №28/2022 вбачається, що ОСОБА_3 31 березня 2022 року подано заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_5 . Також до приватного нотаріуса Вижницього районного нотаріального округу Ченівецької області Штефюк Н.В. з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулися мати ОСОБА_4 , сини ОСОБА_2 , ОСОБА_12 . Після чого приватним нотаріусом Вижницього районного нотаріального округу Ченівецької області Штефюк Н.В. прийнято заяву ОСОБА_4 від 23 серпня 2022 року про відмову від спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 , заяву ОСОБА_12 від 23 серпня 2022 року про відмову від спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 . Приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 вересня 2022 року на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. 15 вересня 2022 року, свідоцтво про право власності на спадщину на 1/8 частку спадкового майна не видано. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вчинено договір дарування 2/4 часток квартири за номером АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. 28 листопада 2022 року, зареєстрований в реєстрі за номером 3159. Отже, ОСОБА_2 є власником 7/8 (2/4 + 3/8) часток квартири за номером АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 1/8 частки квартири за номером АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту, виготовленого фізичною особою підприємцем ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , квартира АДРЕСА_1 розташована на другому поверсі багатоквартирного будинку загальною площею 72 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м. Ураховуючи наведене 7/8 частин квартири АДРЕСА_1 становить 63 кв.м, 1/8 частини жилого приміщення складає 9 кв.м. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність, що 1/8 частка квартири АДРЕСА_1 є незначною. Не можна погодитися з запереченням ОСОБА_3 , на яке є посилання у відзиві на апеляційну скаргу, що квартира АДРЕСА_1 є неподільною. Пунктом 5.19 Державних Будівельних Норм В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року №87, передбачено нормативну площу для виділення окремої однокімнатної квартири не менше ніж 28 кв.м. Отже, власнику 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 , розташованої на другому поверсі багатоквартирного будинку, не достатньо площі 9 кв.м для виділення в натурі окремої однокімнатної квартири з загальної площі квартири АДРЕСА_1 . Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу про недоведеність неможливості спільного володіння та користування співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 , оскільки виділити у користування ОСОБА_3 будь-яку житлову кімнату, яка є співмірною частці у квартирі, неможливо, між сторонами існує конфлікт. Разом з тим заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 , на які є посилання в апеляційній скарзі, що припинення права на 1/8 частки у квартирі АДРЕСА_1 не завдасть ОСОБА_3 істотної шкоди. За змістом статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частині четвертій статті 10 ЦПК України передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини зауважував, що стаття 1 Першого протоколу по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як "окремі", тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства" (Lithgow and Others v. the United Kingdom) від 8 липня 1986 року, п. 106, серія A, N 102) (справа « Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Згідно з пунктом 1 статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. У спірних правовідносинах права ОСОБА_3 , як співвласниці 1/8 частки у квартирі АДРЕСА_1 , захищені і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пунктах 40-44 рішення Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Щодо практики Європейського суду з прав людини, то аналіз рішень даного Суду дає змогу стверджувати, що поняття «житло» у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод використовуване в статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тлумачиться Європейським судом з прав людини набагато ширше, ніж місце для проживання фізичної особи. Цим поняттям охоплюються: самочинне будівництво (рішення від 04 травня 2023 року у справі «ALIF AHMADOV AND OTHERS v. AZERBAIJAN»); місце, облаштоване особою як її дім, навіть якщо його заснування не відповідало чинному законодавству (циганське шатро, як це визнано в рішенні у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 25 вересня 1996 року); місце, куди особа має намір повернутися чи де було її постійне помешкання (рішення у справі «Гіллоу проти Сполученого Королівства» від 24 листопада 1986 року); житло, яке має статус «службового» (справа «Новоселецький проти України» від 22 лютого 2005 року); власність, яку особа щороку займає певний проміжок часу; приміщення, пов`язані з професійною діяльністю адвоката, наприклад його офіс (рішення у справі «Німітц проти Німеччини» від 16 грудня 1992 року; «Смірнов проти Росії» від 7 червня 2007 року) чи нотаріуса (рішення у справі «Пантелеєнко проти України» від 29 червня 2006 року); офісні приміщення (рішення у справі «Бук проти Німеччини» від 28 квітня 2005 року; рішення у справі «Ромен і Шміт проти Люксембургу» від 25 лютого 2003 року) та інші. ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу зазначала, що за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 2016-2021 років здійснили будівництво житлового будинку поруч з будинком АДРЕСА_2 . За довідкою виконавчого комітету Путильської селищної ради від 21 лютого 2022 року №420 рішенням 21 сесії селищної ради 7 скликання від 29 червня 2018 року при погодженні Путильського РЕМ щодо будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 (оскільки проходить лінія ЛЕП-35кв) було надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,075 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , на якій був самовільно збудований житловий будинок. Також відповідно до довідки виконавчого комітету Путильської селищної ради від 21 лютого 2022 року №420 ОСОБА_5 до дня смерті був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , а проживав з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_11 в новозбудованому будинку, який не зданий в експлуатацію, за адресою АДРЕСА_2 без номеру. Водночас наведеною довідкою виконавчого комітету Путильської селищної ради від 21 лютого 2022 року №420 спростовуються твердження ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу про залишення квартири АДРЕСА_1 та вселення до не зданого в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_16 на вимогу матері чоловіка ОСОБА_4 та сина ОСОБА_2 , тобто чинення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням. Таким чином, тривалий час проживання ОСОБА_3 у новозбудованому будинку, який не зданий в експлуатацію, за адресою АДРЕСА_2 , незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати новозбудований будинок, який не зданий в експлуатацію, за адресою АДРЕСА_2 житлом ОСОБА_3 в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з частиною другою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Крім того, у пункті 55 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, провадження № 14-445цс19, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. За обставин надання рішенням 21 сесії Путильської селищної ради 7 скликання від 29 червня 2018 року дозволу ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,075 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 під самовільно збудований житловий будинок набуття ОСОБА_3 права власності на новозбудований будинок за адресою АДРЕСА_2 залежить лише від добросовісної поведінки ОСОБА_3 . Також, ураховуючи вселення ОСОБА_3 та членів сім`ї синів ОСОБА_11 , ОСОБА_10 до квартири АДРЕСА_1 за згодою співвласників до набуття ОСОБА_3 права власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 , припинення права ОСОБА_3 на частку у спірному жилому приміщенні не призведе до припинення права користування цим житлом у ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та фактично не завдасть ОСОБА_3 та членам сім`ї істотної шкоди. Твердження ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу щодо недопустимості звіту про незалежну оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 28 листопада 2022 року з огляду на те, що обставини щодо встановлення вартості майна повинні підтверджуватися висновками експерта, оцінювач не попереджався та не зобов`язувався нести відповідальність за дачу невірних відомостей про досліджуване майно є необгрунтованими. Згідно статті 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону). Статтею 32 Закону передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Таким чином, складання відповідного звіту оцінювачем, який є кваліфікованим та сертифікованим фахівцем і якому дозволена практична оціночна діяльність з такого напрямку оцінки майна як оцінка об`єктів у матеріальній формі, суд вважає наявний звіт про незалежну оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 28 листопада 2022 року належним та допустимим доказом. В постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17) вказано, що на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Об`єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об`єктивними і достовірними на підставі лише попередження. Об`єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов`язок оцінювача передбачені Законом № 2658-III без будь-якої прив`язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ`єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність. Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 496/1069/18 (провадження № 61-20433св21) зазначив, що не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі звітів про оцінку спірного майна, які є неналежними та недопустимими доказами, так як в цих звітах відсутні відомості щодо повідомлення експерта про кримінальну відповідальність та про їх складання для подання до суду. Водночас при визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в абз. 3 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», відповідно до яких розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. (абз. 4 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»). Згідно звіту про незалежну оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 28 листопада 2022 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 615341 грн без урахування ПДВ. Не можна погодитися з посилання ОСОБА_3 на довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку від 12 вересня 2023 року №201-20230912-0006580195, за якою вартість квартира АДРЕСА_1 2204069 грн 86 коп., 1/8 частини становить 275509 грн. На підставі пункту 1 розділу 1 Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року №658 ( у редакції наказу Фонду державного майна України від 12 січня 2021 року №24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 2018 року за номером 677/32129, цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України. За змістом абз. 2 пункту 6 розділу 1 Порядку у цьому Порядку вживається в таких значеннях термін електрона довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості - документ, сформований на запит фізичної або юридичної особи на підставі даних про об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, та містить оціночну вартість такого об`єкта, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості. За відсутністю обставин отримання доходу, який підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України, при визначенні судом вартості частки у спільному майні, право особи на яку може бути припинена, відсутні підстави для здійснення електронного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, розрахованої модулем Єдиної бази даних звітів про оцінку. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для припинення права власності ОСОБА_3 на 1/8 частки у квартирі АДРЕСА_1 , таке припинення права власності ОСОБА_3 на частку у спірному жилому приміщенні завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім`ї. Навіть припускаючи, що, попри неоднозначність у рішенні апеляційного суду, статті 365 Кодексу була юридичним положенням, застосовним у справі заявника, і що умову пункту першого було дотримано, Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 365 протилежна сторона повинна була завчасно внести вартість частки заявника у квартирі на депозитний рахунок суду першої інстанції. Це було і залишається передумовою винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні. У справі заявника протилежна сторона не внесла вартість частки на рахунок. Конкретні та відповідні аргументи заявника стосовно нездійснення протилежною стороною необхідного платежу національні суди не взяли до уваги. У цьому контексті Суд зазначає, що положення ЦК від 2003 року, про яке йдеться, є достатньо чітким і не дає підстав для суперечливого тлумачення. Крім того, це положення відображає конституційну гарантію попередньої компенсації за будь-яке позбавлення власності, за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану. Як свідчить відповідна практика національних судів - хоча йдеться про рішення, винесені у період після подій у справі, що розглядається,- вимога попереднього платежу є не просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а є основною вимогою, на якій має ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди (п.41-43 справи "Андрій Руденко проти України" (Заява N 35041/05, Страсбург, 21 грудня 2010 року). За умови, що припинення права власності ОСОБА_3 на 1/8 частки у квартирі АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім`ї, компенсації ОСОБА_3 втрати майна, дотримано справедливого балансу між конкуруючими інтересами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Разом з тим відсутні підставі для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 . Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі№ 169/740/20 (провадження № 61-774св23) зазначив, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1) частини другої статті 16 ЦК України). У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Тлумачення вказаних норм свідчить, що: припинення права на частку в одного співвласника одночасно виступає для інших співвласників підставою набуття права на частку; рішення суду про припинення права на частку є підставою, з якою закон пов`язує набуття для іншого (інших) співвласника(-ів) права на частку; визнання права є способом захисту, що використовується при порушенні. Необхідність у застосуванні цього способу захисту виникає у випадках, коли оспорюється або не визнається право, тобто певне суб`єктивне право; у співвласника, який тільки пред`являє позов про припинення права на частку, відсутнє суб`єктивне право, яке не визнається або оспорюється. Рішення суду буде лише підставою для правонабуття. У випадку відсутності суб`єктивного права власності неможливо стверджувати й про його порушення, тобто невизнання чи оспорювання, що виступало б передумовою для визнання права; недопустими є поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 ЦК України) та визнання права (пункт 1) частини другої статті 16 ЦК України) одночасно. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи викладене рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2023 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) вказала, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Розподіл судових витрат На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частин 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні у зв`язку з виплатою грошової компенсації вартості частки задоволено, судові витрати покладаються на ОСОБА_3 . ОСОБА_2 звернувся до суду з немайновою позовною вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні у зв`язку з виплатою грошової компенсації вартості частки та майновою позовною вимогою про визнання права власності. За подання позовної заяви за немайновою позовною вимогою ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 1073 грн. згідно із квитанцією до платіжної інструкції Акціонерного товариства «А-Банк» від 07 червня 2023 року. За подання апеляційної скарги за немайновою позовною вимогою ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 1610 грн 40 коп. відповідно до квитанції до платіжної інструкції Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 18 січня 2024 року. Тому з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2682 грн 50 коп. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гончарук Віктор Валентинович, задовольнити. Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2023 року скасувати. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні у зв`язку з виплатою грошової компенсації вартості частки зодовольнити. Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 . Виплатити ОСОБА_3 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області грошові кошти в сумі 76 918 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати з сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 2682 грн 50 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 22 квітня 2024 року. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді М. І . Кулянда О. О. Одинак