Постанова Тернопільський апеляційний суд № 2-1955/10

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-1955/10Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/817/311/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М., з участю секретаря - Денисюк В.А. сторін: представника апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-1955/10 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2010 року, ухвалене суддею Грицаком Р.М., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Петриківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, В С Т А Н О В И В: У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_6 , Петриківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабця - ОСОБА_7 , якій належала 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , на яку відкрилася спадщина. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем повинен був бути її син та батько позивача ОСОБА_8 , який помер ще до відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому він є спадкоємцем за законом за правом представлення. Позивач вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав у будинку та вступив в управління спадковим майном. Однак, нотаріальна контора відмовляється видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на дане майно. У зв`язку з викладеним просив суд визнати за позивачем право власності на спадкове майно, що складається з 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_9 , як особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки адвокат Будз Т.В., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_9 має таке ж право на спадкування після смерті бабусі ОСОБА_7 , як і позивач, оскільки є дочкою ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і належним чином прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7 . Зазначає, що постійно проживала в одному будинку з померлою бабусею на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 та вступила в управління спадковим майном. Крім того, судом не враховано, що крім ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_7 мають ще і троє інших її внуків - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У зв`язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2010 року скасувати частково та ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за правом представлення після смерті його бабусі по батьківській лінії ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив. В судовому засіданні представник апелянта адвокат Будз Т.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній. Позивач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін. Інші сторони у судове засідання не з`явилися, однак були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_8 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.14). ОСОБА_8 є батьком позивача ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7), апелянта ОСОБА_9 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , а також ОСОБА_11 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.6). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , про що видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.5). Таким чином, позивач ОСОБА_2 , апелянт ОСОБА_9 та ОСОБА_11 є онуками померлої ОСОБА_7 та на підставі ч.2 ст.529 ЦК Української РСР, який регулював спірні правовідносини на час відкриття спадщини, мають право на спадкування за законом в тій частці, яка б належала при спадкоємстві їхньому померлому батькові ОСОБА_8 , якого не було в живих на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення). Відповідно до довідки № 256 від 15 лютого 2010 року, виданої Петриківською сільською радою, за померлою ОСОБА_7 рахується житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.12). На даний житловий будинок 04 травня 2007 року Тернопільським районним госпрозрахунковим БТІ видано технічний паспорт, з якого вбачається, що ОСОБА_7 належить його 1/3 частина (а.с.8-10). Право власності на вказаний будинок померлою ОСОБА_7 не було оформлене у встановленому законом порядку та відсутня об`єктивна можливість отримання правовстановлюючих документів. Згідно довідки Петриківської сільської ради № 2015 від 04 грудня 2009 року позивач зареєстрований та проживає в спірному житловому будинку. З копії паспорта громадянина України вбачається, що ОСОБА_9 у період з 05 серпня 1985 року по 10 листопада 1998 року була зареєстрована в АДРЕСА_2 ). Згідно довідки Великоберезовицької селищної ради №276 від 10 березня 2021 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , були зареєстровані гр. ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (а.с.84). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України). Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України). Згідно з частиною першою, другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Апеляційний суд звертає увагу на те, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2010 року безпосередньо стосується прав та інтересів апелянта ОСОБА_9 , яка має право на спадкування після смерті ОСОБА_7 (на підставі ч.2 ст.529 ЦК Української РСР), яку не було залучено до участі у даній справі в якості відповідача, що є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що станом на 26 серпня 1991 року ОСОБА_9 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Таким чином питання про склад осіб, які беруть участь у справі, судом першої інстанції вирішено не було, а суд апеляційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким у задоволенні позовної заяви слід відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2010 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Петриківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 06 квітня 2021 року. Головуючий Судді